Огляд фільму “Левіафан”

Більшість сучасних фільмів, що знімають в Росії, виходять, чесно скажу, абсолютним лайном. Не тому, що вони російські, а через менталітет авторів — вкласти якнайменше зусиль і закосити неймовірне бабло. От і маємо комедії з першочерговими ґеґами про бухання, злягання і „ґлубіну русскай души“. А також фільми про „вот так вот“ та „абсолютлі“ з нарізками планів американських міст на півфільму та солдата, передсмертне бажання якого: „покажи сіські“.

Майте на увазі, я не вишиватник, тому обсирати росіян за те, що вони росіяни, не буду. Просто об’єктивно дивлюся на ситуацію в їхньому кіно, і об’єктивно вона погана. Та сьогодні розглянемо один з небагатьох винятків, фільм-драму «Левіафан» з непоганим сюжетом, який показує менталітет совка не як жарт, а як буденну дійсність, себто майже так, як і є насправді.

sergeev

РУССКАЯ ҐЛУБІНКА

Починається фільм із наріііізкииииии неймовіііііііірноооооо доооооовгиииих плаааанііііів моооооооооооряаааааааа. Можливо, це незрозуміла мені задумка режисера, але за час, доки у фільмі щось починає відбуватися, можна порукоблудити, випити чайку і виспатися.

Аж тут нарешті нам показують головного героя та зав’язку історії. Вона тут геть незрозуміла, адже режисер зі сценаристом, либонь, полінувалися і зав’язку нам дають в одному кадрі суду, в якому суддя зачитує вирок. Він не тільки триває так само довго, як нарізка планів моря, а ще й абсолютно незрозумілий через суху стилістику вироків суду і супершвидке читання судді. Тому зав’язку розшифрую настільки, наскільки зрозумів її я.

До простого російського мужика Ніколая Сєрґєєва приїжджає друг із Москви Дмітрій. Здавалося б, просто відпочити, порибалити тощо. Але ж ні, тут нам показують кадр із суду, відтак бачимо основну проблему Ніколая — його дім хоче відібрати мер, ба не тільки дім, а всю земельну ділянку неймовірної краси біля моря, на якій Ніколай із батьком збудували хижку та решту споруд. І вже не один суд оббігав Ніколай, але нічого не допомагає, тож вирішив покликати армійського друга, який працює адвокатом у Москві, захищати свої інтереси.

Та марно, суд все ж оголошує вирок: відібрати ділянку з компенсацією в майже 10 тисяч вічнозелених. Мало, скажете? Ну, так. Взагалі мало. Але адвокат так просто не здається… Все, припинюю переповідати сценарій, краще розкажу про свої враження.

zhena

ЖЕНСКАЯ ЛОҐІКА

У фільмі непоганий сюжет, щоправда, він побудований не цілісно, а на персонажах. Не все, однак, із цим вдалося. Інколи… та що там інколи, майже щоразу шукаєш логіку в діях персонажів, і занадто часто її не знаходиш. Ще режисер не подбав про комфортне сприйняття сценарію глядачем, а тому думати треба не про те, що автор спеціально лишив загадкою, а про те, що ж він хотів цим показати чи розповісти і що сталося поза кадром.

Навіть із тими ж персонажами — вони мало говорять про свої наміри, з емоцій та гри геть незрозуміло, що їх спонукало на ту чи іншу дію. А ще незрозуміло, скільки часу спливло між однією подією та іншою, куди ділися персонажі, що вони роблять. Словом, не впорався Андрєй Звяґінцев з легким сприйняттям інформації, можливо, через те, що фільм скорочували на етапі монтажу.

Ще одна проблема — суть історії. Зав’язка є, а розв’язки як такої немає, і хоч якісь події трапляються, але геть нелогічно. Просто заради нагнітання драми та додання випробувань персонажам, які й так вже пережили чимало. Отак виходить, що ніби закінчення у фільму є, але закінчення лише однієї лінії сюжету, а ще щонайменше одна не показана взагалі.

