Огляд Middle Earth: The Shadow of Mordor

Випробування вступом

Небагато існує книжкових першоджерел, які б описували вигаданий всесвіт так деталізовано, як у книжках Джона Р. Р. Толкіна. Зі сюжетом там не все чудово, але світ, історія, міфологія, культура, мова і політичний устрій прописані до найдрібнішої подробиці.

Однак відтворити це у кіно чи іграх досі не вдавалося. Так, Пітер Джексон одяг орків у масовках екранізації „Володаря перснів“ у вбрання з родово-племінними відзнаками, так, там було дуже багато цікавих подробиць, але ми довідалися про них лише зі спогадів пана Джексона.

А в іграх? Чомусь досі вважалося, що достатньо втулити персонажів кінострічки і ось вам ігроїзація однієї з найкращих книжкових серій людства. Однак розробникам Middle Earth: The Shadow of Mordor вдалося бодай частково, але таки відтворити саме світ Середзем’я.middle___earth_shadow_of_mordor_talion_render_by_youknowwho77-d7ctfhp

Заяложений месник

Мордор — чудова країна, у якій оселилося паскудне зло. Його бояться навіть орки та уруки. Це я не про Саурона, а про головного героя гри. Поплічники темного повелителя стратили дружину і сина Таліона, одного зі слідопитів, що боронили цивілізований світ від лиха з Мордора.

Самого Таліона теж закатрупили, однак він зрештою прийшов до тями поруч із таємничим привидом підстаркуватого ельфа. Мара пропонує допомогу у помсті за втрачену сім’ю, якщо Таліон допоможе відновити привиду пам’ять про себе. І тут починається така катавасія…

Сюжет The Shadow of Mordor настільки малозначний, що його відсутності ніхто б і не помітив. Історія розвивається добре, в ній були помічені кілька цікавих харизматичних персонажів. Деякі моменти, як ось Мордорський ленінопад, вчинений руками гравця, глибоко вгризаються в пам’ять. Але ця історія ще слабша за першоджерело.

2014-10-14_00011

У орків чорна кров, бо вони еволюціонували з кави, схрещеної з шоколадом.

Солодкий присмак оркоциду

Насправді Тінь Мордора — це пісочниця, в якій більше нема що робити, окрім як вбивати орків. Так, розумію, расизм і бла-бла-бла, але ж що може бути веселіше і захопливіше за оркоцид мільйоном різних способів? Ну, можливо, не мільйоном, але кількома десятками способів умиротворення ополченців Мордора гра може похизуватися.

Ratbag_(Middle_Earth_Shadow_of_Mordor)Тривалий час я взагалі думав, що оце і є вся гра, не виконував сюжетних завдань, просто стрибав на землю і починав пекельний герць із різнобарвним кодлом. Шинкував їх мечем, розстрілював із примарного лука, марудив мухами і наганяв на них скажених велетенських псів. Вбивав потай, із тіні, вбивав показово жорстоко і привселюдно, відривав їм довбешки і прохромлював наскрізь мечем. Добивав красиво і вишукано чи тихенько і нишком, палив і підривав, скидав у провалля і доводив до божевілля від страху.

А ближче до середини гри я навчився підкорювати орків і тоді усе стало ще веселіше. Прокрадаюся до табора ворога, потай підкорюю лучників, що стережуть локацію з підвищень і певної миті віддаю їм наказ атакувати. Здіймається паніка, верески, усі розгублені, а я тим часом гуляю біля багаття і січу-рубаю. А коли лічильник неперервної серії ударів заряджається — ошелешую усіх примарним вибухом, а тоді одним кліком добиваю непритомних орченят.

Будні безсмертного

2014-10-15_00018

Він задовбав мене своїми стрілами, я скинув його в провалля.

Попри те, що орки тупі, я не бачив більше ніде такого достовірного втілення толкінівських орків. Вони виглядають справді, як натуральна раса і поводяться, як самобутній народ. Зустріч із капітаном чи вождем орків — це завжди подія. У нього є унікальна зовнішність і промова з погрозами. А якщо хтось із цих очільників війська Саурона мене вбивав, то він піднімався по кар’єрних східцях, а при наступній зустрічі зі мною нагадував про мою поразку. Навіть якщо мене вбивав пересічний орк, гра показувала його унікальне ім’я і далі він міг вирости аж до вождя.

