Destiny ще з моменту своєї бети полонила мене, вона не давала мені спати, змушувала грати в неї днями. Настав реліз і ватага народу навалилася на сервери, щоб зануритись у гру та повбивати чужинців. Скажу зразу: Destiny неідеальна — це трішки Diablo, трішки Borderlands, а також славнозвісна Halo. У цю гру цікаво грати, а чи це не найголовніше?
У грі є чудовий кооператив, тони луту, посередній сюжет та тисячі побічних завдань. Bungie не даремно називали свою гру „спільною пригодою“ (shared adventure), бо це і є пригода, пригода в чудовому світі з вашими друзями, грати у неї в соло — це блюзнірство.
Destiny — це розумний шутер, в якому вороги дійсно кидають вам виклик і постійно тримають в напруженні (до кожного виду інопланетян потрібно підбирати свою тактику, вони всі поводяться по-різному). Низький поріг входження ніяк не позначився на ігроладі. Забавку легко опанувати, але від цього вона не перетворюється в „press X to win“. Бити боса по 50 хвилин тут нормально, багато гравців не витримують і виходять, але, дідько, це ж виклик, як можна просто взяти і кинути свого напарника? Враження після перемоги порівняні з Dark Souls — справжнє блаженство. Цією атмосферою гра просто приголомшує.
До речі, якщо ви зважитеся проходити місії на складності Hard, гра не просто підвищить рівень мобів, але ще й додасть купу неприємних модифікаторів. Монстри почнуть поводитися в рази агресивніше, а набої випадатимуть для найрізноманітніших гармат, майже ніколи для тієї, що у вас у руках. Динаміка така, що хоч відро підставляй і зливай туди адреналін.
Destiny настільки легка в опануванні, що вам не треба читати форуми, підбирати різні „білди“ своєму персонажу, все легко та інтуїтивно. Понад те, ви ніяк не зможете „запороти“ свого персонажа, неправильно розкидавши очки досвіду.
Прокачування виконано інтуїтивно — між відкритими скілами перемикаєшся натисненням лише кількох кнопок. З вибором класу також важко помилитися. Усі типи Вартових — Титани, Чародії, Мисливці — смертоносні бойові машинами, різниця між якими полягає в спецударах. Тут немає кволих лікарів або слабеньких магів, Destiny цілком зосереджена на невпинному екшені.
Гіллясті древа умінь ви тут не знайдете. Це, щоб люди з двома годинами вільного часу не забивали собі голову всякою дурнею. І від цього Destiny, якщо вже на чистоту, анітрохи не втратила. Тим більше глибини тут вистачає — у кожного виду героїв є по два підкласи, які доволі сильно один від одного відрізняються.
Заради доступності Bungie позбулася й звичної системи купівлі-продажу: вам не треба бігти до Вежі (місцевий габ — єдине „місто“ в грі), щоб продати непотрібні речі. Навіщо витрачати час, якщо можна зайти в меню і „розпорошити“ зайвий мотлох? А гроші банк переведе вам на рахунок.
Не зважаючи на все описане, у Destiny залишився найважливіший елемент MMO — випробування. У Вежі ви підписуєтеся на різні челенджі: „убий 100 ворогів, ні разу не померши“, „пройди страйк з першого разу“. Крім цього є щоденні і щотижневі завдання — куди вже без них! Bungie мотивує вас качатися далі і далі, повертатися в Destiny раз за разом. Наприклад, рейди на шістьох осіб (у звичайних місіях беруть участь команди по троє) відкриваються тільки з 26-го рівня. Але ж є ще і особливо хардкорний страйк Nightfall, призначений для гравців 28-го — ось вже де раки зимують.
Награвши годин 15, я не зміг осягнути і 50% контенту, який є в грі, чи це не прекрасно? Сюжету я пройшов і того менше, мене більше цікавили побічні квести та подорожі по світу, і зовсім трішки PvP, так воно і тут є. Стандартні бої команд та захоплення прапорів, не дуже цікаво, як на мене.
Загалом, раджу Desiny людям, котрі засумували за кооперативними шутерами і хочуть зануритися в новий для них світ. Звісно, гра не без недоліків, основним з них є сюжет — він дуже прісний і нецікавий, але інший ігровий контент перекриває цей недолік, адже перед нами ММО, а в ньому можна і зовсім без сюжету грати.