Огляд фільму “Привид у броні”

Багато хто переглядав повнометражне аніме 1995 року Мамору Осії і тому чекає на вердикт, чи схожий фільм із аніме, яке вони так люблять. Тому не будемо знущатись над тими, хто читає огляд виключно для цієї інформації: над сюжетом добряче попрацювали з ножицями, тому ті глядачі, котрі чекали повного відтворення, гидливо скривляться, хоча це буде несправедливо. І зараз ми спробуємо у всьому розібратися: яке місце у фільмові відведене першопочатковому аніме і манзі Масамуне Сіро 1992 року, чому цей витвір мистецтва вам обов’язково слід подивитись, і чому цей фільм — крутий.

У стрічці все базується на технологічному припущенні: тепер можливо не тільки замінювати частини тіла, а й навіть трансплантувати мізки у тіло робота, і таким чином зберігати свідомість, навіть коли коли гине технологічна оболонка. Існує Дев’ятий відділ, як допоміжний для держави орган, у якому працює майор Мотоко Кусанагі (Скарлет Йогансон), і відділ бореться проти злодія, що намагається завадити Ханка Роботікс проводити дослідження у області створення бойових кіборгів, таких як Мотоко. По суті весь фільм пронизаний фантазією “що б було, якби ми могли створювати кіборгів” і поступово веде глядача до роздумів, що ж це таке: бути людиною.

Ще у 2000 DreamWorks придбали права на те, щоб екранізувати “Привид”, і результат роботи ми бачимо тільки сьогодні. Ідея такого фільму з самого початку була дуже складною у реалізації, адже для того, щоб цей фільм змогли зрозуміти та вподобати більшість глядачів, манґу потрібно було як слід адаптувати. Головна героїня у аніме, по суті, виконує брудну роботу державної влади — усе ж, Голівуд за таке не береться, тому основна лінія подій виявляється “перепиленою”, але бажання заново розповісти історію “Привида у броні”, давши їй нове звучання — взяло гору. Не забуваймо також, що брати (а нині сестри) Вачовскі при створенні “Матриці” намагались переплюнути ідею Масамуне, а отже ця манґа годувала нас постмодернізмом ще двадцять років тому.

Привид у броні / Ghost in the Shell (2017)

Цей фільм не ставив задачу екранізувати фільм 95-го: намагатись екранізувати прогнози Масамуне щодо майбутнього, яке вже наступило — це безглуздо. Тому всі відгуки, які сповнені агресії виключно через те, що фільм не відповідає аніме 95-го, нагадують більше школярське бурмотіння, аніж об’єктивну критику. Аніме є аніме, а кінофільми є фільмами (ваш К.О.), і вони користуються різними засобами, якими змальовують сюжет і головних персонажів. Чимало речей, які круто виглядають в аніме, ніколи не будуть виглядати презентабельно на широкому екрані, навіть якщо всі ролі будуть грати мастодонти кінематографу. Адже ідеєю, яку подав Масамуне, було поєднати свою свідомість із мережею: але це було революційним тільки у реальності 92-го року, а сьогодні усі ми маємо інтернет, і зливаємось із мережею кожного дня, утім це нікого не здивує. Тож кінофільм мав серйозну задачу: зберігши дух і настрій, розповісти ті ж ідеї по-новому.

Попри те, що у фільмі ідеться про 2029 рік у Гонконзі, все це відзнімали у Велінгтоні, столиці Нової Зеландії: стараючись більше знімати у реальних локаціях і з великою кількістю готового реквізиту, залишаючи для комп’ютерної графіки лише “допилювання напильником”. Це є величезним полегшенням для акторів фільму, адже набагато легше грати у реальних декораціях, де ти маєш змогу більше відчути себе усередині свого персонажа, що помітив увесь акторський склад. “Головне — це просто бути, у цьому суть акторської гри”, каже Скарлет Йогансон, і відчуття присутності у цій добіса драматичній постановці прямо таки переслідує тебе.

Цікавим є те, що усе-таки на головну роль претендували не японські актриси, як це було б логічним припускати, а такі зірки, як Марго Роббі та Скарлет Йогансон. Марго Роббі відмовилась від ролі, а тому її місце зайняла Скарлет, яку, до речі, намагались зробити більш схожою до японки за допомогою технологій, і навіть запрошували до співпраці Lola VFX, які займались ефектами старіння у “Загадковій історії Бенджаміна Батона”, але після перегляду результатів вирішили відмовитись від першопочаткового задуму.