Персонажі також — ті ще… персонажі. Крім часто-густо відсутньої логіки, у них є свої повадки: не усміхатися і бути флегматичною, як Крістен Стюарт, чи страждати через абсолютну дурню і бути типовим підлітком, чи взагалі незрозуміла поведінка московського Дмітрія щодо ситуації загалом і окремих її… аспектів. Несподівано вдало висвітлений персонаж „русскай женьщіни“, яка і коня на скаку, і в полум’яну хату… але і ласкавою бути теж вміє. Особливо вдало показано цю рису характеру у першій сцені. Але це ложка меду в бочці дьогтю.

І це я ще не згадував про майже нечутні діалоги персонажів.

mer

ВОДАЧЬКА

Що вражає — це концентрація совка. Режисер добре постарався, щоб висвітлити якнайбільше проблем такого менталітету. Тут релігія заодно з владою, хабарі, шантаж з рекетом, шансон, „браткі“, і малолітня „шпана“, і транспортні засоби, і пики в маршрутках… усього й не перелічити. Оце все показано просто чудово, ба навіть в одному з перших кадрів бачимо яскравий натяк на це — один з головних героїв перестрибує огорожу паркування за кілька метрів від входу до неї. Хоча б за це фільм слід подивитися. Та найголовніше — не зловтішатися і не сприймати це все як чужу проблему, проблему Росії, адже дуже багато подібного я бачу за кілька метрів від свого дому на Львівщині. Просто в стрічці воно яскравіше виражене.

І просто мушу в окремий абзац виділити споживання горілки головними героями. Тут бухають настільки часто, наскільки нормальні люди їдять, і часом здається, що навіть замість цього. Якби у фільмі рекламували якусь марку горілки, як у майже всіх російських комедіях, то реклама б дійсно виправдалася. Навіть коли головний герой стоїть у черзі до магазину і продавчиня запитує в нього, що ж він хоче придбати, той відповідає: „Водку, што ж єщьо“… І в цьому „фся соль“.

Отож, маємо двоякі враження. І дуже двояку ситуацію — російський фільм отримав „Золотого Глобуса“ і, можливо, буде номінований на „Оскара“, але в ньому показано, навіть часом гіперболізовано, всі недоліки країни та менталітету людей. І хоч в огляді я написав здебільшого про недоліки, але все одно раджу подивитися «Левіафана». Не очікуйте шедевру, чи то пак фільму рівня «Поводиря», це просто вельми непогана стрічка зі своїми плюсами й мінусами. У деяких росіян від нього „усе палає“, дехто каже, що він геніальний і на сто відсотків достовірний, а я скажу так: Раша із Раша.

Підсумок


Вельми непогано

Варте уваги, якщо Ви:

  • ненавидите російські комедії
  • шукаєте відпочинку від Голлівуду
  • любите драми
  • хочете почути міцне слівце

Не варте уваги, якщо Ви:

  • любите прості фільми
  • православний адепт совка
  • вишиватник

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Жень, ти не зрозумів посил цього фільму. Це стрічка не про російський
    совок. Це фільм про боротьбу “людини” і “держави”. Назва “Левіафан” –
    відсилка до трактату Гобса “Левіафан”.

    • Zheka Senin

      Історія про боротьбу з мером доволі банальна і драматично не чіпляє. Принаймні мене.

      • При можливості і бажанні подивись грузинський “Довгі світлі дні” (2014 рік) про Грузію часів Шеварнадзе. Мені сподобався.

    • Жека дійсно своєрідно зрозумів зміст стрічки.

      Але гадаю, що він і не про боротьбу людини з державою. У стрічці скелет кита показано не дарма. Це натяк на те, що велика держава насправді мертва, а люди, мов хробаки, що копирсаються у гнилому трупі. Це до речі актуально і для України.

      Усі бідні, але докладають титанічних зусиль, щоб такими й залишатися, аби лиш дійсність не змінилася. Байдуже на краще чи на гірше, лиш би не було змін. Бо там де є сврбода для розвитку, треба жити своїм розумом і майбутнім, а не по-рабськи коритися і скрушно приймати свою нікчемну долю. Власне це фільм про віру людей у долю, а така віра веде до обмеження, звуження світогляду, як і всяка сліпа віра.

      • Кожен сприймає посил фільму по своєму. І так має бути. Просто коли я вперше почув його назву і приблизний зміст, чомусь одразу пригадав Гобсівського “Левіафана” і образ держави як “смертного Бога”. Чомусь мені здається, що Звягінцев мав на увазі саме це.

