Серія Gran Turismo за час свого існування пережила стільки всього, що деякі її частини виконували абсолютно різні функції. Втім, повноцінна сьома ітерація не робить якогось великого стрибка вперед. Gran Turismo 7 — не системселлер, Gran Turismo 7 — не вінець графічної еволюції, Gran Turismo 7 — не лідер серед автосимуляторів. Попри це гра виконує свої функції відмінно, хизуючись козирями. Gran Turismo 7 сповнена такою любов’ю до автоперегонів, якої дуже сильно не вистачає іншим напів- та автосимуляторам. Концентрувати увагу на Казунорі Ямаучі немає сенсу. Його внесок у розвиток автосимуляторів складно переоцінити, а оту фактично міфічну пристрасть до перегонів ви відчуєте, коли читатимете цей огляд. Звісно, у грі були проблеми з економікою, але цей огляд з’явився зі запізненням: після апдейту 1.11 багато чого змінилося на краще. Шкода, що для цього розробникам знадобився місяць.

Запрошую вас на філіжанку кави

Можна одразу зазначити, Gran Turismo 7 є тим, чого чекали від неї фанати. Це витонченість перегонів, починаючи зі стартового відео та завершуючи безпосередньо заїздами. Це гармонійна музика у меню. Це історія машинобудівної індустрії, яку розробники не соромляться розповідати гравцям. До речі, останнього аспекту дуже не вистачає в інших іграх. Розмови персонажів, відеоролики, коротка текстова історія кожної машини дадуть змогу увібрати куди більше інформації, ніж пропонує будь-яка інша гонкова серія. Хороший автосимулятор зараз можуть зробити безліч студій, але викликати бажання вивчати траси, змінювати власну поведінку на треку, удосконалюватися — лише окремі розробники. Коли виникає бажання дивитися банальні повтори після гонки — це показник того, що увагу гравця утримують правильними методами.

Основні складові та кістяк Gran Turismo 7 впізнавані настільки, що більшість думок про внутрішньоігровий контент викликають дежавю, якщо до цього ви хоча б частково намагалися ознайомитися зі серією. Та є у грі щось можливо не інноваційне, але настільки приємне, що про це хочеться написати одразу. Мова про режим Cafe. Це щось типу покрокової туторіал-кампанії, з допомогою якої розробники намагаються показати весь контент. Навчити людей їздити правильно чи хоча би підштовхнути їх до цього — основне завдання Gran Turismo. І якщо у перших частинах на якомусь з етапів проходження можна було розгубитися, то з допомогою Cafe “заблудитися” доволі складно. У часи, коли навіть розробники Forza Motorsport чи GRID спрощують все до набору чемпіонатів, чогось схожого на Cafe не вистачало. Так можна і з треками ознайомитися, і ліцензії пройти, і освоїти модифікації на базовому рівні, і автомобілі отримати, і ще багато чого, що цей режим доволі непогано поєднує.

Основний недолік Cafe: якщо у вас з’явиться бажання вийти за його межі, то ламається економіка. Зазвичай, на гонках чи челенджах, які пропонує пройти цей режим, багато заробити не вдасться. Найчастіше внутрішньоігрової валюти вистачить на декілька повноцінних апґрейдів чи покупку нового автомобіля. Хоча Cafe дозволяє зібрати непоганий автопарк, грошей для купівлі хоча б десятка швидких машин вам ніхто не дасть. Хочете більшого? Доведеться ґрайндити і чимало. Можна вважати це жадібністю, але в одному з перших оновлень Polyphony Digital зменшила виплати за заїзди. Це негативний спогад, який студія спромоглася у певній мірі пом’якшити лише у патчі 1.11. Тепер за годину ігрового часу можна здобути приблизно 1 млн валюти, якщо обирати правильні заїзди. Також приємним бонусом стали чималі суми за проходження окремих челенджів на швидкість (кожен трек поділений на ділянки, які можна пройти зі золотими відзнаками). Додайте сюди ще нові подовжені заїди в Ле-Мані абощо, в яких можна здобути достатньо внутрішньоігрової валюти, і проблему з недолугим заробітком частково виправлено. АЛЕ! На таке рішення довелося чекати місяць. Не хотілося б, аби після релізу нової частини я бачив напис при вході в гру: “Ну, ви почекайте ще місяць, ми поки баланс виправимо”. Тому повторю, якщо ви новачок, тоді відхилятися від курсу, який задає режим Cafe, просто нема сенсу. Так ви зможете зрозуміти, чого саме очікувати від гри.