Привид у броні / Ghost in the Shell (2017)

Майор, яку ми зустрічаємо у аніме, має дуже мало спільного із Мотоко із фільму: остання намагається вирішити проблему власного минулого, пізнати те, яким воно було і цей пошук є основним тяжем, навколо котрого розгортається сюжет. Скарлет дивовижно схожа на Майора із аніме, але позиркує на глядача емоційним, живим та схвильованим поглядом, а не пронизує твердим льодом індиферентності і виглядає радше машиною із людським обличчям, аніж людиною із роботизованим тілом. Вона вражаюче попрацювала над роллю, і принесла у фільм із собою такі моменти манґи, як сексуальність, утім не акцентувала на ній, і зіграла Матоко драматичною і занепокоєною.

У зірковому складі є навіть Такеші Кітано, який утім, впродовж фільму не промовить ні слова англійською, лише деякі його фрази будуть просубтитровані для загального розуміння, тож він виступає дуже харизматичною “темною конячкою” і добіса впевнено, попри свій поважний вік, мочить усіх поганців, що замахнулися на його життя. Після цього фільму серйозно задумуєшся, що якщо і мати японського дідуся, то точно такого, як Такеші. З іншого боку, можна було б очікувати і серйознішої роботи з боку Скарлет Йогансон, яка виглядає більше зляканою, аніж впевненою у своїй позиції майора, і вимагати більше від Такеші Кітано, який попри те, що командує цілим відділом, радше схожий на втомленого вахтера, але таке здається лише на мить. Все ж, візуальна складова фільму виглядає настільки вражаючою, що іноді можливо перевантажує сприйняття, тому цілком реальні актори у цьому фільмі конкурують із графікою та законами світу, який намагаються показати через себе. Що знову ж таки підкреслює те, що фільм цей зроблений украй добре.

Привид у броні / Ghost in the Shell (2017)

Виходить, із трактуванням дев’яностих років Мотоко мала ризик стати еплівською Сірі, якби не робота Руперта Сандерса, який спочатку створив середовище майбутнього, де також радився із Мамору Осії у відтворенні візуального інтер’єру його постановки у новому фільмі. Руперт попрацював над логічним апаратом усіх технологій, і тому уникнув більшості логічних помилок, які могли б зіпсувати і найкращий сюжет, і лише потім “заселив” у свій світ Мотоко, Дев’ятий відділ і Ханка Роботікс.

У фільмі утім замало японської атмосфери, яку можемо прослідкувати за відносно спокійним тоном подачі, розміреністю мови, стриманістю героїв і рештою чинників. Стрічка радше нагадує традиційний голівудський екшн, аніж японський фільм, але у тому і полягав сенс його інтернаціональності. Японці, у котрих прем’єра відбулась вже 16 березня, утім не висловили жодної претензії, хоча західне суспільство ще на етапі кастингу засуджувало обрання європеоїдних актрис на роль японок, мовляв, це дискредитує японських акторів. Але самі японці резонно помічали, що немає різниці у тому, хто це зіграє, важливо те, що це японський твір, і це вже викликає інтерес до японської культури.

Цей фільм про те, що діалог людини і технологій сьогодні абсолютно змінився, і тепер не є загадкою злиття комп’ютерних систем і людського мозку, а хвилює те, як це буде відбиватись на людській сутності. Сьогодні більшість людей чинить вчинки виключно через свій страх, опираючись на нього, як на милицю, і тому кожен заглиблюється у себе, створюючи власний світ, і оточуючи себе так званою бронею. Чи мають сенс спогади та почуття, які тепер можна просто скопіювати, і чи має сенс життя, яке продовжується за рахунок досягнень біоніки? Герої серйозно сумують через те, що вони не можуть навіть піти на пенсію, бо доведеться здавати свою броню: і це означатиме їхню смерть. Також вони намагаються дослідити, чи є різниця між ними, як людьми у технологічній оболонці і між природньо створеними людьми. Над футуристичною оболонкою актори будують живий світ і їхні взаємовідносини не менш цікаві: що й було першою задачею фільму, а схожість із оригінальною манґою була відсунена на другий план.