        • У цьому нема жодного сумніву. Просто тут ніхто не бореться з державою. Тут просто копирсання в туші цього смертного бога, який вже вмер. А живі кити недосяжні для героїв фільму і спроба наблизитися до них — згубна.

  • Mr. Inceptive

    “Не очікуйте шедевру, чи то пак фільму рівня «Поводиря»”

    Аби тільки не рівня “Поводиря”. Честно, не розумію, чому ви його так нахвалювали і таку високу оцінку виставили. Так, у технічному плані там все майже ідеально, але у всьому решта – купа проблем. І це аж ніяк 9/10.
    А щодо цієї стрічки, чомусь мені здаеться, що фільм, який отримав золотий глобус і дуже тепло зустрітий критиками заслуговує дещо більшої оцінки.

  • pan Vusan`

    Автору подяка від мене за оцей маленький натяк на Невського і ці його “абсолютлі”, справді посміхнув цей момент.

  • pan Vusan`

    Автору подяка від мене за оцей маленький натяк на Невського і ці його “абсолютлі”, справді посміхнув цей момент.

  • Timur Suleimanov

    фільм нереально затянутий… це повністю вбиває маленькі плюси, що там є.

  • Денис Скорбатюк

    Фільм надзвичайно актуальний і для України.

  • Сергій Леополіс

    Я не дивився фільм, і вже точно не буду читати огляд, але читав “огляд” фразою одної людини котра сказала що половину фільми актори в “гамно” а другу половини криють трьох-поверховими, тому моя оцінка 1 з 10
    І особисто я, не дуже хотів би бачити щось подібне… Це так, якщо вам цікаві відгуки

    • Скажи чесно, тобі 14 або менше років :)

      • Сергій Леополіс

        26
        Це рейтинг ?

        • Ні. Просто цікаво що ви робили 26 попередніх років, щоб так вузько дивитись на світ.

          • Сергій Леополіс

            Не вузько а Упереджено, так я це визнаю, і не вважаю це неправильним

          • Сергій Леополіс

            Є така фраза…”…Патріотизм не сміє стати ненавистю…”(А. Шептицький) Але свою позицію варто відстоювати стійко, і всяким зомбуванням протистояти “нагло”

          • Zheka Senin

            Зомбуванням? Як фільм може вас зомбувати, якщо ви навіть не бачили його, не читали огляд, а думку формуєте на основі “одної людини”? Це ж хіба не зомбування? Чи ви фанат “зламаного телефону”?
            Загалом, це все нагадує тролінг.
            І вишиватництво.

          • Сергій Леополіс

            Тоді вам варто переглянути своє розуміння слова “зомбування”, тому що тут немає відношення до Walking Dead… А якщо серйозно, я саме сказав що не варто допускати зомбування у всіх його проявах, а це означає (вгадали?) НЕдопускати цих “процесів ;)

          • Яких процесів?

          • – Не люблю Бетховена.
            – А де ти його слухав?
            – Та мені сусід Вася наспівував.

          • Сергій Леополіс

            Так, в тему… Але, от Ти справді вважаєш що доречно ? ;)

          • Не розумію запитання.

          • Сергій Леополіс

            Зрозумів… Успіхів ;)

  • Didok

    в нас з рашкою багато спільного), ті самі проблеми… фільм відображає не лише “жизнь” раші, а й ряду країн пост-совка

  • З перших слів видно, що автор статті є поціновувачем “творчості” BadComidioan.

    • Zheka Senin

      І?

      • І?

        • Zheka Senin

          Не те щоб не подобаються — мені цікаво, навіщо констатувати очевидне.
          P.S. Баженова

  • pan Vusan`

    Десь скоро і BadComedian має викласти свій огляд на цей фільм.

    • Ми з друзями спеціально виділили вечір на перегляд його огляду на Горько2, ми звичайно любимо треш але щоб таке дивитися самом ми не витримаємо. Хоча ми навіть змогли витримати від початку і до кінця “Зеленого слоніка”, я навіть могу зказати, що перші 30-40 хвилин дивляться, як не погана трешова комедія))))

    • Reveta

      Він розніс фільм в прах… І я згідний з цим…

  • рівня «Поводиря»…
    – але він не на такому і високому рівні… технічно – добре зроблений фільм. а все інше… -_-

  • Unholy

    якось замало про “вишиватників”