Шведський стіл для фаната перегонів

Хочеться розказати про все і одразу, але це просто неможливо. Тому, як то кажуть, спочатку база. Треків та автомобілів більш ніж достатньо. Навіть за час проходження Cafe обіцяних дев’яносто трас, більшість із яких легендарні, показують варіативність гри. Зі 400+ автомобілів чверть можна здобути за повноцінне виконання сюжетних завдань, заїздів та чемпіонатів. Втім, деякі з них коштують по 20 мільйонів внутрішньоігрової валюти, а на таке можна не наґрайндити за весь день (не жарт). До апдейту 1.11 заробіток на таке авто перетворювався на своєрідний виклик. І якщо якийсь суперкар з’являвся у елітному магазині, шанси придбати його, не ставши банкрутом, були мінімальними.

Здобуття ліцензії у Gran Turismo 7 — заняття, яке висмокче з вас половину душі. Челенджі тут зроблені на тому ж рівні, що і в класичних частинах серії, а не, наприклад, Sport. Звісно, можна просто проїхати відрізок траси абияк на бронзу, але це не те, чого ви повинні прагнути. Золоті нагороди — ось, що дасть вам змогу побачити, наскільки швидко можна входити у повороти чи вивчити гальмівний шлях для більшості типів автомобілів. Гра не просто обмежує гравця певними умовами, а комбінує челенджі в ліцензіях, щоби після їх проходження ви були готові проїхати певний заїзд фактично ідеально. Остання ліцензія і вміщує в собі проходження десятка треків. Коли здобуваєш там золото, то розумієш, що підкорив вершину. Ця вершина може бути не ідеалом, але вагомим досягненням, яке допоможе змагатися в онлайні.

Мало ліцензій? Тоді виконуйте місії в окремому пункті меню. Вони мало чим відрізняються від ліцензій: десь треба топ-1 здобути у непростих умовах, десь проїхати частину траси за певний час, а десь — повноцінний заїзд. Цей режим виконує аналогічну функцію — показати варіативність та можливості гри. Ну, а ще презентувати драґ та дрифт. І щоби здобути там золоті нагороди, знову ж таки, потрібно чимало попітніти. Самі спробуйте проїхати фактично ідеальне коло на Нюрбургрингу… Дай Бог здоров’я усім, кому вистачило для цього терпіння і нервів. Увесь той досвід, який ви здобували під час проходження ліцензій та місій, окуповується максимально. Так звикаєш до того, що перегони потребують неабиякої концентрації та правильного входження в повороти, гальмування чи налаштувань трекшн-контролю.

Окремі заїзди — чудова можливість провести час і поґрайндити, але найбільше я переживав саме через чемпіонати. Спочатку вони викликали флешбеки з Grid Autosport. Там чемпіонати складаються з одного треку, по якому тебе ганяють спочатку в один бік, а в наступній гонці доводиться змагатися на тій же ж трасі, але їхати в іншому напрямку. Цей кошмар колись відбив у мене бажання проходити гру повністю. Якщо у перших чемпіонатах Gran Turismo 7 у вас з‘явиться подібна думка, тоді не бійтеся, тут все кошерно. Надалі вони складатимуться з різноманітних треків.

Режим “Музичне ралі” не рекомендовано проходити одразу. Спочатку варто подужати хоча би базові ліцензії та випробувати декілька треків. Тоді ви самі здивуєтеся, наскільки приємними ці музичні челенджі є (насправді прості заїзди на час з обгоном ботів). Вірю, що в майбутньому їх додадуть куди більше, а не 6, як було під час релізу. Чомусь до цього режиму намагалися приліпити саме оркестрові мелодій. Я завжди за різноманіття, особливо якщо мова про музику, яка тут ще й частково задає темп їзди, тому хотілося би більшої варіативності на майбутнє.

Якщо вам закортить візуально кастомізувати автомобіль, шолом, форму чи поділитися власними напрацюваннями, тоді для цього є режим Showcase. Через величезну кількість робіт ком’юніті, там точно можна знайти щось, що припаде до душі. Варіативність тут така ж, як у останніх Forza Horizon. Стримувати вас ліпити на вен вініли зі Скубі-Ду ніхто не збирається.

