Навала тотальних перевидань, ремастерів та HD-римейків за останніх півроку досягла свого апогею. Ігри минулого покоління та “невмируща класика” з підтягнутими писочками стоять поруч на полицях цифрових/роздрібних крамниць та приваблюють до них повернутися. Або зіграти вперше — тут уже в кого який ґеймерський досвід.

І все ж, залишивши осторонь мотиви розробників та видавців, слід визнати факт — не одній тисячі ґеймерів приємно знову зіграти в улюблену гру, хай то придбану на GOG.com в первозданному вигляді, чи новітнє перевидання. А все тому, що в цій хвилі відновлюються не просто старі, а хороші старі ігри.

От і ми (себто Олекса, Юра та Олег) вирішили укласти власний перелік ігор, які неодмінно заслуговують на перевидання, проте його не отримали. Поки що.

Олекса Мельник

Я зневажливо ставлюся до людей, які ностальгують. Для таких навіть створили спеціальну соцмережу — Однокласники, — то ви знаєте, якого штибу люди там ошиваються. Але все ж іноді на осінь, або за підвищеного атмосферного тиску замість ревматизму я відчуваю приступи ностальгії за безхмарними гральними деньками, коли я лише починав пізнавати безмежну множину ігрових всесвітів. Коли такий приступ підкрадається, здоровий глузд мені нагадує: ті ігри були класні тоді, зараз вони сприйматимуться зовсім інакше, не грай у них, не псуй собі платинові спогади.

Проте січень 2015 року змусив думати інакше. Тепер я знаю спосіб вгамувати свої сезонні поривання гратися у стародавню класику — HDULTIMATEREMASTER! Саме так! Ось мої три кандидати на поліпшене перевидання:

Peter Jackson’s King Kong: The Official Game of the Movie — цей шедевр царини „за мотивами“ свого часу вразив мене високою якістю виконання та значною художньою цінністю. Мало того, що гра передала враження від стрічки, вона ще й доповнила їх. Ви не просто дивитеся режисерську версію «Кінґ Конґа» Пітера Джексона, ви переживаєте її в шкурі велетенської горили Кінґа Конґа та в особі сценариста Джека Дріскола поперемінно.

Захоплива пригода у незвичному світі з велетенськими комахами та доісторичними ящерами. Тут можна було відчути велич і могуть Конґа, коли він відривав крила гігантським кажанам і розвалював голови тиранозаврам, а також перейнятися страхом і прагненням до виживання Джека, коли той відстрелювався від птеродактилів.

Пропоновані поліпшення:

Мінімум: зробити доступною для придбання, додати підтримку сучасних роздільностей екранів, впровадити кілька ачівок.
Максимум: додати HD-текстури, трохи ефектів освітлення і збільшити чекпойнтів на рівнях.

Дилогія Dino Crisis — ця одноклітинна сурвайвал-стрілянка від третьої особи бере початок аж у 2000 році, коли вийшла перша частина серії. Тут вам і подорожі в часі, і динозаври, і дослідження покинутого маєтку наукового комплексу.

Перша частина була певною мірою схожа на першу Resident Evil і зосередилася на пошуках порятунку з острова Айбіс, на який завітали динозаври після невдалого експерименту. Друга частина відправляє спецпризначенців у минуле, аби врятувати вчених, яких закинуло туди разом з військово-науковим комплексом.

Дилогія дарувала цілий комплекс вражень, що порівну містив і страху від небезпеки бути зжертим, і радощів відкриття від досліджень ігрового середовища та придбання нової зброї. А музичний супровід другої частини довго не вилазив із мого плейлиста.

Далі і без того не сильно популярна серія зганьбилася абсолютно придуркуватою третьою частиною, де треба було відстрілювати динозаврів у футуристичному сетинґу. Ну, маячня!

Пропоновані поліпшення:

Мінімум: портувати на мобільні пристрої.
Максимум: перемалювати статичне тло в HD, переробити моделі персонажів та елементи 3D-оточення, додати збереження в будь-якому місці.

The Thing Video Game — ця іграшка, випущена через 20 років після однойменного фільму, продовжила оригінал. Ми потрапляємо на материк вічної мерзлоти, аби зустрітися віч-на-віч із космічною мерзотою.

