Працівники Volition — неймовірно розважливі та кмітливі люди. Зрозумівши, що на рівних умовах тягтися зі серією Grand Theft Auto не вийде, розробники вирішили діяти від протилежного та на максимум викрутили всі ті речі, з якими в Rockstar традиційно були проблеми. Змайстрували міцну і збалансовану історією (хай і довелося пожертвувати тривалістю), викотили цілу торбу веселих занять та замість іронічної сатири на сучасне суспільство влаштували відверту комедію, закинувши в один казан зомбаків, клонованих російських бандюків, повій-убивць, неймовірного соціопата в костюмі рожевого кота, віртуальну реальність та луча лібре. Saints Row: The Third, яка вийшла внаслідок цього ритуалу, з величезною натяжкою можна було назвати GTA-клоном. А Saints Row IV пішла ще далі, відкинувши будь-які обмеження і паралельно ставши однією з кращих ігор з відкритим світом узагалі. Це не кажучи про несамовиту художню складову, з якою конкурувати не міг ( і не може) в принципі ніхто.

І от поки весь штат Volition думає, куди далі вести серіал, їхні підмайстри із High Voltage Software змайстрували для нас Gat Out of Hell — самостійне доповнення, яке розвинуло ідеї Saints Row IV і надало їм геть нового смаку.

Викрадення нареченого

А починається тутешня фантасмагорія так: Сатана вирішив віддати заміж свою дочку Єзавель, і кращої кандидатури за нашого Боса/Президента/Імператора всія Галактики (у мене він був чимось середнім між Ніколасом Кейджем та кошерним Павлом Зібровим) просто не знайшов. І як тільки підвернулася нагода, викрав його завдяки спіритичній дошці самого Алістера Кроулі (не будьте лінивими сраками, самі прочитайте хто це). На порятунок свого доблесного лідера добровольцями відправляються брутальний і харизматичний Джонні Ґет (прихильники “Загублених” впізнають у його голосі Деніела Дея Кіма) та улюблена фанатами Кінзі Кенсінґтон (Шонді була номером два, вгамуйтеся). У самісіньке, матері його ковіньку, Пекло.

Там, заручившись підтримкою антаґоніста Saints Row 2 і ще чотирьох ворогів Сатани (у складі Влада Цепеша, Чорної Бороди, сестер ДеВінтер та Вільяма нашого Шекспіра), Ґетові доведеться заробити собі запрошення на весілля. А зробити це можна одним шляхом — вчиняти розорення, спустошення, нищення і руйнацію.

Далі сюжет підкине нам кілька сценок (найшикарнішу з яких засвітили у трейлері ще до релізу), битву з фінальним босом і прекрасну кінцівку, яку ну ніяк не розраховуєш побачити в грі такого штибу. Загалом уся ця приємність проходиться орієнтовно за три години, але тоді ви побачите заледве десятину всіх принад, що ними наповнена гра.

Аїд Remastered

Новий Аїд — це втілення Пекла у вигляді мегаполісу. Та попри всі побоювання, це в жодному випадку не Стілпорт: Новий Аїд має цілком інше планування та наповнення, яке тільки підкреслює пекельний колорит: ріки лави, повітряні острівці, демонічні статуї крематорії, понищені спальні райони, чимало казино та стрип-клубів. Замість пішоходів тут — бездушні оболонки грішників, поліцаями слугують  біси, а тутешні автівки — це здебільшого покоцані ридвани без вікон та дверей. На щастя, про користування автотранспортом можна доволі швидко забути. І якщо у попередній грі ми насолоджувалися суперспринтом та потужними стрибками, то Gat Out of Hell пропонує нам еволюцію цієї механіки — політ.

Не лукавитиму, якщо скажу, що польоти — найкраща складова доповнення. Мало того, що вони адекватно працюють з точки зору реальної механіки (співвідношення швидкості та набраної висоти), так це ще й банально зручно і весело. Можна запросто провести кілька годин, просто літаючи над містом і збираючи сині згустки душ. І дивним чином це ніяк не набридає.

Спеціально під польоти переробили гонкові місії, а також створили абсолютно новий тип заняття — Спасіння (Salvation), де Ґетові слід ловити душі грішників, які падають з неба в пекло (або ж із пекла на небеса, якщо їх власник таки розкаявся). Що ж до інших різновидів занять, то здебільшого все зводиться до боїв (сутички на виживання, захоплення контрольних точок, вивчення нових суперсил тощо). На щастя, основне правило серії діє стабільно: гра не просто дозволяє вам вчиняти масові вбивства нестримні веселощі, а й всіляко це заохочує, були би тільки гроші на прокачування характеристик і душі на покращення суперсил, які по суті є видозміненими варіаціями вмінь із SR4 (лише телекінез замінили на виклик демонічних помічників, хай то вибухові міньйони чи “станція” насаджування на палю).

Не полінувалися розробники освіжити і стрілецький арсенал. Крім цілком стандартних пукалок, є автоматик-бджолостріл та гранатомет, який жбурляє жабами. Проте найцікавішими видалися зброї Семи Смертних Гріхів. Наприклад, Хтивість — це дробовик, від пострілів якого демонам хочеться злягатися між собою, Жадоба стріляє у ворогів монетками, а Гординя — це балакучий самовдоволений пістолет, який після кількох звичайних пострілів влаштовує крупнокаліберну вакханалію. Здобути всі 7 предметів зброї — вже саме по собі завдання, адже по сюжету нам дають лише Лінь (бачене в трейлерах крісло з кулеметами).

Важко бути доповненням

Фактичних недоліки у Saints Row: Gat Out of Hell має всього три: відсутність пристойної музики (хоча інколи в сусідніх машинах звучить важкий метал), відсутність прикрашання персонажів та відсутність повноцінних місій, які й були основним фактором успіху двох попередніх частин. Тобто спершу здається, що все тут буде гаразд, особливо, коли прибуваєш до володіння Шекспіра — нічного клубу “Буря” — і тим паче при звільнення Влада Цепеша із найжахливішого місця у пеклі (“Wheels on the bus go round and round” снитиметься вам після цього у кошмарах). Але потім оп! — розпишіться і отримайте цілу купу міні-ігор та забудьте про супутніх персонажів, вони тут просто для краси.

І все воно слушно. АЄОА. Тут ми згадуємо, що маємо справу не з повноцінною грою, а з доповненням, котре все одно пропонує цікавих розваг на 15-20 годин. Не кожна доконана гра зараз вам надасть стільки пристойного контенту. Тому в силу цих умовностей можна пробачити нульовий плейлист і зниклу кастомізацію. А стосовно відсутності місій, то це дотепно обіграно у сценці, де Джонні Ґет балакає зі сценаристами саме стосовно цієї проблеми. “Ні, чуваче, нема коли відволікатися, нам слід кочегарити основну лінію”, кажуть йому вони і згодом влаштовують феєричний музичний номер (та й перша розмова Єзавель і Джонні просто прекрасна).

Saints Row: Gat Out of Hell вдалася не лише в ігровому плані — доладний сюжет, блискуча механіка польотів, колоритне місто, вибухові веселощі на кожному кроці тощо Доповнення цілком підходить для ознайомлення новачків з ігроладом серії (саме з ігроладом, за всім іншим слід іти до SR 3 і 4), а давні прихильники з приємністю погуляють Новим Аїдом самі або ж  із другом, допоки в надрах студії Volition чаклують над Saints Row V.