Ми живемо у світі, повному обману і підступів, де немає місця правді і надії. Так думати я почав після кількох десятків годин, проведених у Wasteland 2. Ейфорія перших вражень вивітрилася, немов розробник поставив собі на меті відбити у гравців бажання будь-коли знову починати гратися у відеоігри.
Спадкоємиця культової Wasteland 1988 року, створена Браяном Фарґо, богом рольових ігор минувшини, якому завжди вдавалися цікаві та оригінальні цяцьки, розроблена без обмежень видавця коштом грошозбірні Кікстартера, Wasteland 2 очікувалася, як добрий спомин про класику у жанрі пост-ядерних ролівок, де досі так і не відбувся вихід справжньої Fallout 3. Однак нам підсунули не зовсім те.
Відколи СРСР зі Штатами обмінялися ядерними ударами, світ зрушив з місця і людина знову опинилася в колі ланцюжка харчування, де на вершині примостилися велетенські ропухи, ящірки-переростки і банальні вовки. Арізона знову кличе пустельних рейнджерів, аби ті пильнували за добропорядністю малочисельних, але вкурвлених і голодних нащадків уцілілих у страшній останній війні людства, захищали слабких і карали безчесних. Вам належить очолити загін рейнджерів-новачків, які муситимуть розслідувати вбивство свого колеги Ейса і цим заслужити визнання та право носити рейнджерські значки.
Світ гри розділений на кілька основних локацій, у кожній з яких відбувається своя повноцінна історія, а основний сюжет використовується, як скотч, що зліплює ці історії докупи. Справді, побічні завдання значно переважають над головною оповідкою, що посилює заглиблення у життя світу.
А світ таки живе. По рації після відновлення вами зв’язку постійно чути перемовини між Цитаделлю Рейнджерів та іншими групами, що виконують подібні до вашого завдання. НІПи на локаціях жваво реагують на ваші останні здобутки і поразки, коментуючи це написами над головами. Ви навіть можете повпливати на локальну екосистему, після чого відбудуться значні зміни у Сільгосп Центрі.
Наративну складову доповнює незлічима кількість тексту, що по-олдскульному гріє душу, коли ти годину лише те і робиш, що читаєш-читаєш-читаєш і це вся твоя ігрова сесія. У активному віконечку постійно з’являються описи усього, що ви бачите і ці текстівки витримані у стилі текстових ролівок. За такі штуки нині хочеться цілувати розробника у ноги. Крім того в діалогах чимало дотепів, сарказму, самоіронії, чорного гумору, а також легкої драми і відчутної пародії (сподіваюся, зумисної, а не випадкової).
За чудовим сюжетом і непоганим світом відкриваєш для себе просто приємну і до крику просту рольову систему. Є лише персонажі і кілька десятків активних та пасивних вмінь. Здобули рівень — отримали очки вмінь — докинули рівень якомусь вмінню. Все.
Позитивно, що майже кожне вміння — важливе і необхідне для проходження різних квестів. Скажімо, без „вибухотехніки“ вам не розмінувати дитячий майданчик, а без „грубої сили“ — не врятувати потопельника. А без виконання цих, начебто дріб’язкових завдань, вам не вдасться просунутися далі у одному з багатьох побічних сюжетних гілок. Добре, що можна розробити універсальний загін на всі випадки життя, якщо грамотно вкладати здобуті очки вмінь.
Бойова система також тішить. Перестрілки і різанина відбувається справді захопливо і не так нестерпно довго, як у перших Fallout, хоча діється в покроковому режимі. Задля заощадження часу гравця, повноцінне 1-2 влучання, як правило, вбиває ворога. Ватагу наших бійців можна ховати за укриттями, які відчутно зменшують шанс ворога на влучання. Але й ворог не настільки тупий, щоб іти голою сракою на лазерну рушницю, тому доведеться чимало попереміщатися під час бою. Дизайн бойових арен сприяє поєднанню бійців ближнього бою з дробовиками і булавами і бійців дальнього з гвинтівками і снайперками, яких можна розмістити на підвищення перед боєм і звідти прикривати побратимів. А лікар у загоні дуже згодиться особливо проти різної бидлоти, озброєної далекобійними пукавками.
І як би не хотілося похвалити гру, але паскудного у ній значно більше, аніж доброго. Почнімо з суб’єктивно неприємного арту. Фігурки людей і чудовиськ позбавлені деталізації, а ілюстрації до всіх персонажів не тримаються єдиного стилю, немов виконувалися різними художниками, які не бачили, що роблять їхні колеги. Споруди і об’єкти в місцинах часом настільки одноманітні, що неможливо орієнтуватися на території, і мапа зовсім не допомагає, оскільки наші рейнджери настільки новачки, що не вміють робити позначки на мапі про вже відвідані приміщення. Крім того дизайн локацій часто тупо заважає огляду місця дії (дерева, високі дахи, вишки, стіни тощо). Десятки років ця проблема вирушвалася в іграх з ізометричною графікою простою прозорістю об’єктів, які перекривають головного персонажа. Пан Фарґо не міг не знати про існування такого викрутаса. Серед багаточисельного мотлоху трапляються різні елементи вбрання, але чомусь більшість із них промальовані однаковісінько. Нащо тоді для них вигадували різний опис і навіть різні параметри?
Любите в ролівках динамічну зміну дня і ночі, глобальний плин часу, пори року? Любіть далі. У Wasteland 2 нема ані натяку на такі штуки. Трясця, та рейнджери навіть ніколи не сплять і не тому, що такі круті… а чому, пане Фарґо?
Музика, арт, ігролад, сюжет і навіть гумор у Wasteland 2 постійно викликають асоціації із Fallout 1, 2, але нема ретрофутуристики, нема незлічимої варіативності проходження, нема багатого світу, заповненого безліччю персонажів, нема неповторного і єдиного стилю, трясця, та у цій RPG навіть роль не можна відіграти. Словом, Wasteland 2 — це не Fallout, але чомусь дуже намагається бути на неї схожою і їй це не вдається.
Останні години проходження я шукав причини, чому б не грати у Wasteland 2 і знаходив їх дуже багато. До кінця доповзти нестерпно важко. Нема отої жаги дослідження, яка мене супроводжує у більшості хороших постапокаліптичних франчайзах.
Не знаю, може, моє негативне ставлення пов’язане із тим, що в постапокаліпсисі Wasteland 2 законсервовано ненависні мені 90-ті роки минулого століття, але іграшка і виглядає, і грається саме як ігри з того паскудного часу. І це не раритет, а просто застарілий мотлох, яким завалено пустку в серці щирого фаната постапокаліпсису.