PS Vita досі жива. Позбавлена підтримки Sony кілька років тому, з напівробочим PS Store та давно зникла з полиць магазинів, вона продовжує жити та навіть розвиватися. Її феномен мене вражає. Недавно я розповідав вам про причини провалу консолі, а на цей раз хочу розказати про те, якою вона була та в якому стані зараз. І пояснити вам, чому варто з нею познайомитися за можливості.

Якою була PS Vita?

Всього у PS Vita було 2,5 ревізії. Половинка тут тому, що останній варіант був мертвонародженим і зараз мало цікавить навіть колекціонерів. У 2011 році Sony представила модель PS Vita PCH-1000, яку спільнота, за традицією, охрестила FAT. Slim-версія вийшла восени 2013 року і стала здешевленою версією консолі, яка була дешевшою не тільки через падіння цін на компоненти. Основних відмінностей було чотири:

• дисплей: з PS Vita Slim прибрали OLED-матрицю і замінили її на дешевшу LCD
• фізичні параметри: Slim-версія на 20% тонша та на 15% легша, разом з тим трішки зменшили мало використовувану задню тач-панель, чим майже прибрали випадкові тицяння по ній
• вбудована памʼять: у Slim-версії є 1 Гб вбудованої памʼяті, якої не було в FАТ-моделі; неприємний нюанс в тому, що можна користуватися або вбудованим накопичувачем, або карткою памʼяті
• розʼєми: пропрієтарний порт для зарядки поміняли на micro USB Type B, а невикористовуваний розʼєм на верхній грані прибрали зовсім (спільнота переконана, що його планували використати для передачі відео на зовнішні екрани)

Попри відсутність у Slim-моделі OLED-матриці, ревізію PCH-2000 можна вважати вдалою. Різниця в якості картинки на матрицях двох моделей не критична і комфортна гра вам забезпечена в обох випадках. А всі інші зміни тільки покращують користувацький досвід. З приємного, але несуттєвого, також слід зауважити збільшення варіативності доступних кольорів. Якщо fat-ка була тільки чорною у базовому виданні, то купуючи slim-ку, ви обирали з 6 кольорів. І це не враховуючи лімітованих версій.

Уже згаданою напівревізією була PS TV (або PS VIta TV у японському регіоні). Це Vita у форматі крихітної приставки до телевізора з якої можна грати, підключивши третій або четвертий DualShock. Її популярність добре ілюструє той факт, що менш як за пів року після релізу її почали давати як безкоштовний бонус до придбаних телевізора Sony або PS4. За згадками американців, тоді в смітниках можна було з легкістю знайти нерозпаковані екземпляри. Просували консоль як дешеву (100$) можливість пограти ігри з PS Vita на телевізорі (з обмовкою), а також класний варіант грати в PS4 на телевізорі в спальні через Remote Play, коли сама консоль у вітальні. Обмовка полягала в тому, що PS TV підтримувала не всі ігри. Наприклад, якщо гра використовувала гіроскоп або задню тач-панель, ви автоматично були в прольоті. Інакше як лінню інженерів Sony це пояснити важко, бо в DualShock 4 була передня тач-панель, а гіроскоп був ще й в третій ревізії ґеймпада. Обидві функції підтримуються на зламаних PS Vita завдяки старанням фанатів, тож зараз на PS TV нормально працюють майже всі ігри.

Попри те, що PS Vita була не надто популярною консоллю, лімітованих версій у неї достатньо (якщо не згадувати PS TV). У випадку PCH-1000 все обмежується здебільшого кольорами: срібний, білий у бандлі з Assassin’s Creed: Liberation, синій та червоний. Втім, є й приємні винятки, як-от лімітована версія, що продавалася у комплекті з грою Toukiden Onigara.

У випадку PS Vita PCH-2000 (Slim) усе набагато цікавіше, адже ця ревізія отримала чимало лімітованих видань. Були й просто красиві кольори: як-от блакитний, рожевий або неоновий оранжевий.

Не обійшлося й без лімітованого видання під вихід Minecraft: PS Vita Edition.

Є міф щодо лімітки PS Vita в стилі Yakuza 0, хоча гра ніколи не виходила на платформі.

А те, що гра за мотивами аніме Harukanaru Toki no Naka de: Hachiyou Shou отримала відразу 12 ліміток, які різнилися артом на задній тач-панелі — просто не вкладається у мене в голові.

Та моє серце найбільше хоче вполювати одну з цих красунь. Особливо вражає лімітка Dragon Quest Builders з оцим-от слаймиком, що втикається у порт для навушників.

Що стосується цін, то для обраних мною на ілюстрації ліміток я вказував вартість. Решта бачених мною не сильно різниться від перерахованих і загалом можна сміливо казати, що відхопити лімітну PS Vita за прийнятну ціну не так і складно.

