Панове, літній сезон полювання на кінокартини розпочато, і якщо минулого року, глядачі на вікенд обирали стрічку “Світова війна Z”, з прекрасною посмішкою Бреда Пітта, то цього разу у лідерах постане Том Круз, якому доля піднесла не просто зомбі без розуму, а свіжу порцію інопланетян, котрі заставлять його просто таки ширяти — “На межі майбутнього”.
У недалекому майбутньому, на землю напала невідома раса інопланетян, яку люди прозвали міміками, і проти них почав воювати увесь світ на чолі з ООН, де власне і служить наш головний персонаж — підполковник Білл Кейдж, спеціаліст, що залучив до боротьби з інопланетянами мільйони солдатів, при цьому сам не брав участі у війні, і не мав бажання отримувати такого досвіду.
Та у воєнний час, долею військових керує вище керівництво, яке і вирішило дати можливість Кейджу сплатити свій військовий борг перед людством, і не зважаючи на його небажання відправлятися на фронт, він опиняється у перших рядах самісінького пекла, де без явної підготовки, смерть його знаходить дуже швидко.
З певних причин, “спойлер”, Кейдж отримує здібність після кожної смерті повертатись у минуле зі знанням майбутнього, яке чекало на нього та інших персонажів. Щоразу він потрапляв на поле бою, де його постійно вбивали і змушували переживати це ще раз, ще раз і ще раз.
В одному із таких боїв, він зустрічає Риту, жінку воїна, котру зробили еталоном мужності та відданості, особу на яку солдати мали рівнятися і без вагань битися до смерті.
І тут починається історія дуету Рити та Кейджа, які ідеально вписалися з погляду акторського складу.
Роль Рити грає Емілі Блант — акторка, молодша від Тома Круза на 20 років, спромоглася в кінокартині поставити свою героїню, як керівника, зуміла у різних сценах подати її як солдата, що має конкретну мету, на шляху до якої готова навіть вбити Кейджа, за необхідності декілька разів, і без зайвих вагань.
Саме через акторський склад, більшість комедійних моментів були зіграні на 100%. Жіноча частина зали захоплювалася посмішкою Тома Круза (Кейджа), а чоловіча не могла відвести погляду від Емілі (Рити), яка фактично і не посміхалась.
У ході діалогів спецефекти відходять на задній план, а пейзажів як таких у фільмі немає, тому затримати дихання і сказати “Вауууу”, немає потреби. Утім те, що видовищні вибухи не мають бути головним засобом впливу на глядача, ми побачили ще в останній частині “Трансформерів”, де шикарні спецефекти набридають ще до середини фільму.
Про музику сказати фактично нічого, вона відіграла свою роль хіба що у трейлерах, в самому фільмі задовільнятись акордами оркестру у нас не буде часу.
Сам фільм фактично побудований на проходженні одного і тогож моменту, але збалансоване додавання минулого і майбутнього, не дає можливості глядачу втомитися від перегляду, таким чином режисери змогли втримати інтерес до фільму фактично до останньої секунди.
Додавши Тома Круза на головну роль, ви робите стрічку відомою, а приставивши пістолета до його скроні жіночою рукою, ви робите її успішною і беззаперечно вартою для перегляду, навіть підліткам.