Нещодавно на полицях книжкових крамниць з’явилась новинка від видавництва Nasha Idea — манґа «Левіафан», Шіро Куроі. Цей мальопис не є світомим хітом з мільйонами проданих копій, як наприклад «Сага про Вінланд» чи «Сталевий алхімік», якими також займається це видавнитцво, тож можна вважати дану роботу експериментом. Приємно, що ми маємо змогу знайомитися з роботами маловідомих авторів, праці яких не часто з’являються на шпальтах новинних сайтів і які поки не можуть похвалитися популярною довгограючою серією. Давайте розберемось чи вартує «Левіафан» вашої уваги та що це за звір такий.

Мародери з ціллю нажитись знаходять зруйноване космічне судно, що дрейфує безмежними просторами космосу. Недовго думаючи, вони вриваються усередину, підірвавши одну зі стін корабля. Проникнувши, група мародерів з трьох осіб одразу помічає старий щоденник, що належав хлопцеві на ім’я Казума — пасажиру, якому не пощастило потрапити на борт. Саме завдяки його вмісту, вони починають помало зʼясовувати, що тут сталось. Виявляється у минулому це був туристичний корабель, який перевозив шкільний колектив (дітей та вчителів) на Землю, проте по дорозі, внаслідок вибухів невідомого походження, був змушений зупинитись. Не всім вдалося пережити вибухи, але й вони одразу потрапили у тяжку ситуацію: запасів кисню вистачить лише на 50 годин, допомогу викликати неможливо, а єдина надія вижити — це кріокамера на одну людину. Проте знають про неї лише вчитель Сенда та Казума з подругою Футабою, яким не пощастило підслухати розмову першого з сервісним роботом. Відтак у людей, що залишились цілими та неушкодженими, розпочинаються найдовші 50 годин у їхньому житті, а мародери, поступово дізнаючись їхню історію, знаходять наслідки усіх подій, що відбувались у минулому.

Історія цікава та тримає в напрузі завдяки тому, що бачиш її з різних часових проміжків. З одного боку теперішнє у якому мародери досліджують корабель, а з іншого минуле, де діти з вчителями намагаються знайти рішення ситуації що склалась, і не повбивати один одного. Однією з причин чому я вирішив ознайомитись з «Левіафаном» став синопсис, що нагадав мені гру Dead Space. Втім, схожостей на ділі виявилося небагато. Справді в обох історіях присутній елемент дослідження закинутого у космосі корабля. Тільки в Dead Space у всьому винний камінь Обеліск через який усі збожеволіли, а у «Левіафані» провиною є людський фактор. У персонажів буквально забрали одну з основних потреб людей — потребу у безпеці власного життя. Коли вони це усвідомили, то увімкнувся інстинкт виживання, який нівелював усі норми моралі, прийняті у суспільстві. Відтепер вбивство іншого чи іншої не є вже такою безумною ідеєю коли на кону власне існування.

Іншою принадою «Левіафана» є максимально деталізований малюнок. Буквально на жодному кадрі немає білих прогалин. Усюди задній фон заповнений зображенням інтер’єру корабля або штрихуванням. При читанні це викликало почуття замкнутості, що максимально передає атмосферу у якій опинились герої. Найближча аналогія у стилі малюнку, яка спала на думку — «Блам!», Ніхея Цутому. Такий же рівень деталізації й зображені суцільної розрухи. Наразі «Левіафан» лише друга робота Шіро Куроі, тож у мене є побоювання, що він не впорається з такою високою планкою пропрацювання малюнку у наступному томі. Сподіваюсь, що такого не станеться. 

Персонажі манґи не дивують, проте поводяться цілком логічно враховуючи обставини. Спершу інформацію про кріокамеру намагаються вберегти в секреті, щоб скористатися тою самостійно, проте громадськість врешті-решт дізнається про цей факт і починається різанина. І схоже, що у наступному томі нас очікує справжня кривава королівська битва за місце у кріокамері. Про мародерів важко щось конкретно сказати, адже у першому томі не показали ні їхніх облич, ні імен. Відомо лише кілька характеристик, перший — лідер групи, другий з цікавістю читає щоденник Казуми, а третій має відмінні рефлекси, чим і рятує групу від пасток. Поки що вони виглядають лише як інструмент для зв’язування теперішнього та минулого, але цілком ймовірно, що їх детальніше розкриють у наступних розділах.

Україномовне видання від Nasha Idea зовні чудове. Обкладинка книги зображує космос, тобто вона чорного кольору з зірка-цятками та іншими візерунками. Зверху її покриває суперобкладинка із малюком однієї героїні та кріокамери у космосі. До того ж зріз зафарбований чорним кольором. Книгу приємно тримати у руках, а її розміри дозволяють рівноцінно насолодитись як малюнком, так і текстом. Тобто непотрібно роздирати книгу в обидва боки, щоб роздивитись малюнок та примружуватись й нахиляти голову, щоб прочитати текст. Переклад хороший, але, на жаль, присутні проблеми з версткою. Конкретніше з тим, що він у деяких хмаринках неналежно відцентрований. Розумінню не заважає, тут немає такого, що половина репліки обрізана чи чогось подібного, але все ж хотілось би щоб такої проблеми не було.

Якщо вам подобається сетинг космосу та виживання людей у закритому просторі з різаниною, деталізований малюнок з купою різних деталей, то обов’язково ознайомтесь з манґою «Левіафан» від Шіро Куроі. Зробити ви це можете придбавши примірки від Nasha Idea за цим посиланням.