Коли ми згадували про цей фільм останнього разу, він був засекречений аж до назви. Відомий був лише частковий акторський склад стрічки. Що ж, назва тепер відома, акторський склад вражає, а от загадковості у “Ебіґейл” (Abigail) лише побільшало. І це при тому, що нове творіння режисерів режисерів п’ятого (наш огляд) та шостого “Криків” Метта Беттінеллі-Олпіна та Тайлера Джилетта комусь може здатись повністю розкритим вже в трейлері.
Але все не так просто як здається. Проєкт ще до появи офіційної назви було заявлено у дуже, дуже відомій франшизі, який минулоріч виповнилося аж сто років. Universal Monsters — це не просто фільми про Дракулу, Франкенштейна та Мумію. Це специфічна стилістика, яка вимагає поєднання непоєднуваного і знання матеріалу. По обидвом пунктам Radio Silence (як називається компанія Беттінеллі-Олпіна, Джилетта та продюсерів Чеда Віллели та Джастіна Мартінеза) склали залік вже на стадії трейлеру.
Чутки про те, що проєкт є переосмисленням “Дочки Дракули” (Dracula’s Daughter) 1936 року одночасно і підтвердились і ні. Принаймні мені, як людині добре знайомій з цим безпосереднім (але в той же час трохи іншим за стилістикою) продовженням легендарного “Дракули” 1931 року (про нього детальніше тут), жодний очевидний зв’язок між цими двома фільмами поки що в око не впав, крім одного кадру який можливо натякає на те, що Ебіґейл контролюватиме частину жертв гіпнотичним трансом.
А от стилістично фільм дуже, дуже схожий на шквал дивних юніверсалівських жахів 1930-х та 1940-х рр. Старий і моторошний будинок, в якому заблокований різношерстний ансамбль цікавих персонажів був основою класичного The Old Dark House 1932 року та культового Horror Island 1941 року. Обидва примудрялись іронізувати над жанром, ще коли він формувався.
І досить очевидно, що режисери “Ебіґейл” теж приберегли відверто комедійний аспект, але не збираються нехтувати дійсно некомфортними жахами. І отут треба робити ставки, чи вдасться цьому фільму те, що не вдалось одразу двом минулорічним “Дракулам” від Universal. “Ренфілд” (Renfield) відверто налягав на коміксність і великодки вже з трейлерів, а “Остання подорож Деметри” (The Last Voyage of Demeter) зробила з Дракули по-новому моторошного монстра. Обидва фільми вже мають певну фанбазу і заявку на культовість, однак в прокаті практично провалились.
“Ебіґейл” має всі шанси врахувати перед релізом помилки попередників. Сильний акторський ансамбль (у фільмі поки що не видно жодного актора який не зарекомендував би себе десь з дуже позитивної сторони) тут відверто демонструють уже в трейлері, однак ніби одразу натякаючи (а іноді ледь не волаючи), що прив’язуватись до всіх з цих персонажей надовго не слід. Тут є та ж серйозність загрози, що і в “Останній подорожі”, але фільм вже не цурається бути трошки самоіронічним. Втім, не збирається і відверто глузувати з жанру, як місцями “Ренфілд”. Це щось рівно посередині і можливо саме такий підхід спрацює в прокаті якнайкраще.
Наостанок слід сказати, що в трейлері майже, майже немає жодної очевидної великодки. Окрім однієї, яка в правильній пропорції дійсно працює — використання лейтмотиву з “Лебединого озера”, який ще з класичних “Дракули” та “Мумії” 1930-х став своєрдною музичною темою франшизи. Крім того, декорації фільму максимально витримані в стилі класичних фільмів серії, де вони до безкінечності використовувалися повторно і будинок з привидами в “Острові жаху” (Horror Island) був частково складений з маєтку Дракули зразка 1931 року. Не факт, що це великодка саме до “Острова жаху”, однак там теж було багато пасток і лицарських обладунків.
Які ще цікавинки ховає в собі “Ебіґейл” українські глядачі дізнаються 18 квітня 2024 року (на день раніше ніж у США).