Осінь. Початок 2000-х. Маленький хлопчина, повернувшись додому, застає коло старенького телевізора свою першу ігрову консоль — PS One. З радісними криками він під’єднує її до телевізора, і починає грати в першу гру, яка потрапила йому до рук… Harry Potter and the Philosopher’s Stone. Так-так, саме ця гра була моєю першою на PS One. Проте вона і поруч не стояла з Pro Evolution Soccer, в якій було проведено незліченну кількість годин та пропущених уроків. Тоді мені було начхати на всі недоліки гри, і навіть на те, що прізвище мого кумира Андрія Шевченка було змінено на Shevchenkoh. Слід зазначити, що тодішні проблеми PES з ліцензіями були набагато більші, ніж теперішні. І ось після тривалих років грання в цю чудову серію футбольних симуляторів, мені випала нагода оглянути новеньку Pro Evolution Soccer 2016.

Спроба виправити помилки

Починаючи з PES 2014 гра використовувала рушій Fox Engine, який розробила студія Хідео Коджіми — Kojima Productions. Саме на цю особливість робили ставку японці при рекламуванні свого симулятора. На ділі ж гра виглядала жахливо. Так, у неї все ще було приємно грати, але візуально це був просто жах. Гра 2015-го року трохи виправила ситуацію, проте й здобула нових проблем. Гравці скаржилися на гру голкіперів, які частенько робили такі сейви, немов на воротах стоїть клон Лева Яшина схрещений з Ікером Касільясом та Джаном Луїджі Буфоном. Багато негативу викликало суддівство, яке було надто жорстке до гравця. Майже кожне зіткнення приводило до жовтої або червоної картки. Це добре, коли гра змушує тебе грати обережно, і при кожній можливості карає тебе, але коли ти виходиш сам-на-сам з воротарем, і в тебе позаду врізається захисник, здебільшого йому світить лише жовта картка.

Чи виправили японці головні недоліки? Ні. Незважаючи на це, зміни таки відбулися, і вони надто різкі.

У PES 2016 судді своїми діями нагадують закомлексованих підлітків, які, зафіксувавши жорсткий фол, призначають штрафний, який не супроводжується карткою. Для PES 2016 покарання гравця карткою після порушення правил — це необов’язковий елемент. Через таке різке зниження суворості рефері починаєш розуміти, що ти ніколи не будеш пійманий, і починаєш робити підкати наліво і направо. Особливо це помітно в онлайн-змаганнях, де ти, вийшовши сам-на-сам із голкіпером можеш отримати масаж плечей. Штрафний буде призначено, але порушник не буде покараний.

Відверто зізнаюся, що я радів, коли в PES 2015 мій воротар з рейтингом в 65 робив неймовірні сейви. Також сильно бісило те, що воротар суперників робив те саме. У Konami вирішили так:

— Волуроталірі ловити все, сцьо летіти?
— Такь.
— Злуробіть так, сцьоб воні ніцього не ловілі.
— Алє, у нась ліреальрьній футбольній симуляторль.
— Тебє звільнєньо!!!

Але, якщо серйозно, то стражі воріт дійсно почали пропускати більше. Вони все ще беруть дальні удари, проте ближній постріл із трохи зміненою траекторією їм не до снаги.

Крок уперед — два назад

Оглядаючи гру, я мав справу із ПК-версію, яка, увага, ПОРТОВАНА З PS3.

ПОРТОВАНА З PS3!!! Це в 2015 році, в ері некст-джену. ПК-версія (наречена спільнотою як “гаряче сміття”), порівняно із версією для PS4 (яку вже називають вершиною футбольних симуляторів), виглядає просто убого. На ПК було вирізано динамічну погоду, яка б впливала на ігролад, велику кількість анімацій, які додавали б грі реалістичності. Текстури, моделі гравців та система освітлення виглядають жахливо.

[youtube id=”7HK9dDfJM6o”]

Про це можна довго розповідати, але це гра про футбол, а не про графіку.

Моя УльтиклумАнда

Після кількох тренувальних матчів, я вирішив заглянути до режиму MyClub — відповідник FIFA Ultimate Team із серії конкурента.

Змін у цьому режимі небагато. Тепер кожен гравець має свій рівень, який збільшується від матчу до матчу, залежно від того, як було зіграно матч, і як у ньому постарався гравець. Окрім цього, у грі дозволяється перетворити непотрібного гравця в тренера, який буде покращувати характеристики інших дійсних гравців. Одним із мінусів стали контракти з гравцями, які тепер заключаються на певну кількість матчів, а не на кількість років, як це було раніше. Добре, що є можливість продовжити контракт, але коли термін дія договору добігає кінця, то гра ніяким чином тебе не інформує про це. Так я втратив Томаса Мюллера, з яким давно хотів продовжити контракт, але банально забув про це. Попри це, великих втрат я не зазнав, оскільки доволі легко придбав нового гравця.

