Door Kickers змушує пускати слину всіх, хто кохається у ретельному плануванні спецоперацій, не опускає руки після чергового чвакання мізків заручника і знає, що для успіху першою до приміщення має потрапити не кішка, а граната. Це справжня машина часу, яка щохвилини повертає вам емоції від старих Rainbow Six чи SWAT 4. І в ці миті відверто плювати, що перед нами — не тактичний шутер, а двовимірна головоломка.

Чудовий план, пане Фіксе!

Основа гри нагадує Frozen Synapse: спершу прокладаємо маршрути, якими повинні рухатися бійці, а потім стежимо за результатом їхніх дій. Та за простим формулюванням криється прірва тонкощів. Роздивляючись план локації, яку слід штурмувати, перебираючи доступне спорядження і обираючи стартову позицію, щоразу більше розумієш: саме тут відбувається найважливіша частина гри — прийняття рішень. Door Kickers змушує ретельно обдумувати кожен крок, враховувати чимало дрібниць ще до початку операції та по максимуму використовувати доступну вам інформацію. Наскільки тісні кімнати? Де може засісти ворог? Чим озброєні злочинці? Чи буде у вас снайперська підтримка?

Теоретично можна розробити ідеальну схему, де вистачить тільки подати сигнал і насолоджуватися результатом (а заодно і особливою нагородою за бездоганне планування). Однак на практиці попередньої інформації зазвичай мало, тому прорахувати все на кілька кроків наперед не вийде — слід імпровізувати та підлаштовуватися під ситуацію. Не врятує навіть перезапуск рівня — вороги частенько змінюють позицію. На щастя, Door Kickers дозволяє в будь-яку мить поставити гру на паузу і роздати кожному бійцю накази (або цілі їх ланцюжки). Тоді вам лишається тільки зачаровано дивитися, як бійці по команді одночасно увірвуться в кімнату через троє різних дверей, не залишивши бандюкам жодного шансу.

Двері ламай, поганців стріляй

Здавалося би, фіксований вигляд згори не дає розгулятися на повну: навіть присісти не вийде, хіба лише причаїтися за наперед готовим укриттям. Утім, доступний арсенал тактичних прийомів добре працює на реалізм: Door Kickers вчить розподіляти сектори і не лізти під чужі кулі (friendly fire, куди ж без нього), правильно входити в приміщення і працювати парами, прикриваючи напарників. Від гри подібного формату навряд чи хто чекав наголосу на достовірності, але ось, отримайте і розпишіться — Door Kickers що є сили відтворює атмосферу спецзагону.

А от розмаїття спорядження виявилося багатшим. Існує п’ять класів спецпризначенців з унікальним озброєнням, від незграбних „щитоносців“ до справжніх „воїнів тіні“, котрі не стріляють без наказу. Є й універсальні інструменти, більшість з яких призначені для не вибивання, а… так би мовити, подолання дверей: відмички, молоти, кусачки, вибухівка і неодмінний оптоволоконний кабель, що дозволяє не лізти наосліп на вірну смерть.

Звісно, попервах у вас на руках буде лише базове спорядження. Щоби здобути кращі зразки, потрібно заробляти зірки за швидкі та чисті проходження місій. І якщо перших кілька десятків мап не становитимуть надмірних труднощів, то потім буде непереливки. Благо, завдання можна перегравати, і заповітні три зірки завжди вийде зібрати згодом, добряче розвинувши свій загін.

Простим відстрілом поганців справа, до речі, не обмежується. Тут є жменя типових для жанру сценаріїв: знешкодження бомби, звільнення заручників (іноді до їх страти теж цокає відлік), евакуація цивільних осіб, арешти тощо. Особливо цікавими виявилися операції, успіх яких залежить від кількості доказів, знищених злочинцями.

Дистильована тактика

Door Kickers по вінця нашпигована можливостями зануритись у неї надовго. Тут вам і сотня з гаком офіційних місій, і численні творіння в Майстерні Steam, і на крайняк генератор мап, який часто впадає у крайність: то завдання вкрай легке, то змушує кусати лікті. Але от повноцінної історії тут нема. Так, є шість „кампаній“, але фактично це лише заготовлений набір сценаріїв, який веде наскрізну статистику і стежить за пораненнями ваших бійців. Чогось більшого, ніж „поліцаї вбивають терористів“ тут нема.

Зрештою, тут балом править дистильований ігролад. Плювати на відсутність сюжету; плювати, що рецидивістів, наркоторговців чи грабіжників однаково називають „терористами“; плювати, що нелетальне усунення ворогів є непотрібним і маруднішим за прострілювання довбешок. Головне, що Door Kickers  тішить очі  детальними локаціями, вуха — цілком доречною музикою, а мозок — вимогливістю, яка часто перетворює гру на своєрідну тактичну головоломку.

І Door Kickers настільки пишається своїми тактичними принадами, що рішуче відкидає все інше. Дистильована тактична забавка, Door Kickers чітко розуміє, для кого вона створена, і не дуже намагається пристосуватися до нової публіки. Навпаки, якщо хто й захоче причаститися до жанру, той сам буде пізнавати, що має в собі ця гра, і миритиметься з тим, чого в ній нема. У випадку з Door Kickers всі зусилля будуть винагороджені сторицею.