Stellar Blade — без перебільшення одна з найголовніших ігор 2024 року. І на те є дві дуже помітні причини. Точніше, вони з’явилися зовсім недавно. Бо понад 2 роки тому спільноті показали неприхований переспів NieR: Automata, який не викликав особливого резонансу. Але варто було в 2024 році випустити буквально той же самий трейлер, почалися тотальні цицькіпіш і дупаніка, про передумови яких ви можете прочитати в ось цьому матеріалі.
На щастя, демоверсія Stellar Blade дозволила людям побачити за сідницями головної героїні ще й якісний ігролад. Щоправда, де NieR: Automata і Bayonetta не приховували свою суть, зі старту вмикали шосту передачу й потім тішили гравців додатковою креативністю, Stellar Blade виявилася далеко не такою, як її змальовували трейлери чи нестримна уява любителів слешерів. Втім, це ніяк не скасовує того, що Stellar Blade сягає рівня справжніх екшн-зірок індустрії.
Дівчина на побігеньках
Отож, далеке майбутнє. Люди зіткнулися з расою іншопланетних монстрів, програли війну і змушені були покинути Землю, перебравшись на орбітальну колонію. Щоби повернути собі рідний дім, людство створило спецзагони бойових дівчат, однією з яких є наша протагоністка Єва. І ось під час десантної операції, яка пішла не за планом, Єва волею долі потрапляє в руїни Зіону — останнього міста на Землі, де ще переховувалися рештки людства. Далі Єву та її новоявлених супутників чекатиме карколомна подорож руїнами мегаполісу й безмежною пусткою, щоби розгадати давні таємниці й повернути Землю людству.
Як бачимо, розробники аж занадто люблять гру Йоко Таро. Навіть атмосферу зруйнованої Землі майбутнього намагалися створити подібну, хоча тут не варто кривити душею — Stellar Blade є дорожчою, що видно буквально в кожному кадрі. Естетика Stellar Blade приємно вражає. Окрім, звісно, вивісок на шталт “Любовь і мір”.
Інша справа, що чим далі в ліс, тим менше режисерської вигадливості лишається в тутешніх катсценах і все зводиться до тиражних діалогів на красивих локаціях. Та й сама історія, попри назву, зірок із неба не хапає, але міцно тримає вашу увагу до кінця гри. І тут на руку Stellar Blade грає доволі скромний для гри з відкритим світом хронометраж — моє проходження зайняло десь 19 годин, і це з урахуванням більшості побічних завдань.
Хоча Stellar Blade намагається змінювати подачу ігроладу, як це було з пригодами 2В (де часто жонглювали не те що перспективою, а й навіть жанрами), не можна сказати, що вона дотягується до того ж різноманіття. Корейці спробували зробити щось подібне, але це наблизило гру скоріше до горора типу The Callisto Protocol. Так-так, вам не привиділося, саме The Callisto Protocol, бо до Dead Space гра не дотягує. На певних лінійних рівнях вороги часто ховаються у закутках, щоби несподівано вистрибнути на вас. Іноді стіни добряче обмазані кров’ю. Деякі інші дрібні деталі також задають незвично правильний тон жахастика, який навряд можна було очікувати від Stellar Blade. Також основні місії заганяють вас у підземні комплекси, де нам підкидають дискомфортні умови: арена з лазерами чи коридор, заповнений ворогами, де доступний лише вогнепал тощо.
Відкритий світ, як було сказано, — це система доволі масштабних локацій, кожна з яких заселена специфічними створіннями й закидана всілякими корисними дрібничками: ресурсами для покращення спорядження, пристроями для підсилення Єви, предметами для збільшення запасу здоров’я або місцевої мани, ну і грішми.
