Колись ми дивились на небо і шукали своє місце серед зірок, тепер нам страшно втратити своє місце серед бруду…
Цей день настав, день, коли жахливий і могутній Крістофер Нолан випустив на великі екрани своє нове творіння — Інтерстеллар. Кінострічка про космос від неперевершеного маестро, який подарував нам трилогію про Темного Лицаря, Початок та Престиж. Та ще й який склад акторів: Метью МакКонагі, Енн Гетевей, Майкл Кейн, Еллен Берстін — кожна з цих постатей має по статуетці „Оскара“ та неймовірний досвід роботи. Про цей фільм не знав і не чекав його тільки лінивий, ну або дуже далека від кінематографу людина. Усе зводилось до того, що нас чекає щось неймовірне, стрічка з розряду „повинен бачити кожен“ і найважливіша прем’єра року.
На Землі засуха, зерно померло 8 років тому, поля засаджують лише кукурудзою, якій теж не довго залишилось. Армія розформована, всі кошти йдуть на спроби хоч якось зберегти джерела їжі, та ще й щодня по світу ходять пилові бурі. На Землі більше не можна залишатись. Головний герой стрічки Купер, колишній пілот NASA у відставці вирощує все ту ж кукурудзу, возить дітей до школи, та ремонтує свої поламані комбайни. Не дуже весело, погодьтесь, але все різко змінюється, коли йому пропонують очолити, останню експедицію NASA, щоб, звісно ж, врятувати все людство, бо десь біля Сатурна було знайдено просторово-часову аномалію.
Перше, що я відчув — це звук. Просто неймовірно! Не знаю, чия це заслуга — режисера чи технологій, чи і того, і того, але такого я ще не чув. Напевно, якщо заплющити очі і лише слухати, то перше, що спаде на думку — це космос.
Навіть без 3D-окулярів режисер дає нам шанс його очима глянути інші світи. Так я побував на планеті-океані, де хвилі розміром з Нью-Йоркський хмарочос. На планеті, що повністю вкрита кригою і в неповторному космосі, яким його бачить Крістофер. Але звісно ж, усе це було би пшиком, якби не актори. Нолан не помилився, взявши на головну роль Метью МакКонагі, який зараз перебуває на піку своєї кар’єри. Актор настільки погана людина, що змушував переживати все те, що переживає його персонаж на екрані. Увесь той біль, немов проходить через тебе, розпач і розуміння невідворотного осідає комом у горлі, який ви з Купером ковтаєте одночасно.
Кінострічка не ставить надміру запитань і дозволяє зовсім по-іншому подивитись на речі. До прикладу старіння в космосі: у фільмі була планета, де одна година — це сім земних років. Після відвідин такого світу, як повертатися до дітей, що вже стали твоїми ровесниками? І це лише верхівка айсберга. Є у стрічці дуже непоганий монолог про кохання, та його роль в науці. Взагалі науці тут приділяється багато уваги. Наукові думки стосовно того чи іншого йдуть червоною лінією через весь фільм. Кіно не обійшлось і без того, щоб показати всю підлість людської натури, коли запахло смаженим.
Розбещеним попкорновими блокбастерами глядачам стрічка може видатися надміру мудруватою. Діалоги перевантажені складними теоріями і специфічними термінами. Що вдієш, іноді треба і подумати, і чогось нового навчитися, адже коли відчуття власного невігластва заскочує тебе зненацька, стає трохи соромно.
Інтерстеллар — це неймовірна науково-фантастична кінострічка, про людей, що хочуть вижити. От і все. Це той фільм, який повинен побачити кожен. Ще одне незабутнє творіння Крістофера Нолана і ще одна сходинка розвитку Метью МакКонагі. І всі ті, для кого фільми — це лише відпочинок, обходьте Інтерстеллар стороною, тут треба думати, переживати, жити! Інтерстеллар, мабуть, найважливіша прем’єра цього року.