Привид у броні / Ghost in the Shell (2017)

Що є вічність? Чи технології нам її подарують? Що в собі таїть поєднання людського “я” і комп’ютерних механізмів? На це питання намагались дати відповідь чимало фантастів і “Привиду у броні” вдалося надати нового звучання цьому запитанню і дати на нього своєрідну, красиву (але часом дійсно забанальну) відповідь. Думаю, що Айзек Азімов та Рей Бредбері стоячи поаплодували би цій екранізації і випили б не один келишок вина із Рупертом Сандерсом, посміюючись над тим, що вони не мають біонічної печінки, з якою можна не обмежувати себе у алкоголі. Для любителів Азімова — де-не-де сюжетні перипетії і ключові атрибути починають нагадувати доволі відоме оповідання “Фах”: зокрема Айзек би особливо зацінив те, що головна героїня здійснює втечу задля того, аби знайти справжню себе.

Цей фільм красиво балансує на грані між кіберпанком та науковою фантастикою, бо все ж, про іншу реальність йдеться лише у окремих випадках, і все відбувається у одному лінійному просторі. Від першопочаткової філософії симулякра Мотоко, залишається лише Мотоко як реальний об’єкт із вигаданим минулим, яка більше нагадує комп’ютер, у котрому лише замінюють жорсткий диск із накопиченими даними.

Те, з якою пристрастю нам подають прагнення зробити людину вічною, і з яким болем сприймають те, що людина, навіть попри технологічні досягнення, вічною бути не може — це основна драматична нота, яка змушує тебе забути про фізіологічні потреби організму, дзвінки, справи і заворожено сидіти у кріслі кінотеатру.

Привид у броні / Ghost in the Shell (2017)

Цей фільм є особливим вже хоча б тому, що за довгий період часу Paramount Pictures і DreamWorks Pictures знову співпрацюють, а вони не робили цього вже 5 років. Цей проект коштував корпораціям аж 110 мільйонів доларів, режисером було обрано Руперта Сандерса, який був також режисером “Білосніжки та мисливця”, яка попри свою казковість заробила свої абсолютно реальні 396 мільйонів доларів, і таким чином вгадав бажання глядачів спостерігати яскраву драматичну картинку. Як казала Скарлет Йогансон у одному із своїх інтерв’ю: “Руперт завжди точно знає, чого хоче”, тому очікуємо, яку ж суму цього разу збере у прокаті його стрічка. Цей фільм зроблений на широкий екран кінотеатру, а тому повірте: вам варто побачити його у 3D-окулярах і це задоволення буде втрачене, якщо переглядати його вдома.

І обов’язково, обов’язково слухайте у всі вуха музику, якою просякнутий цей фільм! Над плейлистом цього фільму трудився Клінт Менсел, який створював музику до Mass Effect 3, а також вражаючі Above & Beyond, Boys Noize, та DJ Shadow разом із Nils Frahm, які є надвідомими у світі транс-музики і формують одні із найдивовижніших сетів електронної музики на State of Trance. Результатом цієї співпраці є заворожуючі треки, які вкупі із надзвичайним візуальним рядом вводять тебе у легкий медитативний стан, а де потрібно — підсилюють напруженість та драматичність моменту, і таким чином фільм не просто змушує тебе дивитись на гру акторів, а відчувати момент усіма струнами душі. Просто послухайте гіпнотичну Above & Beyond – Surge, або харизматичну Kenji Kawai – Utai IV Reawakening (Steve Aoki Remix) і ви зрозумієте, про що ми говоримо.

Сьогоднішній кіно-раціон сильно збіднений на якісні ідеї того, як може розвиватись людство, а “Привид у броні” дає змогу насолодитись хорошим сайнс-фікшном і стерпіти усі недоліки, очікуючи, що у продовженні тема філософії одинака та симбіозу комп’ютера і людини будуть розкриті повніше, а діалоги будуть змістовнішими. Ця стрічка перевершила наші очікування і є витвором візуального мистецтва, бо поєднує не тільки сучасні технології, а й підсумовує усі здобутки, яких коли-небудь досягнули у жанрі відтворення стилістики майбутнього. Вона піднімає питання, які здавалось, вже були забуті для кінематографу, і ми щиро сподіваємось, що варто очікувати продовження і тоді воно перевершить усе, що ми бачили до цього.