З одним Патрачем я так зустрічався більше 20 разів. От любило це падло підкрастися, коли я щойно закінчив запеклий бій і мав замало здоров’я.

Померти, як ви розумієте, у The Shadow of Mordor не можна. Після загибелі Таліон відроджується у найближчій відкритій вежі і може повертатися аби помститися своєму вбивці чи плюнути на ту дурню і рушити до іншого завдання.

Talion's_sword_and_daggerГартування ігроладом

Цяцька дуже нещадна до лінивих і неуважних гравців, але мене змінила на краще. У The Shadow of Mordor неможливо гратися, не використовуючи усіх чи більшості ігроладних можливостей. От просто таки нестерпною здається іграшка, доки ти не вкуриш, що треба постійно комбінувати все, що тебе оточує, а в бою — встигати натискати вчасно клавіші та стежити за 2-3 ворогами, які люблять нападати одночасно. Крім того бій доводиться чергувати із тактичним відступом для відновлення здоров’я і розсіювання орди.

Виділяються бої з очільниками армії Саурона. У кожного є свої особливості, сильні і слабкі сторони. Про них можна довідатися, якщо допитати якогось меншого орка чи знайти загублені кимось записи. Але навіть знаючи усе про капітана чи вождя, доведеться добряче поввихатися, перш ніж вб’єте його.

Знову ж таки, можна з матюками вломитися до мети асасинації і спробувати нагло зарубати її. А можна вишукано провести розвідку, непомітно усунути тілоохоронців жертви і лише після того прибрати офіцера, скориставшись його слабиною (залякати вогнем, мухами, псами чи втнути якесь добивання під час рубанки). Лише тоді гра принесе максимум задоволення.

Якщо нема уяви — краще не гратися у The Shadow of Mordor, бо вам вона здасться надміру складною одноманітною грою, в якій треба просто вбивати безкінечні орди орків.

Екскурсія до Мордора

2014-10-14_00003

Не Карпати, звісно, але теж норм.

Я згадував про світ Мордора. Він шикарний. У грі доступні дві великі території, кожна з яких поділена на підконтрольні комусь регіончики. У центрі регіону — вежа, захопивши яку, можна побачити усі побічні завдання на місцевості. А краєвиди, які відкриваються з цієї вежі роблять загибель героя і відродження у ній надзвичайно мальовничою.

Мандри регіоном постійно приносять радість. Світ пашіє життям. У ньому повно барв, рослинності, різноманітного рельєфу і безлічі древніх руїн. Схоже, Середзем’я ніколи не було молодим, а одразу постало древнім і занепалим.

2014-10-10_00006

Ленінопад докотився і до Мордора! Слава Україні!

Крім того, що дизайн локацій вражає мальовничістю, достовірності світу додають побічні завдання з пошуку пам’яток старовини. Знайшовши якусь річ, можна прочитати коротке пояснення про її походження, а також прослухати уривок діалогу з життя тих, хто користувалися нею. Надзвичайно атмосферно. Можливо, саме завдяким цим штучкам, а ще через самобутність орків я вперше повірив у існування Середзем’я, вперше відчув цей масштаб і буденність життя на тих просторах після відходу валарів і зникнення сильмарилів.

І вашим, і нашим

На щастя лепськість картинки The Shadow of Mordor залишається приємною навіть на середніх налаштуваннях графіки, хоча на високих гра жваво бігає навіть на середньому комп’ютері кількарічної давнини. Для ультра-ефектів слід прикупити потужнішого залізяччя і це буде мудрим інвестуванням у сильні враження, адже попереду ще море некстдженових релізів.

Оголосення і музичний супровід здійснено на належному рівні. Хвалити нема особливо за що, але й шпетити було б дурістю. Збережено манірність ельфів, огидність Ґолума, гуркітливість орків і буркотливість гномів. Звукові ефекти добряче перегукуються із фільмами Пітера Джексона.

Когось ти мені нагадуєш…

2014-10-14_00009

Місцева гадалка, повитуха і менеджер середньої ланки.

Багато говорилося про схожість Middle Earth: The Shadow of Mordor із Assassin’s Creed та Batman Arkham Щось-там. Говорилося небезпідставно, адже гра й справді запозичила чимало із цих чудових популярних серій. А також дещо було підглянуто у Far Cry 3 і Warhammer 40 000: Space Marine і в інших вдалих ігор. У підсумку ми отримали зовсім не потвору Франкенштайна, а вдалу компіляцію усього найкращого, в яку можна гратися десятками годин, не втомлюючись різноманітно вбивати посіпак Саурона.

