Огляд Grim Fandango Remastered

Ігри Тіма Шейфера — все одно що витвори Nintendo: майже не підлягають старінню, аби лиш існувала актуальна для них платформа. Втім, так склалося, що через юридичні складнощі з LucasArts жодну — ні Full Throttle, ні Day of the Tentacle — неможливо було придбати навіть в GOG.com. І от, поправивши своє фінансове становище завдяки Broken Age, дядько Тім вирішив виправити історичну несправедливість і перевидати одну з найкращих своїх ігор (а заодно й еталонну представницю жанру) — Grim Fandango.

maxresdefault

Відтепер усі, кому 17 років тому було не до ґеймерства, можуть здійснити незабутню мандрівку до Краю мертвих, де вогняні бобри будують греблі з людських кісток, бджоли влаштовують профспілкові мітинги, кістяки вмирають найпрекраснішим у світі способом та багато іншого. А вінцем усього будуть карколомні пригоди valiente Manuel Calavera y bella Meche Colomar!

Примітка: зважаючи на поважний вік гри та тривалу відсутність її у продажу, доцільно зробити огляд не стільки ремастера, скільки самої гри (адже чимало людей можуть з нею познайомитися вперше).

Країна Мертвих і не дуже

Без жодних пояснень і стартових меню, гра відразу представляє нам Мануеля Калаверу — Смерть (в переважній більшості культур та мов, Смерть чоловічого роду) і туристичного агента водночас. За життя Менні був знатним негідником, за що змушений відпрацьовувати свої гріхи у Департаменті смерті: забирати душі щойно померлих та проводити їм інструктаж поведінки у потойбічному світі. А заодно оцінити, яким чином душа потрапить до Дев’ятого світу, де знайде остаточний спокій: праведники отримують золотий квиток на поїзд, який домчить їх за чотири хвилини, а покидьки, мерзотники, фашисти і мамограї отримають максимум ціпок для пішої прогулянки тривалістю в чотири роки.

У Менні справи йдуть відверто паскудно. Всіх благочестивих покійничків забирає собі його конкурент по конторі, а сам Калавера отримує найгірших поганців галактики.  Тоді наш герой з відчаю зважується на шахрайство і викрадає чужого “клієнта”. І тут воно все як закрути… Калавера дізнається, що в департаменті процвітає корупція, пристає до революційного підпілля і готується до тривалої подорожі по гарячих слідах доволі холодної дами його серця.

Тім Шейфер — безумовно людина неймовірного таланту, однак Grim Fandango продовжує залишатися найбільшим його досягненням яко сценариста і дизайнера. Вміло змішавши стилістику латиноамериканського Дня Мертвих (до слова, події гри завжди відбуваються саме цього дня, 2 листопада)  і нуарного кіно, на кшталт “Касабланки”, він створив ідеальне тло, куди можна було намішати всякого: тут тобі і вузькоспеціалізовані демони, і потойбічна бюрократія, і відверте глузування зі сучасної поезії, і ще багато іншого. Та все це блідне перед найкрутішим замислом — смертю після смерті. При своїй повторній загибелі мешканці Краю Мертвих перетворюються на … квіти. Коли вперше бачиш, як кістяк поволі пускає пагінці та вкривається квітами, не зовсім розумієш, наскільки сильну роль ця річ відігратиме в сюжеті гри. Власне, попри відра іскрометного гумору, історія Grim Fandango залишається доволі серйозною, а загальна кількість трупів, присутніх у грі, може сміливо потягатися з “творчим доробком” Макса Пейна.

