Новини

Фестиваль 7+7: фільми кращих режисерок Великобританії та України покажуть безкоштовно

На жаль, образливий та неправдивий стереотип, що жінки-режисерки це рідкість бо їм “важко” в цій професії досі поширений у тому числі і серед населення нашої країни. Тим хто дійсно любить кіно не треба пояснювати наскільки це далеко від істини, але це не означає, що онлайн-кінофестиваль 7+7 не стане для них відкриттям чогось нового. Організацією фестивалю замається стрімінґовий сервіс Takflix спільно з London Short Film Festival за підтримки Українського культурного фонду та British Council. За сім тижнів в його рамках пройдуть 14 безкоштовних онлайн-показів короткометрівок режисерок України (включно з діаспорою) та Великобританії, а також 7 безкоштовних освітніх онлайн-подій.

 

Перша подія фестивалю відбулася 14 вересня. Онлайн-дискусія Cherchez la femme: 7+7 Curators in Talk розкрила певні подробиці залаштункової роботи фестивалю та розповіла про його програму словами кураторів: відомої української режисерки та продюсерки (а за сумісництвом — засновницею Takflix) Надії Парфан (про її “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” читайте у статті “30 українських фільмів, які мене вразили”) та директор Лоднонського фестивалю короткометражних фыльмыв Філіпп Ілсен.

Модерував подію дистриб’ютор, продюсер та співвласник кінотеатру “Кіно42” Ілля Гладштейн.

3 16 по 23 вересня вже можна подивится два перших фільми. Експериментальний фільм 1943 року “Полуденні тенета” (Meshes of the Afternoon), подивитися який можна за цим посиланням, у 1990 році було внесено до Національного реєстру фільмів США, а в 2015 році фільм посів 40 місце у списку 100 кращих американських фільмів за версією BBC.С півавторкою і співрежисеркою цього визначного твору є Майя Дерен, яка народилася у Києві у 1917 під ім’ям Елеонора Деренковська. Мисткиня прожила лише 44 роки, але залишила по собі  визначний внесок у кінематограф, етнгорафію та сучасний танець. Класикою світового кіно  фільм примудрився стати не дивлячись навіть на бюджет у $250. Величезний вплив цих 14 хвилини, зокрема, прослідковується у роботах Девіда Лінча та й загалом кіномові американського артхаусу.

Британська режисерка Аґнес Мері Філд скорочувала своє повне ім’я до останніх двох слів, в результат чого її часто плутають з американською акторкою Мері Філд (яку насправді звали Олівія Рокфеллер). Майже повна протилежність Дерен, Філд була істориком за освітою і присвятила своє життя, переважно, документальному, освітньому та дитячому кіно (з приводу якого Філд зокрема консультувала ЮНЕСКО). Хоча її ім’я тісно пов’язано з історією британської цензури, експериментатором у мистецтві Філд була теж нівроку. Її короткометрівку 1940 року “Фітнес перемагає: 4 і 20 струнких дівчат” (Fitness Wins: 4 and 20 Fit Girls) важко назвати традиційною. Подивитись витвір однієї з перших професійних британьских режисерок та продюсерок теж можна за посиланням до 23 вересня.

Дізнатись більше про фестиваль і його розклад можна на офіційному сайті, проте ми намагатимось не відставати і вчасно інформувати про покази теж.

Disqus Comments Loading...
Опубліковано
Микола Єрьомін