Не зовсім прем’єрний ComicCon у Києві заново відкрив для України чимало способів дозвілля, серед вагоме місце посідають настільні ігри. Про незвичне для українців захоплення та звичні проблеми розповів власник «ГЕКС’у», одного з найбільших настільних клубів України, — Остап Гекс.

Доброго дня, Остапе. Як «ГЕКС» опинився на «ComicCon»?

– Я погодився брати в ньому участь в основному з метою підтримати починання, яке колись може вилитись у щось грандіозне. Так що можете собі уявити мій шок, коли грандіозне звалилося на мене прямо з відкриттям першого дня.

Настілки були мало не найпопулярнішою секцією ComicCon. Як ви вважаєте, чому?

– З одного боку, аудиторія ComicCon має схильність до настільних ігор, а з іншого – в більшості своїй поки мало з ними знайома. Тому природно, що велика частина відвідувачів намагалася не проґавити можливість познайомитись з настілками поближче, незважаючи на тісняву, черги і задуху. Я багато спілкувався з людьми на виставці і дійсно переконався, що середньостатистичний відвідувач ComicCon – це практично ідеальний потенційний фанат настільних ігор.

Який же цей «ідеальний фанат»?

– Це ґік, який любить комп’ютерні ігри, комікси, фантастичну або фентезійну літературу, цікаві фільми/серіали і різні незвичні хобі. А головне, це людина з живим розумом, яка має схильність чимось пристрасно захоплюватись. З мого досвіду – це практично готовий настільник, тільки він ще про це не знає *сміється*. Тусовку саме таких людей ми підтримуємо у нас в клубі та намагаємося розширити її.

Як ваш клуб почував себе на виїзді?

– З місцем для настілок в цьому році було важко. Шкода, але багато людей, які цікавилися настільними іграми і хотіли хоча б глянути на це ближче, просто заходили в зал, дивилися на натовп, відчували задуху і виходили назад. Ми вже обговорювали це з організаторами. Просто ніхто не міг спрогнозувати такого ажіотажу щодо виставки в цілому, і настільної секції зокрема. Надіюсь, наступного року все буде значно краще.

Як проявили себе гравці? Більшість були професіоналами, що зустріли однодумців, чи новачками?

– Переважна більшість гравців були новачками в настілках. І це був певний ризик з нашого боку, адже ми привезли не легкі казуальні ігри, які звичайно використовуються на виставках, а досить комплексні і складні, такі як «Гра Престолів», «Зомбіцид», «ХСОМ». Засвоїти правила в шумі виставки без досвіду в настільних іграх могло виявитися важко. Але публіка чудово з цим впоралася!

Поза межами таких фестивалів, наскільки популярні настільні ігри в Україні?

– Важко сказати. З одного боку, за останні років п’ять ми зробили величезний крок вперед. Ще недавно, коли я розповідав пересічним людям про своє захоплення, вони або зовсім не розуміли про що я, або дивувалися в стилі: «що, в Монополію граєш?». Сьогодні, коли я говорю комусь про настілки, все частіше чую щось типу: «о, так! ми грали в Манчкін», або «а, у нас є Діксіт». І хоча на згадку про ці ігри досвідчені настільники кривляться, як на щось примітивне, це вже значний крок вперед. І з цієї позиції зацікавити людей іншими іграми вже значно легше.

А наскільки легко знайти справжніх однодумців?

– Сьогодні знайти однодумців для ігор значно легше. Відкрився ряд клубів, в тому числі і наш «ГЕКС». Різні спеціалізовані магазини проводять регулярні ігротеки. Настільні ігри з’явилися в різних антикафе та інших креативних, популярних закладах. Настілки все частіше згадуються не тільки в тематичних блогах, а і в інших інформаційних ресурсах. Все це зробило великий вклад у популяризацію настілок серед широких мас. З іншого боку, нам ще є куди розвиватися. Зараз ми перейшли від стану, коли середньостатистична молода людина взагалі не знала, що таке сучасні настільні ігри, до стадії «щось про це чув». Та рухаємося в цьому напрямку ми дуже активно і все ще набираємо оберти. Тож перспективи мені здаються дуже позитивними.