Як і раніше, нових гравців можна діставати з м’ячів (чорного, золотого, срібного, бронзового, білого) за очки GP, які заробляються без труднощів. Їх нараховують за кожен рух у матчі. Погравши всього декілька годин, я накопичив 60 000 очок, а це 6 крутих футболістів. Особисто для мене, це великий мінус, бо без зусиль можна створити супер-команду. У тому ж FIFA Ultimate Team, аби дістати гравця рівня Мюллера, потрібно провести в грі не одну годину (тому цей режим настільки популярний; більше граєш — більше отримуєш).

Ще одним мінусом є те, що під час матчу камеру неможливо поставити в режим Custom Wide (коли видно одразу майже все поле). Я звик бачити більшу частину поля, що дозволяє швидше і точніше приймати рішення в матчі. Стандартні ж варіанти камери показують поле надто близько.

Перелопачена традиція

Слід також згадати про режим “Майстер ліга”, який існує ще з часів PS One. Цього року в ньому відбулося кілька докорінних змін, і перше, що кидається в очі, — це оновлений інтерфейс.

Тепер усе під руками, і не треба долати купу випадних меню, щоби глянути турнірну таблицю чи щось таке. Новини, нарешті, відображаються у зручному форматі. І взагалі, завдяки зручній структуризації, час перебування в меню зменшився. Усе красиво, і нічого не бісить.

Змінилася трансферна система. Тепер скаути будуть рекомендувати вам молодих перспективних гравців. Сам трансферний ринок став активнішим, порівняно з PES 2015, в якому ваших гравців ніхто не хотів купляти, і за всю гру могло не прийти жодного запиту на продаж гравця. Окрім цього, з’явилася опція оренди гравця з можливістю подальшого викупу прав на нього.

Ще одним нововведенням стали прізвиська гравців, які чіпляються до них. Наприклад, якщо у вас у команді грає Крістіано Роналдо, то йому відразу ж нададуть статус “Суперзірка”, який підвищить продаж командної атрибутики та кількість фанатів. А якщо у вас у команді є ветеран, такий як Златан Ібрагімович, то ваш молодняк буде швидше розвиватися. Таких класифікацій є безліч, і кожна з них має різний ефект.

Мамо, а у Шовковського є брати близнюки?

Як я міг не згадати про вічну проблему всіх без виключення ігор серії — ліцензії. При першому запуску гри, я переглянув наявність українських команд, і не здивувався тому, що з трьох команд (Динамо, Дніпро, Шахтар) у грі присутнє тільки Динамо. “Добре, що хоч Динамо є”, — подумав я, і вирішив глянути на те, як виглядають самі футболісти київської команди. Тут без коментарів, дивіться нижче.

Те, що обличчя Велозу, Антунеша та Ленса більш-менш добре намальовані, пояснюється тим, що вони грають в найкращих збірних світу, гравці яких просто мусять мати свої реальні обличчя.

На перший погляд, у грі стало більше ліг, але більшість з них просто непотрібні. Серйозно, кому потрібна чилійська ліга? Ще одна хиба Konami  — це те, що на момент виходу гри склади команд не відповідали дійсності. Не було враховано переходів гравців в останні тижні літнього трансферного вікна. І це просто тупо спостерігати в головному меню Анхеля Ді Марію в манчестерскій формі, в той час як він вже давно грає в ПСЖ. Бісить той факт, що виправити цю помилку можна і у внутрішньому редакторі, але комусь в Японії це лінь зробити, тому маємо, що маємо. Як це і було завжди, протягом першого тижня після виходу ігор серії усі ці недоліки було виправлено патчами. І на момент написання цього огляду їх вийшло вже понад 10. Дякувати за це потрібно PES-спільноті, яка, попри все продовжує наполегливо працювати, щоби гра була цікавою якомога довше.

Нове звучання — нові емоції

Зміни також відбулися і в лавах коментарів. На заміну старожилу серії Джону Чемпіону прийшов Пітер Друрі, який повністю впорався зі своєю роллю (за винятком вигуків в момент удару по воротах). Таке відчуття, що зараз у кімнату увірветься Джон Сіна (реслер WWE), та зробить йому больовий прийом. 1… 2… 3… Джон Сіна стає новим чемпіоном!!! Кхм…кхм, про що це ми? А, коментатори. Вони стали цікавішими. Тепер у коментарях присутньо більше аналітики. Наприклад, майже в кожному матчі коментатори роблять прогнози щодо найкращих гравців у матчі, аргументуючи свій вибір певними фактами.

Музичний супровід приємно дивує. У грі присутні як медитативні композиції, так і драйвові, від яких хочеться закотити кілька зайвих голів супернику. Є навіть Queen з їхньою незабутньою We Will Rock You.

