Не впізнаєте назву? І не дивно, бо “Робінзона” немає ані на консолях, ані на комп’ютерах. “Робінзон Крузо. Пригоди на проклятому острові” – це чудова настільна гра, яка змусить вас відірвати дупу від екрану і почати розмовляти з людьми в офлайн-середовищі. А ще, вона не провокує суперечок і образ (привіт, “Манчкіне”!), бо пригоди тут виключно кооперативні. 

Мета гри – врятуватись разом із друзями зі зловісного острову, подолавши усі негаразди і невдачі. До того ж, зробити це потрібно виключно разом, адже якщо бодай хтось із партнерів помирає – гра завершується. Перед нами – цілий недосліджений острів, з небезпечними хижаками, таємничими знахідками і містичними прокляттями.

У першу чергу гравцям слід розділити пріоритети. Потрібно побудувати дах над головою, але на це бракує ресурсів. І де ж взяти необхідне дерево? На пляжі, куди нас вимило його не знайти. Тому потрібно йти досліджувати решту території острова – можливо там пощастить. Окрім того, треба і подумати про провіант, адже без їжі довго не проживеш…

Ось таким чином і відбувається кожен хід гри. Перед гравцями виникає чимало труднощів, а подолати усі за раунд неможливо. Обравши найбільш важливі дії, доводиться чекати нового дня.

Майже кожна дія супроводжується вибором – витратити на неї більше зусиль і стовідсотково виконати без побічних ефектів, чи спробувати заощадити на “кроках”, але кидати кубики. Це вічна дилема, адже, котрому не посміхається вдача, отримає додаткові клопоти .Наприклад, кубики можуть підкинути свиню у вигляді таємничої карти (а це, зазвичай, добра не принесе) або ж просто забрати одне життя (поранився під час будівництва). А хто казав, що острів привітний?

Саме ці картки, а також картки пригод – запорукарізноманітності гри. Їх у грі чимало(близько 150) і майже усі вони створені для того, аби з усієї сили дати команді робінзонів по писку, а після цього ще й відлупцювати лежачого. Прокляття, дикі звірі, несприятливі погодні умови, катаклізми – це, і чимало всього іншого, чекає на гравців на клятому острові, що намагається усіх прикінчити. Тож з різноманітністю в цій грі усе гаразд. У “Робінзоні” немає беззаперечно виграшної стратегії, а формування нової гри змушує витягати випадкові події, винаходи і навіть частини острову. Тому навіть той самий сценарій (а їх тут 6) перегравати дуже цікаво, адже події відбуватимуться зовсім по-інакшому.

Приблизно такі враження і залишаються після довгої і напруженої гри у “Робінзона”. Команда постійно намагається протистояти лихові, і коли здається, що щось от-от і починає вдаватись, гра без краплі милосердя знаходить новий і неочікуваний спосіб завадити гравцям. Проте доводиться підніматись і йти далі – ремонтувати пошкоджений дах, зводити свіжий частокіл, відкривати нові землі, майструвати примітивну зброю, добувати вогонь, шукати ресурси, зализувати рани… Цей процес триває аж до кінця гри і, якщо пощастить, вам вдасться покинути острів хоч і не цілими, але не пошматованими стерв’ятниками.

Автор: Олег Козак