Справжнє виживання — Огляд настілки Resident Evil 3: The Board Game

Настільних ігор за популярними ігровими франшизами дедалі більшає. Horizon, Dead Cells та Apex Legends, — лиш невеличка фракція серій, які отримали своє фізичне втілення в останній період часу. І за багатьма з цих ігор стоїть британська Steamforged Games, настільні ігри якої в Україні дистрибʼютує компанія AllGames. Однією з найвідоміших та найвище оцінених робіт студії стала настільна адаптація оригінальної трилогії Resident Evil, третя частина якої приємно мене здивувала.

Тікати нікуди

Resident Evil 3: The Board Game це кооперативна настільна гра (з можливістю самітнього проходження), що оповідає дещо модифіковані події оригінальної відеогри. У кампанії, що розрахована на 10–20 годин гри, ви досліджуватиме райони Racoon City в процесі того, як місто заповнюватимуть вражені вірусом зомбі. Мета проста: втекти з цього Богом забутого місця. А для цього нам доведеться розвідати можливий шлях відступу, добратися до нього і дивом не вмерти дорогою. Кампанія не обмежена за часом на проходження, але вас те й діло підганятиме лічильник загрози. Адже після кожного сценарію він зростатиме і коли дойде піку — ви програєте.

Гравцям доступні на вибір чотири персонажі: Джил Валентайн, Карлос Олівʼєра, Міхаіл Віктор та Ніколай Ґіноваєф. Кожен має власні особливості, які хоч не сильно вплинуть на ваш стиль гри, але різнитимуть вас від колег. Кожен сценарій відбувається в окремому районі міста, які ви досліджуватимете в пошуках підказок щодо того куди рухатися далі і що для цього необхідно. Сюжетна компонента у грі Resident Evil 3: The Board Game доволі умовна, хоч і є та подається підводками до кожного окремого сценарію. Мені це нагадує підхід до подачі сценарію в Gloomhaven, де ви кожного окремого сценарію отримаєте таку крихітусіньку дещицю історії, що навіть посмакувати не виходить. Та разом з тим цього достатньо.

Resident Evil 3: The Board Game здивувала мене своєю доступністю. Тутешня книжка правил за обʼємом усього на 30 сторінок (частина з яких великорозмірні картинки) і з них кілька сторінок відводиться на тестовий сценарій для закріплення прочитаного. На моє велике здивування, вперше ми змогли почати гру усього за 40 хвилин після того як я почав розкладання компонентів та опис правил. Питань в процесі виникало небагато і ми з друзями пронеслися крізь перший епізод всього за годину.

Бойова компонента гри реалізується повністю через кубики, тож промахнутися трьома ударами ножа по зомбі у вашій же клітці — цілком типова історія. Це значно ускладнює планування і моментами навіть трішки дратує, але добре працює на створення відчуття загрози. Resident Evil 3: The Board Game, на моє здивування, добряче змушує вас понервувати. Ресурсів не надто багато, зомбі чимало, ймовірність прикликати на свою голову ще кількох висока, а обмеження в кількість ходів у значній частині сценаріїв добряче на вас тисне, змушуючи квапитися і помилятися.

Автору гри, Шервіну Метьюсу, вдалося передати в настілці survival horror складову оригіналу, яка зробила серію відомою. Звісно, це не менш добре вдається іграм серії Аркгем. Та Resident Evil в своєму ядрі закладає більшу активність подій. Ваші герої сильніші, готові приймати удар та давати здачі. Ви не намагаєтеся уникнути кожної сутички, радше зважуєте всі за й проти у спробах встигнути зібрати цінний лут та виконати сюжетні цілі.  До знайомства з грою, передача основ Resident Evil в настільному форматі здавалася мені малореальним завданням і я щиро захоплююся тим, як у автора це вийшло.

