Огляд Game of Thrones — A Telltale Games Series

Найбільше досягнення епізодичних ігор від Telltale Games — для комфортної гри і розуміння сюжету необов’язково бути знайомим із першоджерелом. Звісно, палкі прихильники The Walking Dead, Fables чи Borderlands отримають свою дозу фансервісу, проте неофітам нічого не стане на заваді. Ба більше — творіння Telltale часто є тим копняком, яке дарує популярним франчайзам нових прихильників.

Утім, працювати з чужими ліцензіями — все одно що гратися з вогнем: створюючи щось нове, ти мусиш продумувати кожен свій крок, інакше ризикуєш скотитися у вторинність. На відміну  від The Walking Dead та The Wolf Among Us, яким не було проблемою існувати відособлено від своїх коміксових першоджерел, “Гра Престолів”  авторства Telltale створює значно менше комфорту людям, незнайомим із однойменним серіалом від НВО. Зважте, саме він, а не оригінальні книги, був ключовим орієнтиром для створення гри — особливо це підкреслено у титульній заставці, де любовно збережено стилістику серіальної і ту саму музику.

Спойлери вже близько

Ті, хто бодай краєм вуха коли чув про “Гру Престолів”, автоматично рятується від значної кількості СПОЙЛЕРІВ, бо і равликові зрозуміло, що у Вестеросі щомиті стається якась халепа, хтось помирає (перша смерть стається уже на 7-ій хвилині гри) і загалом усе хріново.

2015-11-22_00007

Вищезгадане безпосередньо стосується дому Форестерів, який і опинився в центрі всіх шести серій сезону. Патрони Форестерів померли, старого Лорда вбили зрадники, гідної заміни вже нема, і чимало поганців прагне загарбати найбільший скарб Форестерів — дерева. І не прості, асупермегагіперультранміцні “залізні” — з них виробляють найміцніші щити, найтривкіші ворота і найнадійніші кораблі. А для середовища а-ля Середні Віки це неабияке добро.

Здавалося би, “Гра Престолів” — ідеальний кандидат на ігровтілення від Telltale, адже смертей, інтриг та доленосних тут не бракує. Втім, цього разу щось пішло не так. Автори тазиками виливають на нас пафосні репліки та щоразу страшніші халепи, але потрібного ефекту воно не справляє. Бо яким би жорстоким не був світ, скільки би крові не проливалося на екрані, емоційна віддача буде нульовою, якщо не переймаєшся персонажами.

Знати своїх героїв

Побіжна згадка Форестерів аж у п’ятій (!!!) книзі “Пісні льоду та полум’я” фактично робить цей рід канонічним, однак не додає йому якоїсь виразної характеристики. Окрім диво-дерев у власності та клінічного благочестя, помітних рис у них нема.

Ситуацію могли би порятувати персонажі. На манір першоджерел, ігросеріал вручає нам відразу п’ятьох персонажів, котрі діють у різних куточках світу, підкреслюючи таким чином масштаби сеттингу. Щоправда, серед цієї п’ятірки вкрай мало цікавих постатей, але навіть їх нам не дають полюбити повною мірою — постійне перемикання перспектив навіть попри розтягнутий сезон дає порівняно мало часу на співпереживання героям.

Першим ми зустрічаємо Ґареда Татла — син свинаря, який роками слугував зброєносцем у Форестерів. За один вечір хлопчина встиг отримати підвищення, втратити обох роботодавців — Лорда і його старшого сина — отримати надважливе доручення і стати власником штампу “спалив харциза рідну хату”, покараний засланням. Стіна, Круки, Джон Сноу тощо.

g3

Ітан Форестер — в міру легковажний підліток, на якого звалюються обов’язки Лорда,вкупі з очікуваннями родини, представників дому та двох радників. Як і годиться, в малого є вибір, яким правителем стати — любителем затикати співрозмовникові рота і вирішувати справи зброєю, або ж милосердним дипломатом, для якого життя підданих важливіші за власну гордість.

Навіть попри таку очевидну бінарність, Ітан міг би стати одним із найцікавіших персонажів історії. Раптове дорослішання, та ще й коли на тебе звалюють відповідальність у часи скрути — доволі плідна тема. Та як і у випадку з Карлі/Даґом (The Walking Dead), щойно на обрії замайорить потенціал персонажа, його неодмінного “зроблять героєм”.

А от його сестра Міра Форестер — фрейліна леді Марджорі, нареченої короля — це таке собі статичне інформбюро з двома стабільними функціями, “змовчати” чи “вибовкати” Сцени з Мірою помітно поступаються “північанським”, ніби їх основне призначення — показати, наскільки важливими у Вестеросі є палацові інтриги, паралельно засвітивши у кадрі Серсею та Тіріона Ланністерів.

Вигнанець Ешер Форестер — от хто компенсує усі недоладності попередніх образів (передусім фінального, незгаданого персонажа, котрому влаштували ганебне сценарне “Воскресаліті”). Відчайдух-шибайголова дипломат такий собі, втім однаково добре дає собі раду і гострим слівцем, і гострим мечем (екшн-сцени хоч і залишилися такими ж QTE, цього разу неабияк додали у видовищності, особливо коли до справи береться сам Ешер). Хоча при родичах його внутрішній мачо здувається, і Ешер стає дещо нудним та пафосним, як і всі Форестери.

Намальовано і накодовано

Свою жменю дискусій спричинив графічний стиль Game of Thrones, суттєво відмінний від інших проектів студії. Відсутні яскраві кольри, підкреслена мультяшність та чіткі контури об’єктів. Втім, така “реалістична” картинка — палка з двома кінцями. І якщо деякі кадри змушують свиснути від краси побаченого, то здебільшого нам дістаються каламутні текстури, ламані краї та змазане тло. На що деякі поціновувачі можуть зауважити “Агов, це ж стилізація під малюнок пензлем”. Ну окей… Хай там як, графіка — не першочергова річ для гри, де тебе частують міцною історією та гідними виконавцями.

