Огляд Resident Evil Revelations 2

Корпоративна вечірка організації Terrasave, Клер Редфілд зустрічається з Мойрою Бартон, світські бесіди, шампанське і все таке, але однієї миті гасне світло, вриваються невідомі бійці, гасять всіх присутніх… Клер прокидається в покинутій в’язниці, на руці невідомий браслет, а десь недалеко просить допомоги Мойра.

main

Дівчата не розуміють де вони і чому вони тут, на стінах висять постери з написами російською, по радіо звучать якісь комуністичні гасла, навколо жодної живої душі, зате чимало мертвих. Згодом з браслета лунає таємничий жіночий голос з фразами штибу: “Привіт. А зіграймо в гру”. Все, що відбувається на початку, надто вже схоже на сюжет фільму “Пила”.

Паралельно, а точніше з запізненням у 6 місяців, розгортається ще одна сюжетна лінія. Батько Мойри — Баррі Бартон, вирушає на пошуки доньки, але натомість зустрічає маленьку дівчинку Наталку, що якимось чином може бачити мертвяків крізь стіни. Разом вони вирушають по слідах дівчат стежинами невідомого острова, на якому і розгортаються всі події. Такими вузлами і в’яжеться сюжет чотирьох епізодів Resident Evil Revelations 2. Історія, на правду, абсурдна до всирачки, а якщо її зібрати в одну розповідь, то у вас це не займе більше 5 хвилин.

Котимося вниз

Фани франчайзу покладали чималі сподівання на гру , адже перші “одкровення”, які вийшли 2012-го для портативної 3DS, а згодом і для великих платформ, виявилися вельми цікавим відхиленням від номерних частин Рези. Серіальний формат, тісні, атмосферні коридори та палуби корабля, постійна нестача набоїв, цікаві варіації зомбі та апелювання до “Божественної комедії” Данте.

Продовження намагається обома руками тягнутися до рівня оригіналу, але руки надто короткі. Проте вимагати невідомо чого теж не слід. Гра розроблялася в умовах маленького бюджету та жорстких термінів розробки. Концепцію не змінили: ми так само пробираємося від точки А до точки Б через не надто приємні локації, намагаємося витратити якнайменше набоїв, попутно оглядаючи всі закутки в пошуках вирваних сторінок з “Перевтілення” Франца Кафки, а наприкінці кожного епізоду нас чекає обов’язковий кліфгенґер в коротесенькій катсцені.

Ігролад категорії Б

Кожен епізод відводить майже однакову кількість часу (приблизно 1 годину) на гру за кожну пару героїв, обов’язки у них теж різні. Клер та Баррі виконують більш прямолінійні завдання, на них покладена вогнева підтримка. В руках пістолет чи ніж, за спиною ще пара автоматів і дробовик. Бий, ріж, стріляй, пали… Тут все зрозуміло.

У той же час Мойра та маленька Наталочка мають дещо інший підхід. Мойра оснащена ліхтариком та ломом. Першим вона має освітлювати дорогу Клер, а другим може відбитися від нападників та виламати двері за потреби. Наталка більш вразлива, окрім своєї здібності бачити зомбі крізь будь-які об’єкти, вона може дати відсіч тільки цеглинами, якими, на щастя, завбачливо встелений увесь її шлях.

Ігролад явно розрахований на кооперативне проходження, проте при релізі такої опції гравці не отримали, що викликало чималу хвилю обурення, і розробники поквапливо розпочали роботу над впровадженням кооперативного режиму. В умовах самітного проходження вам доводиться перемикатись між персонажами, задля проходження пазлів, які є невід’ємною частиною кожної локації. Наявність кооперативу значно би спростила гру, адже штучний інтелект хоч і на рівні, але деколи критично тупить, через що некерований вами персонаж помирає і доводиться завантажувати збереження.

1

Локацій не багато, більшість до нестями занудні, як то безкінечно довга каналізація чи закинуті шахти зі жахливим дизайном, але деякі виконані на дуже поважному рівні і вельми цікаві — закинутий завод з різноманітними великодками, маєток зі знайомими з першої частини декораціями тощо.

Перші два епізоди такими місцинами ще якось тримають рівень цікавості, але чим далі в ліс, хочеться, аби це все якнайшвидше скінчилося. Локації невиправдано затягнуті, гра змушує вас бігати по одній і тій же місцині декілька разів у пошуках ключів від дверей в одному кінці, потім від дверей в іншому, і так по колу. Не набриднути така біганина може тільки дуже терплячим людям.

Окрім основних епізодів нам пропонують ще два додаткових за Мойру і Наталочку відповідно. Вони покликані заповнити сюжетні прогалини за той час, коли дівчата перебували без своїх напарників під час основної кампанії. Епізод панни Бартон — це подолання хвиль зомбі в різних декораціях, а епізод Наталки пропонує стелсове проходження від точки до точки. Вбивати ворогів вона не може, а будь-яка помилка призводить до рестарту. Пройти ці епізоди у вас виникне бажання тільки у випадку, якщо ви не заснете і осилите кампанію.

Як прийнято в кожній частині Resident Evil, розробники намагаються надати якнайбільше мотивації для перепроходження кампанії. Не знаю, чи після написаного вище я коли-небудь повернуся до кампанії, але якщо ви мисливець за досягненнями, на вас чекає можливість пройти кампанію в режимі з обмеженим часом проходження або з повністю невидимими ворогами. За проходження гри таким шляхом та на підвищених рівнях складності вас чекає винагорода у ваших профілях Steam, PSN чи XBOX Live.

Веселе рейдерство

Окремим режимом від усіх перелічених стоїть “Рейд”, такий же як і в перших Revelations. Обираєте персонажа, купуєте йому зброю, налаштовуєте навички і „вйо“. За проходження рейдерських рівнів, ви отрмуєте покращення зброї, колекційні предмети та очки, за які можете покращити або придбати нові навички для ваших героїв (крафт та навички є і у основній кампанії, але там вони відіграють здебільшого косметичну роль).

Цей режим — чи не єдине, що може на доволі тривалий час залишити вас у грі. Він став складнішим, ніж у першій частині, різновидів монстрів більше та на кожному встановлені якісь модифікатори. Одні модифікатори збільшують швидкість пересування зомбі, інші додають ефект вогню чи навпаки льоду (до таких краще не наближатись), а ще деякі взагалі невидимі.

Проте, окрім всього цього добра, режим “Рейд” оснащений донатом. За реальну валюту ви можете прикупити додаткові слоти в інвентарі, різноманітні костюмчики для персонажів і що найголовніше — життя. Так! Вам не почулося, в разі закінчення каменів життя, які ви можете здобути під час проходження рівнів, вам нададуть можливість їх придбати.

Болівуд

Загалом гра вийшла надто сирою з усіх боків. Історія смішна і нелогічна, ігролад затягнутий і одноманітний з подекуди просідаючим fps. Єдиним світлим променем є рейд-режим, але там мікротранзакції. Якщо ви скучили за хорошою Resident Evil — зіграйте краще в ремастер першої частини.

Підсумок


Вельми непогано

Варте уваги, якщо Ви:

  • шанувальник франчайзу
  • ніколи не бачили індійського кіно

Не варте уваги, якщо Ви:

  • непереносите пазли
  • не любите бюджетних ігор

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • Roman Hodishevskyy

    Дякую!