Гра почалася знову. Прихильники серії кривавих трилерів чекали на цей день 7 років, аби побачити продовження хоч і конвеєрного, але вже рідного та інтригуючого франчайзу. Як би продюсери та актори фільмів не божилися після виходу сьомої частини, що продовження не слід чекати і цей фільм останній, їм все одно не було віри. Багатьом глядачам хотілося побачити продовження у будь-якому вигляді, але щоб це була ще одна частина франчайзу, а для всіх інших серія мала ідеальний кліфгенґер, який не потребував продовження. Саме до другої категорії глядачів входить автор цього тексту. Як би я не хотів ще раз побачити смертельну гру на екрані, але все ж з’являлося бажання залишити серію на драматичній кінцівці сьомої частини. І от настав день, коли зраділа одна частина фанатів, а інша — зажурилася та поділилися ще на дві категорії: тих хто піде на фільм з небажанням побачити, що буде далі, та тих, хто не піде, і у їхньому “світі” не існуватиме продовження.

Анонс, який чекали тисячі фанатів

Все почалося три місяці назад, коли Lionsgate опублікувала перший трейлер сиквелу. Деталі до цього моменту, звісно, пропустимо, бо до офіційного анонсу майже рік ширилися чутки, що буде продовження. За кілька місяців до трейлеру з’явилися неспростовні докази: фільм вже на стадії написання сценарію, пошуку акторів та режисерів, а ще ж були аматорські фото з місць зйомки, ймовірно, “Пили”.

Отож, до трейлеру. Минуло 10 років з моменту смерті Джона Крамера і всі почали забувати про жорстокі ігрища та відра крові. Щойно жителі міста добряче розслабилися, як на вулицях почали знаходити одну жертву за іншою. На кожному тілі були вирізані пазли, під нігтями кров Джона Крамера та, найголовніше — флешка з записом, у якому голосом маніяка повідомляється про нову гру. Отака зав’язка сюжету.

Гра залишається грою

Окрім переказу трейлеру, більше нічого неможливо сказати про сюжет. Куди не ткни пальцем — усюди спойлери. Тому саме час розповісти про фільм загалом.

Восьма частина теж концентрується на грі, подіях за її межами та флешбеках. І якщо (ще з третього фільму) кожна частина починається з безпосереднього продовження попередниці, то тут початок виглядає нетиповим для серії. Хоча до чого тут прискіпуватися? За сюжетом минуло 10 років. Звісно, було б непогано, якби і ця частина починалася відразу після закінчення попередньої, але режисери вирішили йти у ногу з часом і внести щось нове.

Вже за класикою жанру, кожна гра має свої особливості. Починаючи з ванної кімнати, закінчуючи квестами у будинках та фабриках. Ігри можна поділити на групові та самітні, де, відповідно, намагається вижити купка людей, або одна жертва блукає зазделегідь приготовленими стежинами, виконуючи завдання, щоб врятувати себе та оточуючих людей. Ця частина серії сконцентрована на групових випробуваннях. Жертви опиняються у невідомому амбарі, який вщент набитий усілякими прибамбасами. Починаючи з першої кімнати, п’ятеро людей просуваються далі й далі, і знову ж, за класикою жанру, в кожній кімнаті гине одна людина. Але якби ніхто не панікував і уважно слухав підказки, то кожну гру можна би було пройти без втрат. Як казав сам Джон Крамер: “Якщо знаєш людину, то знаєш чого від неї очікувати”. Отже сама гра не змінилася, усе як і раніше.

Щодо сюжету, то його зв’язок із попередніми частинами вдався 50 на 50. Наче все як треба, хороша інтеграція у серію. Але чи воно треба було? Знову ж таки, як у попередніх частинах, фільмороби усе розставляють на свої місця, влучно використовуючи ще не використані у всесвіті фільму прийоми. Втім, зараз воно виглядає не як леґо, а більше схоже на пухлину, яка наче може існувати, проте приносить більше проблем, аніж відповідей. Сам сюжет став більш передбачуваним. Озираючись назад, кожна частина до останнього моменту тримала на повідку глядача, показуючи майже очевидний результат подій. Вже у самому кінці на глядача чекав несподіваний поворот, який і перевертав уявлення про все, що відбувалося. Восьма частина у цьому плані стала лінійною, майже в усіх моментах усе було очевидно від самого початку (окрім декількох епізодів).

Hello Zepp

Незмінним залишився неймовірний Чарлі Клоузер. Саундтрек протягом всього фільму викликав відчуття того, що на екрані саме “Пила”, а не щось інше. Мелодіям хоч і додали сучасності, але залишили уже знайомі елементи. Під час звучання будь-якого моменту відразу згадуєш попередні частини.

Підсумовуючи усе вище згадане, хочеться згадати четверту частину, яку не дуже хвалили критики, але після виходу ще декількох фільмів, вона стала шестернею у великому механізмі. З її допомогою усі частини “Пили” сьогодні є одним цілим. Безсумнівно, перша стрічка є еталоном всієї серії. Та однієї частини ще тоді виявилося глядачам замало. Кожна наступна частина збирала у десятки разів більше грошей, бо творці дивували різноманітністю. Ніхто не міг передбачити, як розвиватиметься сюжет далі. Тому “Пилу 8” не слід цькувати. Ця частина розпочала нову історію, з новими персонажами та новими зв’язками з попередніми фільмами. Ще однієї стрічки буде замало, аби показати, що сталось з Марком Гофманом, чим займається Лоуренс Гордон, та які наслідки чекають персонажів пізніше. Ми побачимо щонайменше трилогію нової “Пили” і, можливо, після виходу насправді “останньої” частини, восьма буде, як четверта, – золотим гвинтиком у цілісному механізмі.