Т — таймінг

Що стосується ігроладу, то Grim Fandango є доволі типовою тиць-клац пригодою: ходимо по локації, обмінюємося шикарнючими репліками з іншими персонажами, збираємо предмети та застосовуємо їх для вирішення ситуативних задачок. Нічого архіскладного та нелогічного в грі не має, проте кілька загадок мають цікаву особливість — вони потребують виваженого розрахунку та своєчасної реакції. Так, у Кам’яному лісі, нам доведеться синхронізувати клапани помпи, вчасно перетискаючи шланги з повітрям. А сутичка з вогняними бобрами у пригальмованих гравців може забрати чимало часу. Та що там, без таймінгу вам не здобути одного з несюжетних досягнень.

grim-fandango-remastered-bugs-gameplay-screenshot

Загалом же головоломки сплановані так, аби не заважати розвиткові сюжету: локації порівняно малі, предметів небагато, відразу зрозуміло, що слід зробити. Єдиним винятком можна назвати другий розділ у Рубакаві: купа проміжних завдань, добрих півтора десятка екранів і повсюди розкидані предмети. Ситуація на цьому етапі гри сильно нагадує оригінальну Resident Evil — слід продумати оптимальний маршрут, інакше даремна біганина поміж локаціями діятиме вам на нерви.

Живий звук у царстві мертвих

Так, звуковий компонент гри заслуговує окремого абзацу. Він ШИ-КАР-НИЙ! Квести LucasArts завжди мали пречудове оголосення, проте у Grim Fandango актори стрибнули вище голови: характерні емоційні голоси, колоритна південна вимова, де частенько вистрілюють іспаномовні слова… і верески демона-механіка Ґлоттіса, найяскравішого персонажа гри.

Що цікаво, кожен екран має своє музичне оформлення і скомпоновано все таким чином, що при переході між екранами мелодія не рветься, а плавно перетікає одна в одну. І так, тут багато джазу.

Кілька слів про ремастер

Насправді, якогось радикального оновлення гра не зазнала. Так, покращили якість модельок, додали правильне освітлення, підтримку сучасних роздільностей (хоч і з рамкою) та операційних систем. Однак псують цю картину задники і проміжні відеовставки, застарілу роздільність яких навіть ніхто й не думав приховувати. Втім, на недоліки зовнішності можна закрити очі, адже стиль тут важливіший за технології. Прикро те, що збереглося кілька старих баґів — від зникнення текстур до поламаних завдань, після яких гру далі пройти вже неможливо.

316790_screenshots_2015-01-27_00004

До приємних доповнень можна зарахувати коментарі розробників, журнал діалогів, досягнення (які безпроблемно можна здобути за одне проходження) та найголовніше — цілком перероблену систему керування.

Справа в тому, що оригінальна версія мала “танкове керування” персонажем, за допомогою стрілочок руху. На екрані тоді не було жодних інших покажчиків — на активні предмети вказував винятково пильний погляд Мануеля. Та й інвентар був оформлений цікаво — усі речі Менні носив у кишенях свого піджака.

Не сказати, що подібна схема керування була вселенським злом, однак тогочасній аудиторії було не зовсім зручно. В оновленій же версії розробники додали таке бажане тиць-клац керування, проте дали зрозуміти, що кошерним є саме “танкове керування” (бо за проходження гри таким чином дають особливе досягнення!).


За 17 років Grim Fandango застаріла хіба що технологічно, а так то й досі не здобула собі адекватних конкурентів у жанрі (та варто визнати, що Deponia підібралася особливо близько). Це еталонна пригодницька гра з неймовірним сценарієм, блискучим оголосенням та божевільним стильовим коктейлем. Прихильним тиць-клац пригод та творчості Тіма Шейфера навіть нема сенсу її радити, а всім іншим варто придбати Grim Fandango Remastered на першому ж розпродажі.

Це гра, яку було за що любити 17 років тому і буде за що любити ще стільки ж часу, якщо не більше.

 

Підсумок


Незабутня штука

Варте уваги, якщо Ви:

  • шануєте тиць-клац пригоди
  • хочете смішного та водночас дорослого сюжету
  • маєте на стіні постер з Тімом Шейфером

Не варте уваги, якщо Ви:

  • гальмо
  • не дружите з англійською

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Олександр Xray_StyleZ Величко

    O – оперативність.

  • NGxWinGeR

    Дякую за огляд. Додав у список бажаного в steam=) Deponia мені дуже сподобалась, хоча я всю трилогію ще не пройшов навіть.

  • Павло Скоропадський

    Гру перекладено українською. На толоці є. Правда не знаю наскільки якісний переклад… не користувався