Американський військовий у товаристві вірних побратимів мусить з’ясувати, що сталося на далекій науковій станції в Антарктиді і перемогти пробуджене позаземне зло. Особливістю цього жахально-виживального шутера був кооператив зі штучним інтелектом. За головним героєм могли бігати до чотирьох бійців — стрілець, медик, інженер. Кожному із них гравець міг віддавати накази і отримувати тактичну перевагу на полі бою. І це не якесь покрокове лайно, а справжній екшен від третьої особи, де думати треба швидко, а виживати ще швидше. Як і Кінґ Конґ Пітера Джексона, ця гра стала чудовим ігровим втіленням всесвіту кінострічки.

Обов’язкова до проходження усім шанувальникам бадьорих виживань у дусі Resident Evil.

Пропоновані поліпшення:

Мінімум: адаптувати гру до запуску на сучасних системах, додати підтримку високих роздільностей.
Максимум: перенести забавку на рушій Unity і перемалювати текстурки, внести режим кооперативного проходження по мережі або локально, портувати на мобільні пристрої, додати збереження в будь-якому місці.

Юра Лупул

The Operative: No One Lives Forever — зарелізений далекого 2000-го року шпигунський бойовик зі stealth-елементами додав чимало прогресивних механік у жанр і зібрав вельми позитивні рецензії та визнання критиків і гравців. Чудовий гумор, багато шпигунських ґаджетів, цікаві персонажі, прекрасний музичний супровід та атмосфера. Monolith Productions свого часу дали жару. 2 частини NOLF та одне сюжетне доповнення підтримали планку, але провальність політики видавця призвела до його банкротства і наразі незрозуміло, хто володіє правами на франчайз.

В моєму особистому топі кандидатів на remaster, серія NOLF посідає 1-е місце. Я би віддав половину ігрової бібліотеки за можливість ще раз взяти під контроль Кейт Арчер і показати хто в домі Джеймс Бонд, адже в даний час гру не продає жодна цифрова крамниця, сумжурбинка.

BloodRayne — одне з найсильніших ігрових вражень дитинства. Рудоволоса вампірка з вражаючим тілом роздає пендалі культу нацистів в найкращих слешерних традиціях. Чудова механіка бою, різноманітна вогнепальна зброя та непогана, на той час, система взаємодії з навколишнім середовищем створили неперевершений кривавий вінегрет.

Дві частини гри вельми вдало продалися, що давало надію на продовження, але студія Terminal Reality вже не існує, а екранізації Уве Бола добили цікавість публіки до франчайзу. Що з правами на торгову марку теж не відомо, але мене не покидає думка, що хтось таки прокинеться і відреставрує Рейн нам з вами на втіху. Хвала сервісу GOG, який дає можливість придбати обидві оригінальні частини, але хочеться відповідності гри сучасним візуальним вимогам. Топ 2 у моєму списку найбажаніших ремастерів.

Syphon Filter — серія шпигунських бойовиків, виходила в 1999 році ексклюзивно для PlayStation. Гра вийшла майже одночасно з Metal Gear Solid, що негативно відобразилося на старті її продажів, але з часом гра привернула до себе заслужену увагу. Ходили чутки, що саме ця серія надихнула Тома Кленсі разом з Юбіками на створення Splinter Cell.

Чудова історія агента ФБР Ґейба Лоґана, якого робота закидує в найвіддаленіші куточки світу для боротьби з міжнародним тероризмом. Феноменальна на свій час картинка, чималий арсенал зброї та дійсно захопливий сюжет змусили Соні клепати наступні частини з регулярністю хлібопекарень і, як на диво, жодна з них не була провальною.

Гра доступна в PSN у своєму першородному вигляді, але я впевнений, що якісний ремастер серії привернув би увагу і сьогодні, склавши конкуренцію чинним флагманам жанру.

Олег Куліков

Усі ці базові перевидання, ремастери та римейки — неймовірно прекрасна річ для ігрової індустрії, бо вона допомога кращим іграм минулого актуалізовуватися та залишатися у формі. Зовсім як у випадку з кіно, літературою чи музикою. Бо ж якби не численні перевидання, то ми би не знали творчості Шевченка, Шекспіра, Вівальді та багатьох інших.