Підсумок


Незабутня штука

Вдалося:

  • відтворити візуальну красу аніме 95-го року у масштабах фільму
  • змусити Азімова, Бредбері та Гарісона перевернутись у могилі
  • принести нотку японської культури у голівудські фільми 2017-го

Не вдалося:

  • створити римейк із детально тою ж атмосферою, яку вкладав туди Масамуне Сіро і потім Мамору Осії
  • сподобатись анімешникам

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин у нашій групі Facebook: fb.com/PlayUA.games


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Oleksij Bunyk

    94/100 – виглядає надто круто дивлячись на рейтинги АйЕмДіБІ.
    Але завтра сходжу і сам гляну що до чого.

  • Анна Невірковець

    як людина, що ніколи не цікавилась аніме, фільм зацінила)
    спасибі за огляд – дізналась багато цікавого. зловила себе на думці, що глянула б ще раз цей фільм

  • Ivan Grushetsky

    Щойно з прем’єри. Кінокартина суперова.
    p.s. я давній поціновувач творчості Широ та Осії.

    • Богдан Павлюк

      Шіро* та Ошії*
      Виріши для себе якою транскрипцією користуватися.
      Коваленка чи Поліванівкою.

  • Stan

    Дякую за огляд. Вже чекаю недочекаюсь щоб зацінити цю красу.)

  • Андрій Бабін
    • Олександра Корчевська

      У фільмі красивіша.)

  • Max Brutko

    94? Тобто цей фільм перевершує всю світову класику? Сильно! Піду сьогодні в кіно

    • Олександра Корчевська

      Думаю, ти не пожалкуєш)

  • Дмитро Бондаренко

    А чому події відбуваються у Гонконзі?

    • хз, я хотів щоб у Чернівцях

      • Ukrainianguy

        Хто сказав Чернівці !?!?

      • Дмитро Бондаренко

        Мабуть у них бюджету не вистачило б.
        Я про те, що події мали відбуватися в Японії, чи там японці захопили Гонконг?

  • Interzeroid

    Цікаво спостерігати різницю балів на метакритику – критики дають 53, а глядачі – 70

    • Олександра Корчевська

      З цим фільмом діється одна дивна штука: критики не поспішають взагалі його оцінювати.) На момент публікації огляду на АйЕмДіБі оцінка базувалась лише на 18 відгуках, а на Кінопошуку ще взагалі не було ні коментарів ні очікувань.

      • Aken Bosch

        Я думаю що це можна пояснити тим, що на tv tropes називається Sci-Fi ghetto
        “…It also reflects the tendency for critics, academics and other creators to near-automatically dismiss or disdain works which cannot escape this label being applied, regardless of relative quality or merit…”

  • Oleksij Bunyk

    Фільм класний. Навіть дуже, але до шедевру, чи просто культового кіно йому дуууже далеко. Відразу скажу, що я бачив лише оригінальне аніме 1995, без жодних сиквелів, яке мені не надто сподобалось також, але зовсім з інших причин.

    Перш за все рейтинги в 6.8 на IMDB і (70/53) на Метакритику в цілому правильні. Тобто врахуйте різних хейтерів, в яких цей фільм провалився ще до показу (бо він не 2D) і добавте десяток балів і от – адекватна оцінка в 8/10.

    Це непоганий науково-фантастичний за атмосферою і кіберпанковий за наповненням фільм, але на жаль він не приносить нічого нового в жоден з цих жанрів. Цікавий динамічний сюжет (хоча і не надто оригінальний чи неочікуваний), класна картинка, не надто багато фейлів, хороші персонажі. Особливо картинка – по деяких сценах можна пустити скупу сльозу по Bladerunner-у. Тобто кіберпанк на екрані більш ніж помітний, передові технології в нетрях совкових будинків, кібернетичні імпланти, мережа всюди, навіть місцями дощик падає. Історія типова – помста за несправедливість в фантастичному оточенні, її можна було вгадати ще з трейлерів, але вона ніде не просідає, фільм можна дивитись на одному диханні. Герої непогані хоча в їхні переживання не надто цікавлять. Класний пригодницький фільм для всієї (чи не дуже) сім’ї. Від аніме відрізняється дуже сильно, що не є проблемою фільму саме по собі, просто не ставте їх в ряд.