У що на ній грати?

PS Vita бракує сигнатурних проєктів — з таких можна згадати хіба Tearaway та Gravity Rush. Можна також виділити Killzone Mercenaries, яка вдало користувалася тач-панелями консолі, але це не надто важливо через її сумнівну цінність. Суть в тому, що це не та консоль, яку ви придбаєте заради ексклюзивів. Розповідаючи вам про PSP, я згадував, що на ній дуже комфортно грати у емулятори. Це й правда так, але якщо ви готові доплатити і не маєте привʼязаності до конкретно цієї платформи — до біса її, купуйте PS Vita. Завдяки більшій кількості доступних інпутів, набагато простіше розмаплювати контролер при емуляції будь-якої консолі. PS Vita як консоль для ретро-ґеймінгу має:

• власний порт RetroArch
• емулятори майже всього до 5 покоління включно
• кривуватий емулятор Dreamcast
• емулятори Nintendo DS і GBA
• пачку офіційних портів з PS2 (God of War 1&2, MGS 2&3, Ratchet&Clank 1-3, Jack&Daxter 1-3 тощо)
• повну емуляцію PSP
• пачку портів від спільноти (Return to Castle Wolfenstein, GTA 3, GTA: San Andreas тощо)

Додайте сюди чималу власну бібліотеку консолі, й матимете надійного недорогого напарника в дорогу на довгі роки. Серед найпоширеніших жанрів — jRPG та Visual Novel. Консоль найкраще продавалася в Японії, чого ще ви очікували? Попри це, любителям інших жанрів теж знайдеться, у що пограти, адже як я згадував у матеріалі про причини провалу PS Vita, її на довгі роки уподобали інді-розробники. Тому на консолі чимало крутих інді-ігор останніх 10 років, які просто суперськи граються у портативі.

Згаданий вище ретро-ґеймінг на PS Vita можливий тільки у тому випадку, якщо ви зламаєте консоль. Як і у випадку зі статтею про PSP, ми не рекомендуємо вам цього робити, тому що попри відверто байдуже ставлення компанії до свого дітища, це не законно. Особливо з огляду на те, що цифровий магазин ігор для PS Vita досі працює і ви можете придбати там частину бажаних проєктів (ще частка існує тільки на фізичних носіях, або зникла в пустці). Але не сказати про те, що злам консолі можливий, ми не можемо.

Піратство та завантаження homebrew на консолях ніколи не було настільки комфортним, як на PS Vita. Зламати її можна, просто перейшовши за посиланням у браузері та натиснувши кнопку. Завантажити на консоль піратські ігри можна через окремий додаток, який дозволяє просто вибрати бажану гру зі списку і вона сама завантажиться інструментами офіційної прошивки. При цьому у всіх іграх працюватимуть хмарні збереження та трофеї, якщо ви підключите власний акаунт PlayStation. Робити це безпечно і банити вас не будуть, якщо ви не займатиметеся дурнею та, наприклад, не накручуватимете собі трофеї.

Крім піратства ігор самої PS Vita, взлом дозволяє подарувати консолі друге життя. Емулятори, десятки і сотні homebrew-додатків та купа плаґінів, що модифікують систему, суттєво покращать ваш користувацький досвід. Завдяки цьому ви навіть зможете  без особливих труднощів підʼєднати до консолі два ґеймпади по Bluetooth, підключити PS Vita до монітора і грати вдвох на емуляторах. Та й то підключення до монітора є опціональним.

Також можна стрімити ігри з ПК через Moonlight або з PS3 чи PS4 через Remote Play. Консоль також дає можливість читати книжки, браузити в інтернеті, ставити події в календарі (це, мабуть, найдивніше) або дивитися YouTube чи Twitch, якщо у вас зламався смартфон.

Чи варта PS Vita уваги у 2021 році?

PS Vita приємно дивує навіть у 2021 році. Завдяки великій кількості крутого начиння як для портативки, консоль випереджала час у далекому 2011 році. Якби вона зараз вийшла у тому ж формфакторі, з тим же набором функцій і таким же софтом, але актуальнішим залізом, навряд чи хтось би помітив підставу. Вона має багату власну бібліотеку, яка неймовірно круто розширюється емуляторами та homebrew-додатками. PS Vita може похвалитися шаленою надійністю конструкції, легкістю ремонту (завдяки повністю модульній структурі) та мега крутим часом життя від батареї. Консоль живе зі запущеною грою у сплячому режимі майже два тижні без відключення комунікацій — портативним та гібридним консолям Nintendo й досі таке не сниться.

Тому я схильний вважати, що PS Vita варта уваги. Особливо, якщо у вас немає портативки, але ви б хотіли пристрій для гри в дорозі. І пишучи ці рядки, як ніколи сумно, що цю крихітку поховали власні творці, бо вона спромоглася прожити довге життя і продовжує жити стараннями відданої спільноти навіть без їхньої підтримки. Тільки уявіть яким би могло бути це життя, якби на неї не забили.