PES=Футбол

Як сказав би Капітан Очевидність: PES — це футбольний симулятор, отже найважливішим у ньому був, є і буде ігролад. А він в PES 2016 просто чудовий. В ньому немає, звичної для FIFA, аркадності та прилизаності. Одразу в очі кидається те, що гра значно додала в швидкості. Події на полі стали більш динамічними, чого не вистачає її конкурентці, і від того гра стала ще реалістичнішою. Мабуть, найприємнішою складовою гри є робота з м’ячем. Прийом, його обробка та передачі — все це різні дії, проте вони виконуються миттєво, плавно як одне ціле. Силова боротьба теж зробила крок вперед. Тепер гравці реалістичніше вступають в силове протистояння, або й зовсім його уникають. Гра в пас тепер вимагає більше уваги: потрібно завчасно продумувати кожну передачу. Віддати передачу просто, але чи зможе приймаючий обробити м’яч після неї — це вже питання.

Потрібно ретельно продумувати кожну атаку, і при цьому не забувати про свою лінію захисту, бо одна точна передача з боку суперника може погано для вас закінчитися.  ШІ завжди використовує різні тактичні прийоми, які можуть сильно вплинути на хід матчу. Бувало таке, що до кінця матчу залишалися лічені хвилини, рахунок 2-0 на мою користь, а після фінального свистка — 2-2. А все через те, що гравці вже не могли фізично протистояти атаці суперника, яка була освіжена замінами. Також важливу роль грає концентрація, яку потрібно зберігати до самого кінця. Трохи розслабився — гол, повів центрального захисника по флангу до самих воріт суперника? Контратака — гол. Гра немов кричить: “ДУМАЙ, КУРВО!”, і якщо це робитимеш, то можна отримувати колосальне задоволення від гри. Просто граєш і дивуєшся тому, що футбольний симулятор змушує тебе щоразу вигадувати щось нове, і винагороджує тебе за твої зусилля.

А ще, через те, що у грі доволі добра фізика, трапляються доволі кумедні моменти. Наприклад, після вдалого підкату гравець може перечепитися за виведеного з рівноваги опонента, і на полі замість цікавого момента відбуваються танці на льоду. З першого погляду це звучить безглуздо, але в сучасному футболі таке відбувається доволі часто. Також, якщо після сильного удару м’яч влучає в гравця, то він показує, що йому болить і корчиться від болю, а ти йому віриш, бо не раз отримував м’ячем по пиці. Плавність та стрімкість, які присутні у грі,  утворюють шалений мікс під назвою футбол. Це помітно в кожній деталі ігрового процесу. Саме на полі PES 2016 обігрує FIFA майже у всіх апектах. І кому потрібні купа ліцензій, якщо на полі ти не отримуєш задоволення від гри мільйонів.

Та інші приємнощі…

Окремо слід згадати керування. Це той випадок, коли ти відчуваєш, як важко грати цим хлопцям, хоч вони є тільки частиною програмного коду. Хтось буде скаржитися на те, що через керування більшість передач не доходять до цілі, або сам отримувач пасу не взмозі його правильно обробити. Для таких людей відповідь одна: “ви футбол взагалі дивилися?”. У більшості матчів більшість передач неточні, і лише деякі команди світу мають протилежну статистику. Ігролад PES 2016 тим і цінний, що старається максимально бути схожим на реальне дійство, і в нього це майже виходить.

Реалістичності додає анімація гравців. І хоч з гри було вирізано левову частку анімацій, футболісти все одно рухаються реалістично. Кожен удар, обводка, фінт, підкат, падіння гравця виглядають так, немов це просто телевізійна трансляція. І це лише PS3-порт. Довбаний PS3-порт, Карле!

Загальну оцінку гри зменшує поведінка штучного інтелекту. Серія PES завжди славилася своїми віртуальними бовдурцями, які цього разу майже не чинять опору гравцеві, навіть якщо рівень складності максимальний. Захисники розбігаються при наближені противника з м’ячем, а дії в атаці майже завжди закінчуються офсайдом або грандіозним промахом. Проте, тупість ШІ легко нівелюється мережевими баталіями, і якщо вам набриднуть неандертальці з м’ячем pesозойського періоду, то в мережевій грі можете показати, на що ви спроможні.

Pro Evolution Soccer 2016 — чудовий футбольний симулятор, який звабить вас чудовим ігроладом, і відштовхне технологічною недосконалістю, проблемами з ліцензіями та багато чим іншим. Але як вже було написано вище, це досі гра про футбол і про те, як у нього грати. Отже, всім шанувальникам віртуального і реального футболу рекомендується придбати цю частину серії (бажано на PS4). Дайте грі шанс, і ви не захочете її залишати.

P. S. Komani, досить паскудить нам життя!