До речі, про зіркових гостей. На превеликий подив, обличчя Серсеї, Тіріона, феєричного Ремзі Сноу та інших помітно програють “авторським” обличчям Telltale. Тобто в статиці кожен з трьох просто чудесно змальований зі свого серіального прототипа. Проте як тільки вони починають говорити, вилізає якась перекошеність, раніше небачена в персонажах студії.

2015-06-11_00001

Два пункти, про які надалі навіть не варто писати — графіка (на 1 красивий кадр припадає два десятки “щит, ото пензликами хтось нагадив”) та ігролад (стандартні QTE в екшн-сценах, квестове тицькання на предмети та мегапафосний рух Wперед у окремих сценах). Хіба станеться щось неймовірно круте в цих аспектах, тоді слід буде згадати. З іншого боку, дорікати тут не варто. Я не прихильник ниття, що Telltale вже котрий рік не бажає вдосконалюватися технічно. Можливостей рушія та художників наразі цілком достатньо для створення пристойного інтерактивного серіалу. І зумисне ламати те, що й так добре працює — погана ідея, навіть коли підібрати для неї благородну мотивацію.

А от описи ігроладу в іграх Telltale пора поступово зводити в нуль, бо всі вони діють за аналогічними принципами. Зовсім рідко розробники ідуть на якийсь цікавий ґеймплейний хід, на кшталт детективних сцен і загравань із реальним часом у The Wolf Among Us чи око-сканером та спорядженням робота у Tales from the Borderlands. Нічого цього в Game of Thrones немає. Квестове тицькання на предмети суто в цій грі залишили радше як данину традиції, а від сценок “натисніть W, щоби пафосно пройти вперед” хочеться рвати волосся на голові. Агов, Telltale, ви серйозно?

А перша серія подавала неабиякі сподівання. Доволі куца в плані ігроладу, вона за дві години грамотно тасувала сцени різного градусу напруження, ставила різні діалогічні завдання — “не вибовкати таємницю”, “гідно повестися на зустрічі”, “казати те, що хоче почути співрозмовник” тощо — і поступово підвела до справді видовищного закінчення. Прикро, що авторам не вдалося це витримати до кінця сезону. Навіть попри рідкісні сильні моменти, серіал щоразу більше груз у рутинності, а трагічність та натуралізм подій втратили ефект.

Фінальний епізод взагалі виявився ударом у спину — як виявилося, розробники не мали наміру розповідати нам закінчену історію в 6 серій. Нате ось вам під завісу ще персонажів, ще сюжетних ліній, ще проблем! А все старе і недотягнуте ми або перенесемо в наступний сезон, або просто замажемо кров’якою. І плювати, що чимало гравців понад силу проходили “Гру Престолів” лише задля того, аби дізнатися, чим ці митарства закінчаться.  Все насправді тільки починається.


Telltale пора би вже зрозуміти, що їхній творчий арсенал вичерпує себе, і конкуренти вже не просто дихають у потилицю, а банально світять п’ятками попереду. Та цього разу справа не лише у фальшивій причинно-наслідковості та короткому ігроладному повідку ігор студії.

Game of Thrones неймовірним чином стала антиподом усіх попередніх ігросеріалів Telltale. Підкреслено супутній продукт, який становить мало цінності для людей, незнайомих зі серіалом, виявився не закінченою історією, а всього лише розтягнутим вступом до наступного сезону.

Ще 6 отаких епізодів, які в перспективі теж закінчаться нічим? Дякую, не треба.

Підсумок


Терпіти можна

Варте уваги, якщо Ви:

  • бризкаєте радістю від усього, що стосується "Гри престолів"
  • бризкаєте радістю від усього, що стосується Telltale
  • не обтяжуєте себе регулярним читанням чи кінопереглядами

Не варте уваги, якщо Ви:

  • не дивилися серіалу від НВО або не читали Мартіна
  • маєте у своїй ігротеці Dreamfall Chapters та Life is Strange

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Згідний з усім написаним (написано, до речі, чудово), тільки от щодо “Все насправді тільки починається.” – так закінчується і кожен сезон серіалу, а якщо зважити, що він є каркасом гри, то все логічно…

    • PaShKoMeTR

      ну у Walking Dead(я про гру від теллтейл) в першому сезоні був такий фінал крутий, що якщо і не зробили би продовження, то і не страшно було б)) бо я кось воно все закінчено виглядало))

      • бо вони і не планували другий сезон…

        • PaShKoMeTR

          хм… можливо. але здається мені, що планували, але коли буде успішний перший сезон. якщо б він був провальним, то не так соромно за продукт, бо там фінал на фінал схожий))

  • PaShKoMeTR

    дякую, що бережете наші грошики. не фанат серіала НВО. на мій погляд, дуже затягнуто усе там.

    • Павло Скоропадський

      а як на мене то гарний серіал.
      Стосовно гри, то не зрозумілі кпини, щодо того, що в деяких епізодах нам треба самим рухати персонажем. Мол це ж ігровий серіал, щоб змінило те, щоб персонаж сам рухався. А з іншим згоден, власна оцінка серіалу 1010 – перші 4 сезони. 5й – 8. А грі ставлю 65

      • PaShKoMeTR

        мені четвертий білше всього сподобався сезон. п’ятий ще не бачив)

  • Max Kalashnyk

    таким іграм дуууууже не вистачає motion captur’у

  • snumryk

    Пройшов до пятого епізоду, на шостий забив. Їйбогу, якесь садо-мазо суцільне. Лайна мені і в житті вистачає).