Middle Earth: The Shadow of Mordorчудова забавка з різноманітним ігроладом і прекрасною графікою, але паскудний художній твір. Задовольнить як фанатів книжок Толкіна, так і прихильників кінострічок Джексона. Не слід пропускати гру і тим, хто вперше чують про Середзем’я і Келебрімбора. Безсумнівний кандидат на першочергове придбання за будь-яку ціну.

Підсумок


Варто оплесків

Варте уваги, якщо Ви:

  • цінуєте захопливий різноманітний екшн
  • мрієте очистити світ від неправильної раси
  • любите занурюватися у світ Середзем’я
  • вмієте розважати себе в пісочницях

Не варте уваги, якщо Ви:

  • позбавлені уяви
  • надаєте перевагу лінійним іграм
  • не любите грати за правилами гри
  • терпіти не можете толкіністів

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • John Wood

    “Але ця історія ще слабша за першоджерело.”

    У фанатів Волоря кілець явно пригоріло. Вважаєте трилогію слабенькою?

    “Попри те, що орки тупі, я не бачив більше ніде такого достовірного
    втілення толкінівських орків. Вони виглядають справді, як натуральна
    раса і поводяться, як самобутній народ.”

    Ой-ой, де ж ти там таке побачив? Страшні і кремезні орки, від яких усі пісялися, бухають грог і говорять фальцетом. Все. Схожі вони радше на велику армію піратів чи просто розбійників.

    “Зустріч із капітаном чи вождем
    орків — це завжди подія. У нього є унікальна зовнішність і промова з
    погрозами. А якщо хтось із цих очільників війська Саурона мене вбивав,
    то він піднімався по кар’єрних східцях, а при наступній зустрічі зі мною
    нагадував про мою поразку.”

    Угу, це ж так круто, коли доходиш до вожака, із ним ще три офіцери і кожен повинен сказати тобі якусь репліку, які інколи бувають настільки марзматичні, що орків хочеться пошвидше вбити, аби вони не мучилися. Ще це великий плюс для динаміки: рубаєш орків, рубаєш, приходять четверо офіцерів, всі завмирають і чекають, доки кожен по черзі тобі щось ляпне. Я навіть одного разу зустрів орка, який складав вірші. ОРКА, ЯКИЙ СКЛАДАВ ВІРШІ!

    “Крім того бій доводиться чергувати із тактичним відступом для відновлення здоров’я і розсіювання орди.”

    О та-а, пам’ятаю, як я у перші дні повинен був прямо посеред бою давати драпака і шукати якийсь дебільний кущик, щоб загризти як, ніби я віслюк, і відновити здоров’я.

    ” Але навіть знаючи усе про капітана чи вождя, доведеться добряче поввихатися, перш ніж вб’єте його.”

    Воно так тільки спочатку здається. Насправді практично усіх офіцерів можна банально зарубати. Мочиш-мочиш, потім F. І знову.

    “Він шикарний”

    Не “шикарний”, а розкішний.

    “чудова забавка з різноманітним ігроладом”

    Ти ж сам писав, що весь ігролад – це вбивання орків О_о

    “Не варте уваги” здивувало. Просто жесть.

    – позбавлені уяви; – е-е, що? До чого тут це? Це наче не гра 90-х років, де сюжету не було взагалі, і гравці вигадували його самі. І якщо гра є одноманітною, то якого дідька я повинен уявляти, що вона не така? Гра – це розвага. Гра мене розважає. А не я сам себе розважаю, дивлячись на гру -_-
    – надаєте перевагу лінійним іграм; – якраз якщо я віддаю перевагу лінійним іграм, то ця гра по цьому критерію підходить, бо вона лінійна до дупи.
    – не любите грати за правилами гри; – а що, можна грати у відеогру не за правилами? О_о Хіба якщо якщо десь викопати вихідні матеріали, переробити гру під себе. І навіть ви гратимете за правилами гри. Якщо зміст тези метафоричний, то я взагалі не розумію, до чого тут це написано.
    – терпіти не можете толкіністів; – справа у тому, що у гри від Володаря кілець дикий мінімум. Могли вибрати будь-який інший всесвіт, гра від цього не постраждала би абсолютно.