Бажаєте поділитися власними скріншотами чи створити автомобільну “картину” на фоні заготовлених пейзажів? Тоді такий поклик зможе задовольнити режим Scapes. Різноманітних функцій та фільтрів там достатньо, щоб не просто показати ваші улюблені автомобілі, а й вгомонити поклик митця. Також доведеться заходити до автосалону, щоб мастило замінити чи помити машину. Ще можна, наприклад, форму кузова змінити, але таких варіацій кастомізації у Gran Turismo 7 аж одна для більшості автомобілів, тому викиньте думки про Underground із голови.

Меню кастомізації апґрейдів для автомобілів спочатку може здатися дещо заплутаним, але насправді важливими є лише декілька пунктів: налаштування підвіски, регулювання аеродинаміки, збільшення/зменшення баласту та зміна показників системи керування двигуном. Більшість деталей потребують простої купівлі та встановлення. Саме тому це меню з часом стає не настільки страшним, хоча в тій же ж Project Cars 2 подібних повзунків куди більше.

Налаштування підвіски та регулювання аеродинаміки допомагають досягти потрібної керованості машини, особливо якщо за замовчуванням вона страждає від недостатнього або надлишкового контролю. Баласт дає змогу збільшити або зменшити притискну силу, але від цього може постраждати гума. Система керування двигуном дозволяє банально регулювати кількість конячок. Для чого воно потрібне? Колупаючись в цих налаштуваннях, можна досягти певного рівня потужності автомобіля, адже заїзди, особливо в онлайні, мають обмеження. На диво, але багато змагань у офлайні не обмежені параметрами потужності, тому є можливість просто закидати свого залізного коня апґрейдами і перемагати легко. Про це гидко говорити, але зізнаюсь, що так робив. Від цього з’являється неприємний осад та відчуття шахрайства. Я не кажу, що обмеження треба було робити для всіх заїздів, але створення якоїсь альтернативи, яка би контролювала цей абуз, точно потрібне.

Контроль над усім

Їзда у грі надзвичайно приємна. Ще б пак, хтось сумнівався? Основною родзинкою гри є саме заїзди на асфальтованій поверхні. Відчуття швидкості в Gran Turismo 7 чудове. Поведінка авто на трасі справді напряму залежить від вибору гуми, налаштувань чи умов. Плюсом, звісно, є динамічна зміна погоди, але це те, що в сучасних автосимуляторах уже є давно. До речі, про симулятивність…

Якщо ви не виходите за рамки асфальтованого покриття, у вас усе буде чудово. Втім, складно оцінювати, наприклад, ралійні заїзди, які радше схожі на удосконалене ковзання на сковорідці з доволі дивними стрибками. Навіть після патчу 1.11 (автомобілі більше прилипають до землі) такі заїзди не викликають ентузіазму, особливо якщо порівнювати з Dirt Rally 2.0, де можна замісити болото на трасі й модель пошкоджень куди деталізованіша. Втім, ці перегони продовжують бути невід’ємною частиною серії. Попри це, треки обмежені штучними огорожами, утворюючи звивститу рельсу, по якій доводиться їхати. Натомість розробники могли сконцентруватися на заїздах з автомобілями Formula 1, де чудово можна відчути і трек, і залізного коня. Ще, як варіант, більше просувати драґ або дрифт, які мають свої особливості. Втім, у мене немає претензій до того, що їх закинули в один казан до місій. Можна навіть похвалити дрифт, який справді потребує технічних навичок, а не є режимом для банального набору цифр.

Щодо звуку… Я не експерт, коли мова йде про правдивість ревіння моторів чи свисту коліс, але у мене не виникало відчуття дискомфорту під час їзди. Гаразд, один раз я таки задумався над чимось подібним: коли проїжджаєш суперкаром по калюжі, то цей звук схожий радше на звук рваного паперу. Все інше звучить цілком природно.

