Categories: Огляди

Огляд A Bird Story

У світі піксельартного лайна і сьогодні вдається надибати діаманти. Одним із них стала студія пана Кан Ґао Freebird Games, яка подарувала нам безмежно зворушливу недогру To The Moon. A Bird Story — новий проект вже визнаного майстра, який обіцяли зробити містком між першим і другим епізодами To The Moon. Здається, забули про обіцянку, але менше з тим.

Самотність — одна із форм самодостатності, але чи потрібна така самодостатність?

У маленького хлопчика проблеми зі соціалізацією. Сидить у класі на гальорці в кутику, клепає паперові літачки, зазнає дрібних репресій недолюдків-однокласників та ще й від вчительки перепадає на горіхи. Ніхто з ним не грається, нікому він не треба. Навіть батьки не мають часу на спілкування з ним, тільки й роблять, що записки залишають, яких у нього вже цілий стос назбирався (з чогось же треба клепати літачки).

Але одного дня, нудною дорогою додому хлопчик натрапив на борсука, що намагався вполювати пташку. Нещасна відбивалася з усіх сил, виборюючи своє масьопське життя. Малий герой заступився за слабшого, і так зародилася велика дружба…

Навчитися піклуватися про когось окрім себе — значить опанувати мистецтво любові.

У цій мелодрамі є все, щоб викликати сльозу у… глядача? Читача? Гравця?! Дідько, у A Bird Story замало ігроладу, аби називатися повноцінною грою і забагато, аби називатися просто інтерактивною повістю. Але сюжет і гнітючий смуток самотності — оце майже усе, що є у іграшці.

Тим не менше провести якийсь вечір за A Bird Story у товаристві близької людини під акомпанемент прекрасної музики — саме те, що треба, аби зіпсувати цей вечір слізьми і шмарклями. :D

А оформлено історію в уже згаданий піксель-арт в стилістиці старих jRPG (поціновувачі зрозуміють). Однак така бідність зображальних засобів не стала на заваді у митця Кан Ґао. Мене вразили щораз інші переходи із домашнього затишку до шкільного дискомфорту через небезпечну дорогу і таємничий ліс. У цьому переміщенні відчувається якийсь малолітній трагізм, приреченість на буденність. І як не дивися на цю щоденну мандрівку, вона завжди та сама з однаковим фіналом.

Страх і відчай — друзі самотності. Бачиш, навіть у самотності є друзі.

Зачарували мандрівки на велетенському паперовому літачку, що також є промовистим символом. Пересуватися від одного летючого острова до іншого було справді захопливо і несподівано. Легкий наліт сюрреалізму і наївного ґротеску зробив іграшку ще глибшою, відкрив багато простору для потрактувань і знайдення відповідей на власні вічні питання.

Чи стала A Bird Story справді містком між епізодами To The Moon, спойлерити не буду, але це справді щось у межах того всесвіту.

A Bird Story — це не гра, а інтерактивна пригода зі зворушливим сюжетом, атмосферною музикою та незвичним світом. Рекомендовано до ознайомлення усім романтикам. Поціновувачам захопливих ігрових механік краще не звертати на це уваги.

Disqus Comments Loading...
Опубліковано
Олекса Мельник