А де ж їх витрачати, спитаєте ви? У таборах — маленьких оазах затишку й спокою, розкиданих у цьому мертвому світі. Табори є не просто місцем, де можна відновити здоров’я, купити щось корисне чи вивчити нові прийоми. Тут відпочиває не тільки гравець, а й сама Єва. Вона може стомлено розкинутися в кріслі, слухаючи музику, поговорити зі своїми друзями, що розблокує спогади минулого чи кумедні сценки в сьогоденні. Деякі з таких сценок відбуваються лише в певних таборах, тому їх пошук є приємним доповненням до дослідження світу Stellar Blade.
Віддалені закутки у відкритому світі слугують для виконання побічних завдань, які можуть справити не зовсім приємне перше враження. Чийсь друг зник у пустелі? Піди у вказану точку, подивись на його мертве тіло на узбіччі, повернись доповісти. Хтось втратив мотоцикл? Доберися до звалища, відскануй місцевість, натисни кнопку взаємодії з купою металу. Загубився котик? Пройди двісті метрів, щоби знайти його й відзвітуй. І ось такими типовими для азійських ігор простяцькими «квестами» нас завалюють зі самого початку гри. Винятками є лише кілька доручень (наприклад, де треба відновити тіло співачки в корчмі), які потроху перетворюються в багатоступінчасті історії. У них з’являються деталізовані катсцени, сюжетні несподіванки чи умови виконання. Не варто пропускати побічні завдання й через те, що вони іноді відкривають доступ до чогось особливого, як-от додаткової кастомізації зовнішнього вигляду Єви.
Десь на середині проходження гра покаже вам критичне повідомлення. Типу ми летимо в іншу локацію, і всі невиконані побічки відразу стануть неактивними. Я не пройшов буквально 5-6 завдань через це. Вважав, що от зараз почнеться фінальна місія й усе інше я вже дороблю в пост-ґеймі. Як виявилося, після цього гра розтягує проходження ще десь на 6-8 годин. Найдивніше, що за цей час тобі пропонують ще декілька разів повернутися до будь-якої іншої локації, але, вочевидь, виконати побічні завдання ти вже не можеш. Це доволі слабка логіка, яка залишила негативне враження під час проходження.
Натискаючи на правильні кнопки
Винісши за дужки сюжет, персонажів, світ і намагання розробників розбавити нашу подорож платформінгом чи моторошними сегментами, ми лишаємося сам-на-сам із найголовнішим і найкрутішим елементом Stellar Blade — бойовою системою.
І перше, що треба тримати в голові: це не слешер. Тут нема карколомних комбо і швидкості Bayonetta, Devil May Cry чи навіть NieR: Automata. Попри свою елегантність, Єва не є аж настільки спритною, кожен її рух чи удар мають досить відчутну вагу або інерцію. Так, чергуючи легкі й сильні удари, ми можемо змусити Єву влаштувати на екрані дивовижний танок із мечем, але насправді Stellar Blade має більше спільного зі Sekiro: Shadow Die Twice чи Lies of P, де запорукою успіху є майстерна гра в захисті, зокрема вдалі відбивання ударів. Звичайний ворог чи бос — всі вони мають унікальний набір рухів, який потрібно завчити. Вдало відбили серію ударів, вивівши суперника з рівноваги — можете провести особливо потужний прийом. Усе це ми бачили. Але в цій любові до оборонної гри Stellar Blade пішла ще далі й запропонувала два додаткових різновиди ухиляння для особливих ворожих атак. І коли вдається все ідеально відбити, уникнути кожного удару видовищними піруетами, то всередині з’являється неймовірно приємне відчуття доконаності.
Натомість при порівнянні атакувального функціоналу з іншими іграми може здатися, що Stellar Blade не вистачає різноманіття. Наприклад, змога використовувати кнопки L1 і R1 на ґеймпаді разом із хрестиком, колом, трикутником, квадратом, які активовують відповідну особливу здібність, залишається з нами до кінця гри. Так, здібності можна покращувати, але це не змінить їхньої суті — вони все так само дозволяють відкинути противника, зачистити дрібних ворогів змахом навколо героїні чи несподівано тішать око Judgment Cut Вергілія. Але повторюся: через захисну специфіку тутешньої бової системи невеликий набір атак не є якимось суттєвим недоліком (якщо ви тільки не граєте на найнижчій складності).