Більшість колекційних карткових ігор та ворґеймів є зарубіжними. Які перспективи у власне української продукції?

– В цьому питанні теж намітився певний прогрес. Останнім часом «вистрілило» декілька українських авторів настілок, проекти яких оцінили як наші, так і західні ґіки. Наприклад, Сашко Ушан із його «Знахідкою для шпигуна», яку позитивно відзначили на ґеймерських виставках у США. Хлопці з вітчизняної студії «IGAMES», які сколихнули європейську настільну спільноту зі своїм «Містеріумом», випускають зараз на Kickstarter дуже інтригуючу новинку «Пірати Семи Морів». Денис Лоншаков з його відомою у вузьких колах «Рутенією». Це якісні проекти, які можуть скласти конкуренцію західним, незважаючи на різницю в досвіді розробки і випуску настілок. Також у нас з’явилося декілька перспективних видавництв, як-от згадане «IGAMES», яке вже випустило не лише ряд настілок власної розробки, а й локалізувало міжнародні хіти. Ну чи «Третя Планета», яка зробила просто потрясну українську локалізацію «Манчкіна».

І все ж, як щодо масштабніших проектів, таких як ККІ та ворґейми?

– Щодо карткових колекційних ігор і колекційних ворґеймів, тут ситуація складніша. Їх вивести на рентабельність значно важче, ніж звичайні настілки. Для успішності їм потрібна велика і постійна аудиторія шанувальників, які створять ігрове середовище. Навіть найбільш вдала колекційна гра швидко загнеться, якщо по якійсь причині не вдасться підтримати спільноту, що буде грати в неї, купувати бустери та фігурки, обмінювати чи продавати частини своїх колекцій, проводити турніри, чекати нових випусків тощо. Якщо проводити аналогію з комп’ютерними іграми, то це аналог MMO-проектів. Я сьогодні можу собі уявити якісну українську комп’ютерну гру міжнародного рівня («Сталкер», «Метро 2033», «В тилу ворога»), але не можу повірити в успішну вітчизняну MMORPG. Так і в настілках. Спроби зробити такий продукт звичайно є, але нашому настільному ринку поки сильно не вистачає масовості, для того щоб забезпечити успіх подібному проектові.

На вашу думку, ComicCon дасть поштовх українській ґік-культурі, чи цього замало, аби зрушити її з місця?

– Звичайно! Я переконаний, що ComicCon не лише зможе, а вже зрушив ґік-спільноту з місця. Ми от відразу після ComicCon обговорювали якість косплею на фестивалі. Я виявився зовсім не в курсі того, на якому високому рівні у нас цей напрямок. Очікував халтури з картонних коробок і скотчу *сміється*. Мої знайомі вивчали питання, і не було такого рівня до ComicCon. Більшість костюмів готувалися, шилися, виплавлялися спеціально до цієї події. Тобто вона вже дала величезний поштовх для прикладення творчих зусиль багатьох десятків ґіків. А який резонанс буде в подальшому? Тисячі людей побачили рівень костюмів і загорілися ідеєю зробити на наступний рік ще кращий. А криворукі типу мене будуть шукати, де придбати готовий якісний костюм, що простимулює розвиток відповідних магазинів. Люди побачили купу якісних коміксів, імпульсивно придбали якісь, а з часом захочуть продовжити колекцію, значить у магазинів з’являться нові клієнти. Тисячі людей побачили щось нове для себе і зацікавилися цим. Навіть у нас результат відчутний уже сьогодні: всього за пару днів у нас вже побувала купа нових відвідувачів, що дізналися про нас на фестивалі. Одних стартових колод по «Magic: The Gathering» ми роздали близько 1500! А на новачковому турнірі з Магії, які проходять у нас щовівторка, був повний зал нових гравців. Так що я не тільки впевнений, що ComiCon дав поштовх нашій ґік-культурі, а навіть боюсь передбачити, яких обертів це набере, і що нас чекає в найближчі роки *сміється*. Але мені дуже цікаво поглянути на це.