Інша важлива функція ремастерів, про яку невтямки скигліям — це фільтрація. Хороші ігри не застарівають ігроладно, і їх можна без проблем переграти через 10 чи 20 років. І перевидання — один зі шляхів отакого природного відбору.

До слова, дякую Олексі та Юрі, що згадали PJKK та NOLF — це суттєво зменшило муки при виборі власних кандидатів на перевидання.

Shenmue (дилогія) — одна з тих небагатьох ігор, які заслужено носять легендарний статус. Мастодонт, який довгий час був найдорожчою грою в історії, розорив своїх творців та канонізував обридлі багатьом QTE. Позажанровий мутант, де в різних пропорціях намішано пригодницьку гру, ролівку та урбаністичний sandbox. І це не кажучи про зашкалюючий рівень інтерактивності та кінематографічності, який робить Shenmue  дико приємною для споглядання. Бо ж убивство, жага помсти, інтриги, таємниці, погоні, бійки, *уаззааа!* та *кіяяя!*

Внутрішній голос підказує, що ймовірність повноцінного римейку доволі мізерна, адже дві гри такого обсягу зжеруть 100-150 млн. зелених, а відбити їх не зможуть ну ніяк (власне, саме з тієї причини не бачити римейку Final Fantasy VII).  Та все ж  мінімального портування на сучасні консолі чи ПК, гадаю, дочекатися ми ще встигнемо. Принаймні, подібний крок (викупити права у ледь живої SEGA, зробити HD-перевидання дилогії та відсипати грошей на третю частину) захмарно підняв би репутацію будь-якого видавця чи платформотримача. Особливо Microsoft, котра планомірно крокує шляхом праведним плюс вже мала досвід видання Shenmue 2.

The Longest Journey — визнана перлина в жанрі point-and-click adventure. Історія про молоду художницю Ейпріл Раян, котра могла мандрувати між двома світами — технологічним Старком та магічною Аркадією — стала зачином неймовірної історії, продовженої у Dreamfall: The Longest Journey та Dreamfall Chapters. І от саме історія — від стрижневих тем до дрібних реплік — досі залишається однією з найпотужніших в ігровому світі, а Раґнар Торнквіст проробив копітку працю гідну слави Толкіна чи Кінґа.

У багатьох своїх аспектах TLJ прекрасна і сьогодні — сценарій філігранний, озвучення розкішне, ігролад цілком пристойний, загадки логічні та  помірно складні. Але от графіка… Очі кров’ю не стікають, та все одно неприємно.  Все ж достойна гра вартує достойного вигляду, тим паче через стільки років. До того ж, робота би знайшлася і кодерам, бо версія, доступна для купівлі у Steam чи GOG, досі непривітна зі сучасними операційками.

Thief 2: The Metal Age — бо злочином буде не оновити найкошернішу представницю stealth-ігор. Зразкове продовження, яке виправило недоліки та примножило переваги оригіналу, Thief 2 до блиску відполірувала всі ключові елементи скрадалок: величезні та гіперплутані мапи, адекватна механіка світлотіні та звукового тла, універсальний “робочий” арсенал та повна свобода дій у межах локації. Однак окрім ігрових принад, “Крадій” ще неймовірно тішить стилістикою (стімпанк! камери стеження! здоровецькі роботи!!!) та справді цікавою історією, де славнозвісному Ґарретові належить повернути спокій у місто та впоратися з культом Механістів, котрі з превеликим задоволенням нестимуть прогрес і завдаватимуть просвітлення всім, кому не лінь.

Власне, Thief 2 й досі залишається найкращим вибором, якщо ви бажаєте ультимативної stealth-утіхи. І навіть про вбогу графіку (а вона була застарілою навіть на свій час) забуваєш уже за годину гри. Хоча гаразд, мінімальне ретушування все ж би знадобилося — щоби графонофілів не розлякати. А от ачівок бракує. Бодай тому, що нестерпно хочеться похизуватися, який же ти про (пройшов гру, нікого не стривоживши), майстер (пройшов гру без убивств) чи ÿберніндзя (пройшов гру, взагалі нікого не приголомшуючи).  І є ж такі люди!

Справдяться наші сподівання чи ні — час покаже. А поки будемо перегравати в оригінали, куштувати нові забавки та чекати нових перевидань.

Залишилося тільки почути від вас, ремастери яких ігор ви би хотіли побачити?