Обраний творцем формат виявився неочікувано швидким. У вас всього чотири можливі дії щоходу, їхнє різноманіття незначне і їх дуже легко узгоджувати з іншими, щоб ви одне-одному не заважали. У противників немає виділеного ходу, натомість вони рухаються і нападають щораз як ви когось атакуєте та у другу фазу вашого ходу. Розпаковуючи гру, я очікував звичного для знайомих мені кооперативних ігор глибоко даунтайму між моїми ходами у випадку гри вчотирьох. Бо ж треба, аби всі зреагували на поточну ситуацію на полі, спланували свої дії, походили, посовали противників у відведений для них хід тощо. Але через складову рандому в боях та відсутність виділеного ходу для противників у Resident Evil 3 події несуться так швидко, що бува немає часу сьорбнути між ходами чаю. Це несе неймовірно позитивний вплив на залученість гравців до процесу і напругу за столом.

Круті фігурки і невдало організована коробка

Щойно отримавши коробку з Resident Evil 3: The Board Game, я розпакував її аби ретельно розглянути фігурки противників. Особливо мене цікавили маленькі відтворення Немезиса, яких тут дві (третя форма поганця лиш у доповненні). Попри свою мініатюрність — усі вони круто деталізовані і чудово виглядають та відчуваються. Окремо мені припало до серця те, що вся серія настільних ігор за франшизою послуговується дизайнами оригінальної трилогії, а не ремейків. Це приємний елемент, який зайвий раз мотивує згадати як воно було в ті давні часи.

Розкладати гру трішки заморочно. Ігрове поле у настілках серії Resident Evil — модульне, воно складається з купи тайлів різних розмірів і форм, які ви складаєте до купи за схемою відповідного сценарію. Якоюсь мірою це додаткова інтеракція, бо з часом цим займається не тільки власник гри, а й вся команда. Та навіть так це займає чимало часу. І вбудований органайзер не допомагає.

Коробка містить великорозмірний пластиковий шар в якому передбачені місця для всіх фігурок та більшості ігрових елементів. Але якщо пластикові елементи та картонні жетони легко витягуються, то карти розміщені максимально незручно. Їх складно діставати, не змішуючи дві окремі стопки, і через це дуже складно тримати їх впорядковано, розташованими за типом. Тож готуйтеся хоча б раз на два сценарії переглядати всю колоду, аби знайти потрібну вам карту геть не на своєму місці. Крім того, вбудований органйзер не передбачає місця під карти в протекторах, які критично потрібні грі. Використаний для карток картон надміру тонкий і швидко вигинається під дією вологи. Та це все типові проблеми для сучасних настільних ігор, адже вдалим компонуванням коробок переважно займаються уже для deluxe-видань.

Справжнім прорахунком творців є відсутність бодай докладених в комплект пакетиків для збережень. Пройти кампанію Resident Evil 3 за одну сесію навряд комусь вийде, тож рано чи пізно доведеться думати як зберегти ваш прогрес. І, за відсутності завбачених механізмів, залишається лиш фотографувати окремі ділянки столу та сподіватися, що колода сюжетних предметів не розсипиться в коробці. Добре якщо ви в настільному хоббі давно і у вас вже є зіплок пакет для зіплок пакетиків, але як ні — вигадуйте щось на ходу.

Загалом перераховані особливості даються взнаки лиш на початку та на кінці ігрових сесій і мало впливають на враження гравців від гри. Але мені, як «куратору кампанії», вони стали крихітними шпичаками під нігтями.

***

Resident Evil 3: The Board Game стала для мене приємною несподіванкою. Зазвичай я оминаю боком кооперативні проєкти через їхній надміру повільний темп та довгі павзи між ходами. Та ця гра мовби представник жанру з увімкнутим нітро. Вона змушує нервово йорзати у кріслі, намагаючись встигнути за обмежену кількість ходів знайти усе необхідне та не стати зʼїденим. Якимось неймовірним чином, автору вдалося виокремити з франшизи Resident Evil всю тутешню напруженість та запакувати її у формат настільної гри і це вражає.

Фізичне виконання має свої огріхи, та їм не вдається вплинути на враження від гри. Тож рекомендую познайомитися з Resident Evil 3: The Board Game однаково прихильникам кооперативних настілок та прихильникам франшизи Resident Evil. Придбати її та інші частини серії з доповненнями можна у офіційного дистрибʼютора Steamforged Games в Україні — компанії Allgames за цим посиланням.


А з якою реалізацією ігрової франшизи в настільному форматі найцікавіше познайомитися саме вам? Розповідайте у коментарях!

Disqus Comments Loading...
Опубліковано
Владислав Папідоха