Огляд Party Hard

Спати, спати, спати… У сучасному світі цей, здавалося би, безумовний складник людського життя щоразу більше перетворюється на нездійсненне бажання. І ви, і я, і мільйони людей довкола нас наче і сплять щоночі, а от виспатися стає щоразу важче — щось (чи хтось) заважає. Українська студія Pinokl Games взяла цю всім знайому проблему і побудувала на її основі Party Hard — гру, героєм якої може уявити себе кожен.

Із лисим агентом у серці

Жив-був чоловік, якому дуже праглося поспати. Та здійсненню цього простого бажання заважає галаслива вечірка, яка гримить за вікном о третій ночі. Зграйка нещадно нажлуктаних студентів відзначає початок канікул, і їм абсолютно наплювати, що всього за декілька кроків намагається заснути якийсь бідолаха (котрого вранці ще й, напевне, чекає робота). Доведений до розпачу, він бере хокейну маску, ножа і самостійно сіє спокій та завдає стриманості. Та цього виявилося мало, і наш убивця вирушає в криваве турне Америкою, сотнями винищуючи безтурботних гультіпак, а заодно здобуваючи прихильність тисяч людей, котрі тепер можуть спати спокійно.  Сюжет Party Hard хай і простий, але поданий доладно і прикрашає історію заспаного зарізяки і детективом, і романтичною лінією, і навіть фінальним поворотом.

20160325224906_1

Та Party Hard, хай розробники називають її симулятором соціальних конфліктів, — це передусім стелс-гра. Такий собі полегшений і пікселізований Hitman.  Опинившись на черговій вечірці в чиємусь домі, клубі на даху, на яхті тощо, ви повинні розправитися з усіма відвідувачами, але зробити це так, щоб вас не застали на місці злочину і не повідомили про вас поліцаям. До того ж публіки на святах, як правило, дуже багато, і різати усіх ножем довго, ризиковано і нудно.

Щоби домогтися потрібної ефективності і залишитися непоміченим, необхідно користуватися різноманітними пастками, котрі на рівнях змінюються з кожною спробою. Скажімо, минулого разу на столі стояла каструля з пійлом чи торт, які можна отруїти, а тепер гоп! — при вході на локацію стоїть кінь. Оцей елемент дещо прикрашає перших кілька перезапусків рівня і навіть піднаджує спершу програвати, або побачити якомога більше можливостей. Результат подібних експериментів із пастками тішить завжди. Кумедно буває прошмигнути в клуб за спиною у кремезного охоронця, залізти за вітрину, де стоїть якийсь призовий автомобіль і непомітно запустити двигун. Машина зривається з місця, розбиває скло і одним махом перетворює в криваву кашу і охоронця, і десяток людей у черзі перед входом.

Щоравда, навіть після такого (чи вибуху, чи облави наркоторговців) вечірка в грі не закінчується. Приїжджає поліцейський, упаковує трупи в чорні мішки, а швидка відвозить потерпілих у морг. Свято, тим часом, триває, продовжуйте вбивати всіх до останнього.

Стомлений після вечірки

В плані презентації у Party Hard усе в порядку — пристойний візуальний стиль, космічної крутості музика і повна безпардонність. Варто лише відволіктися від невпинного колошкання, і гра раз у раз підкидатиме цікаві (а інколи й знайомі) сцени: вмазаних гультіпак, які сплять на будь-якій горизонтальній поверхні, парочок, котрі крадькома десь цілуються або блукають домом у пошуках потенційного партнера, ненависників твоїх танцювальних умінь тощо.

Цю гру з перших же хвилин хочеться безповоротно полюбити, але щось цьому заважає. Можливо, справа в тому, що, не дивлячись на цікаві знахідки, кожен рівень Party Hard зрештою вироджується в марудну зачистку. Пасток у грі мало, усі вони одноразові та дозволяють розправитися заледве із третиною відпочивальників. Решту залишається тільки підстерігати в туалетах і різати по одному. Нудно? Безумовно. Останніх 10-15 жертв — це така халепа, що вже ні музика, ні сценки, взагалі нічого тебе не бадьорить, бо бачиш відверте відверте (і до всього, дуже набридливе), затягування проходження.

20160402231142_1

Це засмучує до сліз, бо Party Hard, будь у ній більше смертовбивчих прийомів та менше рутинної різанини, була би просто неймовірною грою. Не рятують ні бонусні принади, на кшталт, перевдягання чи димових гранат, ні додаткові персонажі, які хоч і мають певні ігроладні особливості, нічим гру не збагачують. В результаті Party Hard хоч і є красивою та кумедною, доволі швидко отримує ще один прикметник — нудна. Блискучу ідею та відмінну атмосферу в багно втоптує одноманітний ігролад. Журбинка.

Втім, якщо не надуживати і проходити по одному рівню в тиждень, то Party Hard не лише подарує чимало задоволення, а й послужить терапевтичним засобом для тих, у кого вночі під вікнами чи за стіною на повну рубають імпровізовані концерти і святкування. Якщо в поліції не беруть трубку, особисто розбиратися з веселунами боязко, а спати все одно не виходить, якраз варто побавитися і випустити пару. Для цього Party Hard надається, як жодна інша гра. На жаль, лише для цього.

Підсумок


Терпіти можна

Варте уваги, якщо Ви:

  • розумієте біль головного героя
  • обходите-розглядаєте рівень, перш ніж почати різанину
  • підтримуєте вітчизняного виробника
  • граєте мало та рідко

Не варте уваги, якщо Ви:

  • бажаєте різноманітності
  • думали викосити всіх, не виймаючи ножа
  • проходите ігри за вечір-другий

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Гліб Врєйскі

    відево би.