Дещо збиває з пантелику приставка “The Real Driving Simulator” у назві гри. Не хочеться повторювати, але iRacing чи Assetto Corsa вже давно показали, що навіть їзду з ґеймпадом можна наблизити до чогось симулятивного, принаймні коли мова йде про чутливість повороту керма чи контакту зі супротивниками. Вплив цих аспектів дещо спрощений в Gran Turismo 7. Відчувається наскільки гра намагається бути плавною, аби чудово керуватися навіть з допомогою контроллера. Це не мінус, але мало вписується у поняття “реального автосимулятора”. Під час релізу навіть система покарань у грі була спрощеною, зараз її дещо покращили. Щодо зіткнень, то після них шанс залишитися на треку високий, а про поломки аеродинаміки я просто промовчу. Так, деякі вищеназвані спрощення в онлайні не працюють, але такі особливості можуть ввести в оману перед тим, як ви вперше спробуєте позмагатися з іншими гравцями.

Sport, як Sport

Cafe вчить основних правил їзди, вкладаючи розуміння ідеальної траєкторії, підбору налаштувань автомобіля тощо. Втім, про те, що в онлайні за зрізи чи контакти можна отримати штрафи, вам скажуть тільки з допомогою вікна з базовами підказками. Gran Turismo 7 не вистачає оцього плавного переходу від самітньої до мультиплеєрної гри. Немає додаткової серії челенджів чи ліцензій. Це логічно би продовжило основу, закладену в Cafe. На жаль, тутешній режим Sport просто кидає в аналог Gran Turismo: Sport, показавши десять повідомлень про те, як варто себе поводити в гонці.

Та жалітися через це на онлайн не хочеться. Він бере за основу уже усталену систему з реєстрацією на турніри та щоденними перегонами. І це апріорі виграшна схема. Настільки проста концепція проявила себе чудово в Gran Turismo: Sport, а також є бажаною в усіх інших автосимуляторах. Тому звикнути до неї доволі просто.

Варто похвалити мережевий код, адже мені доводилося грати через мобільний інтернет. Це не жарт, гра працювала просто на відмінно. І коли з’явилася можливість підключитися до нормальної мережі, різниці я просто не помітив. Втім, варто пам’ятати про те, що навіть офлайн режими у Gran Turismo 7 потребують постійного інтернет-з’єднання. Перш за все, саме це змусило мене користуватися мобільною мережею… Ну, і коли Polyphony Digital лагодила щось пов’язане зі серверами, то гравці просто не мали доступу до 90% контенту. Задоволення від такого отримуєш мало.

Налаштування автомобілів, вочевидь, усі переносяться і в онлайн. Перед стартом якогось із чемпіонатів можна налаштувати свій автомобіль, потренуватися тощо. Коротше кажучи, все доволі тісно переплетено з основною кампанією в плані ґрайнду. Тільки “казино” в сьомій частині доволі дивне. Відкриваючи пакунок з нагородами в Gran Turismo: Sport, можна було гарантовано отримати авто, а тут мені найчастіше давали навіть не деталі, а мінімальну кількість валюти. Констатую факт: десь 60-70% пакунків з нагородами перетворювалися для мене на розчарування. Можливо, це вдача…

Gran Turismo 7 — це гідне продовження серії, яке вбирає в себе найкраще як з номерних частин, так і зі Sport. Гра пронизана любов’ю до автомобілів та їхньої історії. Якби не дивні обмеження ґрайнду та спрощеної, як для автосимулятора, системи пошкоджень, вона би зіштовхнула когось зі своїх конкурентів з насидженого місця. І мова не про серію Forza Motorsport, яка за останнє десятиліття увібрала в себе більше аркадних елементів, а Project Cars чи Assetto Corsa. Любов, яку вклали Polyphony Digital в своє творіння, виділяє Gran Turismo 7 на фоні конкурентів. І я хотів би, щоб якомога більше проєктів були пронизані нею.

Варто вказати, що для мене гра стала ще й панацеєю у воєнний час. Gran Turismo 7 допомогла знову “відчути апетит”, який так довго не міг повернутися у перші тижні після повномасштабного вторгнення в Україну. Внутрішньоігрові челенджі, місії та деякі змагання потребують такої концентрації, що повністю переманюють увагу на себе. З моральної точки зору це неабияк допомогло. Шукаєте чогось подібного? Тоді ласкаво прошу в Gran Turismo 7. Якщо ви раніше боялися знайомитися з автосимуляторами, тоді Gran Turismo дозволить вам якнайплавніше увійти до цього світу, а не просто кине вас в казан і змусить там крутитися.