«Сьомому сину» довго не вдавалося потрапити на екрани. Спочатку задумувалося, що фільм вийде ще у 2013, але завдяки студійній бюрократії картина потрапила в прокат лише зараз. Треба сказати — не надто вдалий вибір. Після фіналу «Гобіта» глядача рудими драконами не здивуєш і доказ тому — невисокі касові збори.
Режисер Сєрґєй Бодров, схоже, втомився знімати похмурі драми про чорну російську безвихідь і відносно нещодавно записався в ексапісти. Масштабний «Монгол» дав квиток до Голлівуду. У свою чергу буржуї підкинули 100 мільйонів бюджету і підлітковий роман «Учень відьмака» Джозефа Ділейні.
Колись відьмак майстер Ґреґорі кохав відьму Мелкін, але не зійшлося. Від цього Мелкін стала чистим злом, а колишній полонив її у в’язниці десь у горах. Пройшли роки. Відьма звільнилася з наміром влаштувати людям магічний голокост. Завадити її злим планам може тільки новий учень відьмака, сьомий син сьомого сина — Том Ворд, власник священного амулета.
Першоджерело часто критикували за кволий розвиток подій, однак екранізація кожної сцени кидається з копита навскач. У фільмі постійно щось відбувається, мало не щохвилини вискакує черговий непогано намальований монстр. Відверто провисає лише кінцівка.
Після недовгої прокачки герої, завдяки чарівній вундервафлі, перемагають боса разом з усіма прислужниками за 5 хвилин навіть без хіла, лишаючи натяк на сиквел. Фінал – дуже камерний і швидкий. Не те, щоби я сподівалася на епохальну битву в стилі «Повернення короля», але від королеви відьом чекаєш трохи більшого.
Головна біда «Сьомого сина» — банальність. Уже через кілька хвилин виникає відчуття, що такий торт ми вже їли, просто прикрасили його захопливими канадськими краєвидами та CGI-лиходіями. Пафос діалогів розчулить хіба що Боба Губка, сюжетні звороти знайомі наперед, а любовна лінія тягнеться дуже вимушено. Вступна мелодія відразу нагадує музику на початку «Братства персня», а не одноіменний синґл «Iron Maiden» (ото було б круто), Мелкін-дракон навіює спогади про заставку першого «Відьмака» .
Головна окраса «Сьмого сина» — звісно, Джеф Бріджес, який грає старого відьмака, учителя головного героя. Він тягне фільм на собі, сиплячи саркастичними коментарями і затьмарюючи решту акторів. Одразу згадується аналогічна ситуація з «RIPD» — стандартний головний герой і стандартний екшн хоч якось стають цікавими завдяки шарму Бріджеса.
Джуліанна Мур у ролі лиходійки зірок з неба не знімає, але дивитися на неї усе одно приємно. Прихильники «Великого Лебовскі» можуть поуявляти собі, що це продовження історії Чувака та Мод у паралельному вимірі.
Навіть головний герой, якому в оригіналі 13, у виконанні 30-річного Бена Барнса місцями виглядає цілком пристойно. Певно, у дядька спеціальність така – грати підлітків, та на відміну від «Хронік Нарнії», тут видно непоганий потенціал.
Фанатів «Гри престолів» порадує невеличке камео Кіта Гаррінґтона в ролі попереднього учня майстра. Щоправда, радуватиме Сніжок не довго, поспішно звільняючи місце для головного героя.
У результаті маємо доволі приємну та дурну розвагу на новорічні свята без особливих амбіцій. Можливо, «Сьомому сину» бракує розмаху «Хоббіта» чи казкової атмосфери «Принцеси-нареченої», але цей фільм цілком здатен розважити вас на 2 години.