Якщо ви не знайомі з оригіналом Shelter, вам може здатись що 2-га частина це доволі приємна, красива та навіть в чомусь медитативна забавка про виживання рисі. Самі ж трейлери підштовхували до такої думки, оскільки показували нестандартно-приємну картинку зі заспокійливою музикую і рисенят які мімімішно нявкають.
Shelter 2 й справді така… перші 10 хвилин. Однак щойно рисенята зможуть ходити, гра дає добрячого ляпаса.
Насолоджувалися краєвидами, замість того щоби ловити здобич? Мінус одне рисеня. Не шукали або не запам’ятали місця, де можна сховатися від вовків? Прощавай ще одне рисеня. Прогледіли дитя рисі в тумані? Ще на один рот менше. Ну а якщо ви й останнім не дорожили і втопили у річці, тоді можете закінчувати читання огляду, ця гра точно не для вас.
Ця нескінченна небезпека завжди тримає в напруженні й страху. Навіть може призвести до невеличкої паніки, особливо якщо ви знайдете галявину, де не видно нічого живого.
Shelter 2 прив’язує нас до малюків рисі. Коли рисенята виростають — це велика радість, але коли настає час їм піти власним шляхом, гра починає максимально тиснути на гравця, щоби той заридав у цю мить.
Що ж чекає далі? Після закінчення титрів у меню гри можна помітити пунктик „родинне дерево“, і обравши вцілілу рись, можна продовжити грати за неї. На цьому місці гра починає кульгати.
Одна ігрова сесія від самого початку і до тирів забере трохи більше 2-х годин, за цей час ігроладно Shelter 2 не встигає набриднути. Однак, коли продовжуємо за нащадка, все починається так сам, на цьому ж самому місці, з тими ж скриптами, підказками і виходить, що це умовне продовження, бо насправді це звичайна нова гра.
У цьому умовному продовженні Shelter 2 не дає більше ґеймплею, ніж „іди кудись, лови здобич, ховайся від вовків“. Хіба що можна дозбирати колекційні речі, за які видаються рідкісні досягнення в Steam. У підсумку — це гра лише на якихось 4 години.
Попри те, що продовжуємо грати за нащадка, гра не дає можливості зустріти інших рисів, з якими нащадок ріс, і виходить, що „родинне дерево“ теж умовне, воно не розростається, а однаково зсувається вниз, оскільки завжди тільки один з 4-х вцілілих рисів може мати нащадків.
А ще у Shelter 2 є різні пори року, погодні умови, які мають лише декоративне значення.
З іншими складовими у Shelter 2 все прекрасно. Анімація плавна і приємна. За діями тварин просто любо дивитись. Картинка хоч і незвична, але дуже красива, оригінальна, ледь не кожний зроблений мною скріншот вартий того, щоби стати шпалерою на стільниці. Тобто дизайн і графічне виконання на висоті, а приємний та медитативний музичний супровід робить гру ще кращою.
У Shelter 2 серйозна біда з ґеймплеєм, але при цьому гра дає серйозне емоційне навантаження і взагалі усе інше зроблено приємно. Дуже шкода, що розробники у продовженні не могли реалізувати більше цікавого ігроладу. Великий відкритий світ — це добре, але ми вже не раз переконувались, що цього не завжди достатньо.