Одразу варто попередити, що на цей фільм з дітьми ліпше не приходити. І якщо сам ти, читачу, дитина, чи зануда, чи не знаєш усіх цих пацанських жартиків про прутні і розкішницю (привіт фанатам Майкла Щура), чи не лаєшся, бо мама забороняє, то тобі на цьому фільмові нічого робити. Ти не такий? Тоді згадай про свої найзапальніші витівки і нумо читати огляд далі.
Треш — це не тільки блювотина, андерграундна музика та літри алкоголю. Це не тільки розбивання гітари об власну голову та кислотний ірокез. Це і лосячі яйця на твоєму обличчі, які ще десять секунд тому перебували у законсервованому стані у власній сечі, і хлопчина, який перелічує матюки при твоїх батьках. Це сідниці у віконці скайпу, коли ти говориш із своїми батьками на відеоконференції з його колективом та вігвам замість робочого кабінету. Джон Гамбург знає, як перетворити ваш мозок у деконструйований протеїновий коктейль і показати всім трешам треш.
Власне, дивовижно, як такий фільм взагалі може окупитись, та ще й залишитися у виграші, бо при бюджеті 38 млн доларів цей фільм зараз зібрав майже 75!
І взагалі, це дуже нечесно: “заманювати” на фільм харизматичним Браяном Кренстоном, Хайзенбергом у минулому, запрошувати Ілона Маска (того самого, який керує виготовленням автівок Тесла та проектом Фалькон) на роль камео, а потім змішувати їхній авторитет із жартами про лайно. Знаю-знаю, це саме те, що сьогодні любить більшість, і цим нікого не здивуєш, але з’являється лише одне питання: навіщо це акторам, які у цьому знімаються? Тому те, що можна розповісти про цей фільм у першу чергу — актори явно зламали шаблони своїх перспективних ролей. Головні персонажі зіграли себе такими, якими їх ще ніхто не бачив, але кому це потрібно, якщо фільм не ввійде в аннали історії та не стане для них культовим?
Жартики нижче пояса додають пікантності, вони справді смішні і живі, і все було б чудово, якби їх було достатньо. Не треба завалювати аудиторію таким контентом, ми ж і Дедпула любили, хоч у ньому жартиків утричі менше. Тому в результаті ти спочатку смієшся, а потім просто звикаєш.
“Вологий слід” від прихильниць Джеймса Франко можна відтирати годинами. Франко постає надзвичайно харизматичним, блискає ясносяйною посмішкою та пускає бісики до своєї коханої. Все це виглядає дуже живо і ти навіть подекуди заздриш пристрасті, яку бачиш. Ну, недарма це обличчя парфумів Gucci, тому такий красунчик просто мусив бути плейбоєм у цьому фільмові. Трясця, але хто з ним поруч? Ця дівчина ще не дуже відома, як актриса: можливо, Зої Дойч ще здивує нас на екрані. Утім, це мабуть ще далеко у майбутньому.
Кістяк сюжету в «Чому він?» банальний: конфлікт батьків і дітей, різницю поколінь та неспроможність старого покоління до спокійного сприйняття інновацій мабуть тільки лінивий комедійник не описував. Але тут нам додають трешу, підсипають перчику у вигляді лайки, розкривають очі на бізнесменів Кремнієвої долини, які справді люблять полаятися та схильні до дивацтв, і ми отримуємо щось схоже на новинку кіно. Розбишацький гульбан із діджеями та екстравагантними частуваннями, преміумні гості, розкішні інтер’єри та предмети сучасного мистецтва (зокрема, зацініть картину із капібарами), акцентовані на взаємодії прутня та розкішниці, можуть вразити лише невибагливого глядача. Утім, якщо ви хочете чоловічою компанією подивитись щось у стилі “Американського пирога”, але про серйозні відносини з дівчиною та її родиною — то це для вас, і ви отримаєте навіть якісь практичні поради для власного вжитку.
Не слід очікувати багато від комедій, але і хороше тут теж було: більш щирого кохання між головними персонажами годі шукати. Більш знервованого татуся, який нагадує 90% усіх татусів світу, теж не знайдеш. І ці психологічні проблеми відчуває на собі навіть… законсервований у власній сечі лось. Це справді найяскравіший оригінальний персонаж цієї стрічки.
Головному героєві, мільйонеру, власникові ІТ-бізнесу відверто потурають усі навколо, підлизуючи йому де не ліньки, але попри це герой не поводить себе зверхньо та грубо. Істинна картинка програмера-генія, яку змальовують сьогодні для нас біографії Возняка, Джобса та Ґейтса. Це не природно, але очікувано, та й недоліків у головному героєві греблю гати, тому роздумувати над тим, чому у загальному компоті характеру немає нахабності, фільм не дає.
Дуже яскраво показане ставлення старого покоління підприємців до нового на межі індустріальної та постіндустріальної епохи. Батько, що володіє друкарською фабрикою, відверто зневажає та звинувачує молодого хлопчину за те, що він “дурить людей”, “торгує повітрям”, “весь цей бізнес – афера, яка от-от загнеться” і все в такому ж стилі. Сцени фільму нагнітають контраст між купами офісних папірців — і безпаперовим побутом, японським унітазом зі сенсорним змивом та розумним будинком із Сірі.
Щодо роздумів над самим фільмом: а ми і справді багато чого не довіряємо своїм батькам. Ми не розповідаємо речей інтимних та хвилюючих, бо боїмося почути, що нас осуджують. Головний герой не зазнав такого досвіду, а тому усередині нього не живе маленький диктатор, який батьківським голосом шпиняв би його за кожен вчинок, який не відповідає прийнятим нормам моралі. З цього молодого бізнесмена варто взяти приклад у його відвертості, наївності і незакомплексованості. Саме у цих якостях полягає істинна свобода і шлях до успіху у сучасній індустрії. Коли ми заглушуємо критика у своїй душі, то здатні діяти спонтанно і не боятись зробити перший крок, і це неодмінно веде до кращого життя. Усі навколо в шоці від контакту із світом молодого програміста, це їх змінює, змушує пробудити безліч прихованих бажань та схильностей. Вони навчаються приймати один одного і самих себе, думати інакше, ідуть назустріч, любляться та кохаються, відриваються під ґанджубас і музику KISS. Але цей фільм не для повторного перегляду, та й такі філософські істини знайти було у ньому не так і просто, за неймовірно товстим шаром низькопробного гумору та атмосферою дивацтв.
Загалом, на цей фільм можна іти з трьох причин: дивитися на груди Джеймса Франко, подивитися на лосячі яйця, та якщо у вас парубоцька вечірка, і ви страшенно любите свою наречену, тому традиційний на таких заходах дівочий стриптиз вам не сподобався би, але побешкетувати ви у настрої. Фух, не дивіться коротше. Бережіть себе і експонати мистецтва!