    • Вова Собко

      Ну, в тебе і вибухнуло. Автор писав про свої враження та ставлення до гри. Вони не обов’язково повинні бути аналогічні твоїм.

    • Oleh Kulikov

      Воу! Незлецько так бомбонуло :)
      Щодо тверджень/зауважень про ігролад нічого не скажу – в мене занадто стійка асоціація з Monster Hunter – а от про решту…

      • “У фанатів Волоря кілець явно пригоріло. Вважаєте трилогію слабенькою?”
      1. Порядні люди не вживають слова “трилогія” стосовно книжкового “Володаря Перснів”.
      2. Відверта простецькість книги — факт. “ВП” бере масштабом, який на той час був безпрецедентним, і міфопоетичною стилізацією. Все решта — плоска, як дошка, історія, замішана на численних фольклорних основах.
      Зауважте, ніхто не каже, що твір поганий. У своєму класі це справді епохальна річ. Але якщо оцінювати за гамбурзьким рахунком — ну таке.

      • “Страшні і кремезні орки, від яких усі пісялися,”
      Шановний, ви щось неслабо наплутали. Орки — якраз-таки миршаві гобліноїди (це навіть Джексон кошерно відобразив), які частенько горбляться і мають порівняно високий голос. Кремезними були уруки — менш численна народність зі самісіньких глибин Мордора,

      • Гаразд, плювати на ігролад а-ля МН. Але якого біса несуттєвість сюжету вважати такою ж несуттєвою? Олексо, ти чимось вдарився? Нам же дали до рук Келебрімбора — того самого ельфа, який викував Персні і фактично дав Саурону змогу створити Перстень Всевладдя. І подорож в Мордор задля спільної помсти.
      Зараза, та спускати такий “стартовий капітал” в унітаз — це злочин!!! Все одно що запрошувати у фільм Фрімена, Олдмена, де Ніро, а в кадрі майже весь фільм показувати банку майонезу.

      • Ігролад перекрив цей недолік. А згадані тобою запозичення для сюжету використані лише як приманка для довірливих поціновувачів книжкового першоджерела. Думаю, вони теж були захоплені саме ігроладом і в підсумку забули, що історія недорозказана.

    • Yuri Koval

      Так, трилогія слабенька! Навіщо було писати стільки тексту, якщо можна було одразу полетіти на орлах?

  • jaguar_arx

    Дякую за огляд. Якщо чесно, то перший асасін крід теж не дуже балував сюжетом. В решту не грав ще, може там з сюжетом краще. Втім для добрих сюжетів існує жанр РПГ :)

  • NGxWinGeR

    Встиг пограти близько 3 годин і зніс її, щоб місце на ssd не займала даремно. Більшість знайомих також погодились, що гра одноманітна і набридає швидко. Як тупа рубанка орків ввечері після роботи для релаксу – зійде. Купувати її точно не можу рекомендувати хоч комусь. Взагалі на PlayUA останні огляди ігор – як медом намазані прямо, що не гра – то шедевр. Чого лиш варті оцінки FIFA 15 і Alien Isolation були. Об’єктивно Shadow of Mordor може отримати близько 70-75 балів, 85 дуже багато. І я обожнюю світ Толкієна та ігри по ньому, на жаль з них гарною так і залишається лише The Battle for Middle-Earth.

    • Схоже, огляд після першого абзацу ти теж не читав.

      • NGxWinGeR

        Не буду заперечувати) Я зазвичай ніколи і не читаю огляди гри перед тим, як сам встигну пограти. Але ця гра така одноманітна, що вже навіть і огляд на неї не спонукає читати. У кожного своя думка є, але рекомендувати її до покупки – дуже сміливо. Вона коштує 300 гривень і це не такі малі кошти. Як мінімум варто сказати, що кожен має спробувати спочатку “ознайомлювальну” версію, а потім вирішити щодо придбання чи не придбання гри. Це все звичайно ж моя суб’єктивна власна думка.
        PlayUA був і залишиться найулюбленішим ігровим порталом, дякую за різноманітні якісні огляди, відео та цікавинки.

        • Завдання в грі одне: вбивати орків. Але це не ігролад. Ігролад полягає у способах цих вбивств. Комбінацій дуже багато. Але для того, аби вони були у тебе перед очима, потрібна уява. Інакше гра залишиться тупим одноманітним однокнопковим вирубуванням орків.