11 липня 2013 року відбувся реліз Deus Ex: The Fall, гри, анонс якої сприймався з неабияким натхненням. Люди сприйняли це за розробку повноцінного розширення всесвіту Deus Ex і він таки розширився, але тільки на мобільні платформи. Такий хід розчарував численних прихильників франчайзу але все ж таки оминати вони його не стали.
Перед нами портована версія гри, отже перший погляд слід кинути на якість цього портування. Тут, м’яко кажучи, не все гаразд. Перше, що кидається у вічі — це, звісно ж, візуальна складова, яка мало чим відрізняється від себе-самої на молодшому браті православного ґеймінґу. Текстури залишились незмінними тільки набули роздільної здатності Full HD, що виглядає, ніби розтягнутий пластилін. Анімація персонажів також „планшетна“, герої поводяться, наче у аматорському шкільному відео. Локації розбито на дрібнесенькі частинки, між якими до біса підвантажень, буквально кожні 2-і двері призводять до запитання: а чи дійсно ви бажаєте перейти в наступну локацію?
Так, не позбулася ПК-версія такого мобільного елементу, де нас кожного разу будуть перепитувати чи дійсно ми бажаємо зробити будь-яку дію, тобто навіть в діалогах, яких тут в сумі на 5-6 хвилин, при виборі нашої відповіді доведеться натискати на неї двічі. Про тупість діалогів не варто й бесіду починати…
Словом, „айпадність“ нікуди не ділася. Надавати таке ПК-гравцям у 2014-му році просто не можна.
Відносно сюжету відразу можемо застерегти, що гравцям, які не знайомі з Deus Ex, тут робити нічого, краще спершу пройти Human Revolution, а ще краще прочитати книгу Deus Ex: Icarus Effect, яка є, так би мовити, першоджерелом для огляданої гри.
Головним героєм у цьому творінні виступає Бен Саксон, в минулому — член британського спецпідрозділу SAS, а зараз — найманець, що деякий час працював на ту ж групу лиходіїв, яка ледь не вбила Адама Дженсена. Зараз він відійшов від справ та „заляг на дно“ зі своєю напарницею Анною Келсо, але на відміну від пана Дженсена їм обом потрібні ліки, які допомагають людському тілу пристосовуватися до кібернетичних імплантів і уникати їх болючого відторгнення. Так наш підопічний починає пошуки такого бажаного для всіх „покращених“ особистостей медикаменту, які змушують його копнути глибше і довідатися, хто стоїть за горою трупів звичайних людей по всьому місту…
Єдине, що змушує не закидати гру після 5 хвилин — це той же музичний супровід Майкла МакКана, який нагадує нам про велич „Людської Революції“ та ті ж непрямолінійні рівні. Як і в попередніх іграх серії, в кожну кімнату рівня можна проникнути декількома способами, оминаючи противників, або піти напролом, вбиваючи всіх, хто рухається. Тобто формула „стелс проти рембо“ діє і тут. Проте штучний інтелект ніпів настільки убогий, що поціновувачам прокрадатань і пітніти не доведеться.
А найголовніше розчарування ми залишили на кінець. Уявіть ситуацію: ви ведете бій, у вас закінчуються набої чи знеболювальне? Не пролема! Усе спорядження, підкреслюємо ВСЕ без виключення можна придбати просто з меню гри посеред бійні. Це і набої, і зброя, і аптечки, і навіть набори Praxis, які дозволяють відкривати нові можливості кібернитичного тіла нашого „наркомана“. Звісно ж таке рішення псує всі враження від проходження просто в корені. Вам не доведеться нічим себе обмежувати, таким чином можна пробігти гру за 3 години і жодного разу не задуматися, яким чином вам знешкодити чи обійти того чи іншого ворога. Дякуємо розробникам, що хоч систему мікроплатежів залишили мобілочкам.
І це тільки Chapter 1… Отже цим творінням нас ще „тішитимуть“ декілька разів…
Підводячи підсумок, можна сказати, що гра представляє якусь цінність тільки для затятих прихильників франчайзу, яким кортить розширити уявлення про світ гри. З таких міркувань вона має своє право на існування, але краще б вона залишилася на портативних платформах, там вона виглядає значно краще і показує всю міць мобільних пристроїв сьогодення, а на ПК радимо перепройти режисерську версію HR.
P.S. У нашому інтерв’ю з паном Дженсеном на запитання: „Як ви прокоментуєте реліз Deus Ex: The Fall“, Адам відповів: “I never asked for this…”