    Але тут приходить час для мінусів (не надто вагомих для декого). Кіберпанк: картинка є, а сам кіберпанк вже давно помер. Фільм не дає часу замислитись про те як героям живеться в цьому світі де технології так згвалтували людське життя. Герої не бунтують, зовсім, вони чисті вилизані детективи з ю-ез-бі портом на потилиці. Так Майора добряче пошматувало життя, але в фільмі це не показують (а лише сухо зачитують), а момент з дайвінгом виглядав чесно кажучи штучним і непотрібним. Так є корпорація яка заради впливу ламає людські життя, але це теж проявляється лише трохи в кінці фільму. Тому дивно читати в огляді про наявність в фільмі якихось запитань про життя, всесвіт і етц. Їх і час на їх осмислення в фільмі замінила Дія. Не помітно що б над чимось таким думали герої фільму, Майор – просто хоче дізнатись правду, Кузе – шукає помсти, Бато – просто добрий чувак. Єдиний хто викликає зацікавлення це Арамакі (керівник відділу), який з своїм старим револьвером і східною мудрістю існує в цьому світі майбутнього. Хочете подумати, що таке людина – дивіться Блейдраннер, хочете відчути протест проти нового світу технологій – читайте Нейрманта, хочете зникнути з реальності – дивіться Серії експериментів Лейн, хочете познайомитись з життям відлюдника через свою унікальність – дивіться оригінальне аніме, хочете науково-фантастичного літнього блокбастеру вищої категорії – дивіться цей фільм. Тут одкровення немає.

    Також в огляді здивувала згадка про Бредбер. Він тут ж ні причому, з його любов’ю до відкритих закінчень і багатьох атмосферних моментів, він зовсім не стикується з фільмом, де сюжет зрозумілий і не викликає питань, а атмосфера… ну я вже про це писав.

    P.S. Сцена з зануренняв в розум гейші змусила мене фейспалмнути серйозно так. Там просрали все (на мою думку).

    P.P.S. Мені одному здалось, що момент з першим екранним глюком Майор – кіт в душі – був відсилкою до Матриці, де кіт теж глючив?

  • Stan

    Вчора подивився. І маю визнати, цей фільм на даний момент, це найкраще втілення аніме у кіно. Цілком заслуговує своєї оцінки.
    Надію що він дасть запуск франчизі.

  • Kozak Mamay

    Вчора подивився цей фільм, і маю сказати що п’ята точка досі горить. Найбільші проблеми цього фільму це багаті на події, пояснення і роздуми мультики що йому передували (крім Arise він теж фу). А фільм який має бути на широку публіку спростили до максимуму, і від того він получився красивий і пустий. Це сумно. І знову потрібно купляти новий стілець.

  • NGxWinGeR

    Сьогодні були на сеансі і відразу можу сказати, що цей фільм вартий перегляду. Я розумію, чому аніме стало популярним, адже на момент його виходу глядачі ще не були настільки примхливими через велику кількість якісної фантастики на схожу тематику. Зараз подібний сюжет вже не дуже дивує, проте атмосфера все ж затягує під час перегляду. Також весь час мене не полишало враження, що я вже десь схожі сюжетні повороти і ходи бачив. Пригадайте гру Remember Me (хоча вона вийшла пізніше аніме) і персонажа Edge і ви зрозумієте.
    В цілому, це пристойна фантастика і не варто забувати, хто грає головну героїню. Моя оцінка – 80/100.
    P.S. Перед цим подивилися Baby Boss – там вже справжні 90/100 можна ставити.

  • Oleksandr Masnyi

    Подивився на днях)і як людина,яка дивилась в основному кіберпанк,а з анімешок переглянуто творів,як кіт наплакав, скажу так – фільм яскравий(чого я вже давно не пригадаю),динамічний і хороший,проте деякі моменти здались надто вже дивними і тут навіть палку перегнули в цьому плані,тому моя оцінка 75 зі 100. Якщо надалі ці моменти будуть пояснені або розвинуті в наступних фільмах,оцінку скоректую.

  • Stan

    Жаль що він провалився по касових зборах(((
    Якщо чесно, мені настільки сподобався, що я навіть сам придумав його продовження на цілу трилогію – з усіми каноками і т.д.)
    Жаль що асторам не можна якось порекомендувати це.
    Деколи пробиває на фантастичні ідеї)

  • Хрюнт

    Кіно максимум на трієчку з десяти. На його фоні анімешки, які я не особливо шкодував, виглядають шедеврально. Ніколи не думав, що мене може так вибісити Йохансон.

  • Andrew Ryzhko

    Ви хоч колись говорите, що фільм вам не сподобався?

    • Олександра Корчевська

      Звісно говоримо. Читай уважніше.)