Пізніше гра ще презентує вогнепальну зброю та… можливість активувати кнопками R3+L3 ультимативне вміння, як, наприклад, в Marvel’s Spider-Man 2. Спочатку я гадав, що стрільба випадатиме зі загального ігрового потоку, але мушу віддати належне розробникам. Хоч і примусом, вони намагаються інтегрувати окремі механіки в сюжет так, щоби ти їх хоч іноді використовував. Тому стрільба незамінна після оглушення ворога чи в окремих епізодах історії, де банально не дають іншої зброї.
Якось доповнити ваш стиль гри може доволі широкий вибір спорядження Stellar Blade. Ви можете встановити надбудови, які зменшують шкоду в ближньому бою, прискорюють атаки, збільшують потужність комбо. На щастя, спорядження, яке ви використовуєте для підвищення характеристик, не пов’язане із зовнішністю Єви — ви можете вільно використовувати будь-яку надбудову, яку вам заманеться, незалежно від костюму. Варіативність спорядження гігантська, розчарованим ніхто не буде.
Окремо хочеться згадати босів, майже всі з яких мають певні особливості, частково вже бачені в Sekiro: Shadow Die Twice. Основна концепція залишається незмінною під час проходження: бос атакує — ви відбиваєте його удари й ухиляєтеся від особливо потужних випадів, щоби заодно заповнити шкалу для потужних комбо. У певний момент бою, наприклад, після серії своїх же ударів, бос зупиняється на мить, що дає змогу контратакувати, відновити показник здоров’я тощо. Чим вправніше ви поводите себе, тим більше гра тебе винагородить, особливо за виснаження ворога.
Під кінець боси стають видовищнішими. Збільшується не лише кількість рестартів, а й доводиться частіше використовувати різноманітні допоміжні засоби. Скрипти з відкиданням головної героїні також частішають. Тобто якщо не даєш ворогу вільного простору, активується невелика катсцена, яка дає йому змогу перегрупуватися. Деякі боси від цього дуже страждають, адже вони починають відкидати тебе після кожного другого особливого вміння. Візуально бої під кінець проходження нагадують Bayonetta, зокрема масштабом. На таке насправді приємно дивитися, але якщо ви бачили, що відбувається в пригодах відьмочки, то зрозумієте, що Stellar Blade все ж виглядає як пародія, хай і дуже якісна.
Деякі боси банально повторюються під час проходження, найчастіше при виконанні побічних завдань. Повторна сутичка покаже вам декілька нових ворожих прийомів, але це все. Тобто якогось сюжетного підґрунтя для ще одного використання монстрів просто немає. Sekiro: Shadow Die Twice часто дивувала або навіть пояснювала, чому якийсь із основних противників повернувся. Не завжди, звісно. Але коли щось подібне траплялося, то ти сидів і думав: “О, гігантська безголова мавпа повернулася”. У Stellar Blade ти просто відчуваєш дежавю.
З абсолютно чистим сумлінням я рекомендую пройти Stellar Blade. Особливо тим, кому подобається технічно нарізати ворогів. Комусь буде замало особливих умінь, але їх достатньо для видовищної (хоч і репетативної) зачистки ворогів навколо головної героїні. Гра не є уособленням гардкорної складності, але деякі боси змусять вас не просто перегравати бій десяток разів, а й підбирати тактику з використанням додаткових засобів, особливо під кінець проходження.
Відкритий світ Stellar Blade наповнений дивними створіннями, особливості яких часто не встигаєш побачити, бо пошинкував їх до цього. Кожен новий біом зазвичай покаже нових монстрів, але при цьому може вкотре повторити босів у побічних завданнях. Та й загалом Stellar Blade має достатньо всього прекрасного й захопливого, що часто Єва — це останнє, на що ви звернете увагу.