То що обрати?

Отож, ви вирішили придбати PS Vita. Мабуть, основним питанням при виборі ревізії для купівлі буде: « Чи дійсно OLED-екран FAT-моделі так помітно різниться від LCD-дисплею в Slim-ці?» Якщо коротко — так, різницю помітно. OLED-дисплей справді дає кращу картинку, і якщо ви покладете дві моделі поруч, то помітите це навіть в меню. Втім, LCD-дисплей Slim-ки все одно крутий і за ним приємно грати.

Іншою помітною відмінністю є габарити та вага. Друга ревізія PS Vita помітно тонша та легша, що виправдовує її маркування спільнотою як Slim-моделі. Також вона вирізняється помітно комфортнішим розташуванням задньої тач-панелі (яку зменшили через малопотрібність). І попри те, що Fat-ка не відчувається надміру великою, повертатися до неї не особливо то й хочеться.

Тому обрати справді складно. Для себе при першому виборі я зупинився на Fat-версії, бо не планував грати на PS Vita багато чи довгими сесіями. Тому зовнішні параметри не грали значної ролі, а на кращий екран дивитися приємніше. Втім, часом задумуюся про купівлю власної PS Vita Slim. Не через габарити, а через більшу варіативність лімітних версій, бо дуже вже хочеться красиву бумбочку з гравіюванням.

Що ж до PS TV, то її є сенс купувати у двох випадках: вам хочеться доповнити колекцію або ж у вас є непоборне бажання пострімити ігри з PS Vita без додаткових тілорухів, граючи на оригінальному залізі. Стрімити можна й з fat-ки чи slim-ки, але для цього доведеться трішки поморочитися: зламати консоль, поставити пару додаткових плаґінів, роздобути десь Raspberry Pi і таким чином стрімити (як я це й робив зовсім нещодавно). Хай там як, якщо ви вирішили стрімити з PS Vita, то ви готові до будь-яких пригод.

Регіон консолі не має значення, тож сміливо беріть будь-яку, яка вам припаде до душі. Це особливо важливо тому, що не всі видання і кольори були доступними на Заході. Більшість лімітних версій виходили тільки в Японії, де консоль була популярнішою. Втім, знайти їх на ebay не надто складно і всі цікаві мені продавалися щонайменш кількома людьми. Купити PS Vita можна і в Україні на OLX або через групи-барахолки. Втім, готуйтеся, що всі консолі завбачливо зламані (можна відкотитись), Slim-ки рідкісніші, а на лімітку ймовірніше за все доведеться чекати довго. Ціни не високі: потерту чорну slim-ку можна взяти часом менш як за 50$, та якщо вам захочеться чогось крутішого, доведеться трішки витратитися. Але навіть так ви з малою імовірністю вийдете за цінник у 300$.

Що стосується ігор, то навдивовижу на OLX можна цілком зібрати невелику, але майже повну колекцію важливих для консолі проєктів. Як видно, PS Vita має кількох поціновувачів в Україні, які більш вибіркові у своїх вподобаннях, ніж типові продавці PSP та ігор для неї. Тож попри моє здивування, знайти порівняно рідкісну японщину можна. Втім, це все одно простіше зробити на ebay. Ціни на переважну більшість проєктів, як і у випадку з консолями, не високі.

***

Свого часу я спостерігав появу PS Vita, уже чимало награвши на своїй PSP 3003 Piano Black і розуміючи, чого мені в ній бракує. У той час PS Vita здавалася чимось неймовірним, іншопланетним пристроєм, що задовольняв усі мої бажання і згори досипав ще можливостей. Неймовірний на той час рівень графіки для портативки вражав, однак моє захоплення пристроєм трохи підрізали не надто позитивні рецензії на ігри зі стартової лінійки в журналі «Шпиль!».

У мене не було в той час можливості бодай побачити наживо консоль, тож особисто я познайомився з нею тільки через 9 років, у 2020. І вона мене вразила навіть тоді, попри те, що я уже мав PS4 Pro та Nintendo Switch. Попри гірку долю, що спіткала Vita, я не маю до неї інших емоцій, окрім як позитивних. Тому що крім всього іншого, її актуальний стан ілюструє силу ґеймерської спільноти, яка леліяла платформу всі ці роки, займалася портуванням купи всього на здавалося б нікому не потрібний пристрій і досі продовжує це робити. Саме усвідомлення існування таких людей з вогнем в очах і серцях мотивує мене писати цей текст та продовжувати робити те, що я роблю в рамках проєкту PlayUA. Люблю вас усіх.

Діліться своїми історіями, що повʼязані з PS Vita у коментарях. Зі задоволенням прочитаю усі.