Осінь — пекуча пора для фанатів футболу. Адже доводиться не лише стежити за матчами різного рівня популярності, ходити з хлопцями на газон, а й обирати між двома гігантами футсимівського жанру FIFA та PES. Звісно, багато хто визначився, але чому той чи інший гравець обирає ту чи іншу гру? Ми вирішили поцікавитися у наших експертів з віртуального футболу.

Андрій Корзаченко, сферичний експерт у вакуумі, футсимівський стаж — 10+ років:

Справжній фанат футболу кайфує не тільки від гри у футбол, а від усього, з чим пов’язаний цей пречудовий вид спорту. Гра FIFA дарує саме таке, комплексне задоволення.

По-перше, візуально. Картинка завжди була більш приємна у FIFA. Саме картинка, а не графон. Бо, наприклад, до 2011-ї версіїї на ПК був порт з PS2, що дратувало. Я маю на увазі режисуру трансляціїї, повтори, перфоманси тощо. Картинка була більш телевізійна і звична для глядача. А тепер, коли повністю ліцензовані британьска та німецька прем’єр-ліги то матчі, тв-попапси виглядають ідентично.

Якщо я вже задрукував про ліцензії, то це мабуть найбільша перевага FIFA над PES’ом. 25+ повністю ліцензованих ліг проти декількох у PES’і, і ті не на всю прокачані ліцухами. Стадіони, форми, емблеми команд, імена та прізвища, усе це співпадає з реальністю і не збиває вас з ноти занурення у футбольну атмосферу.

Новий прокачаний рушій, система зіткнень футболістів з величезно купою адаптивних анімацій які плавно переходять з однієї в іншу і не складають такого потужного враження, що на екрані заскриптовані НІПи. Фірмові рухи знаменитих гравців, величезна купа фінтів та усіляких прийомчиків, які роблять гру видовищною. Хіба, коли ми дивимося футбол, ми не цього бажаємо, окрім результату, звісно?

Беремо все вище написане, змішуємо, та приправляємо коментаторами. Маю на увазі англомовних. Вони триндять без перестану. З кожним роком все більше і більше. Розповідають і про клуби, і про гравців, про їхні успіхи та поразки, трансферні пригоди тощо. Російські коментатори теж непогані, але обсяг роботи в них чомусь менший, хоча цікавою інфою не обділені. Наприклад чудовий російський коментатор Василій Розанов, який був голосом FIFA з 2011-ї по 2015-у включно працював на українських каналах ТРК «Україна», «Футбол», «Футбол+» з 12 по 14-й рік і слухати його професійну роботу було однаково приємно як по телебаченню так і у грі.

FIFA — це максимально сконцетроване задоволення від футболу. Не без огріхів, як і все на цій планеті, так. Але у неї однаково приємно грати, як і спостерігати за самою грою. Хіба не це найголовніше? Звісно, хтось зараз скаже, що у PES’і більш потужний ґеймплей та реалістичніша поведінка симуляціїї футбольного світу у режимі кар’єри. Ой, все. :) Хочете хардкору? Пошпільте у Champoinship Manager. Отам справжнє м’ясо футбольного світу.

Я все.

Олександр Сікорський, кубічний експерт у вакуумі, футсимівський стаж — 10+ років:

Серія Pro Evolution Soccer завжди перебувала в тіні своєї конкурентки FIFA. Але чи заслужено? Ні.
Величезна база фанатів, ліцензійні ліги та гравці, низький поріг входження у гру — це ті причини, чому FIFA досі домінує на ринку футбольних стимуляторів.

Але ніщо не вічне у цьому світі. PES розвивається швидше та з більшим успіхом. Порівнявши PES 2015 та 2016 дивуєшся наскільки різними є ці ігри, і наскільки передовою є 2016-та версія, порівнянно з 2015-тою. Зробивши помилку, японці завжди ніби вибачалися перед гравцями, випускаючи наступну гру. FIFA ж розвивається не так стрімко, але з меншою кількістю помилок, для уникнення критики з боку гравців. Страх за свою репутацію головна проблема серії, яка б при своєму фінансуванні (значно більшому, ніж у PES) не спроможна на стрибки у розвитку, які PES робить регулярно, хоч інколи ці стрибки відверто пригальмовують серію.
Футбольні симулятори — це такий ігровий прошарок, де нову гру улюбленої серії купують за будь-які гроші, а про стару гру майже одразу всі забувають. Тому, на мою думку, потрібно порівнювати серії, опираючись на ігри, які виходили останніми.

PES 2016 є квінтесенцією всього найкращого, що було в серії за останні 20 років. Ігролад на футбольному полі (який майже завжди був краще реалізований, ніж у FIFA) досяг неймовірних висот. Майже кожна подія на полі контролюється тобою. Конроль та обробка м’яча займають лічені секунди. Під час силової боротьби відчувається вага та удар корпусом кожного окремого гравця. Динамічна погода впливає на складність гри. Плюси PES 2016 на футбольному полі можна перелічувати ще довго, але потрібно врахувати і мінуси, яких у PES достатньо.

Перще, що спадає на думку, це проблема з ліцензіями, з ними насправді туго, але в PES є туз у рукаві — це ліцензована Ліга Чемпіонів, Ліга Європи та Суперкубок UEFA — найсильніші клубні турніри планети. Клуби, які беруть участь у змаганнях, теж повністю ліцензовані. Не може бути такого, щоб у грі не було команди, яка б брала участь у реальному змагані відповідного року. Чи потрібно казати, що матчі, проведені в цих турнірах, приносять більше задоволення, ніж будь яка гра в простому європейському чемпіонаті. Ще коротко потрібно згадати такий турнір як Кубок Лібертадорес (аналог Ліги чемпіонів, в якому змагаються команди Латинської Америки), який теж повністю ліцензований у грі, а разом з ним і основні чемпіонати Латиноамерики (Бразильський, Аргентинський, Чилійський, Уруґвайський та інші).

Окремим словом потрібно згадати про спільноту PES, яка активно клепає моди та патчі для гри, які виправляють усі ліцензійні грішки розробників. Так, перший мод, який додав ліцензійні ліги та команди, з’явився на 4-й день після виходу гри. Оперативно, чи не так?

PES 2016 – це один з небагатьох PES’ів, за якими приємно спостерігати як за реальним футбольним матчем (визнаю, FIFA раніше була на крок попереду в цьому аспекті). Графон, який на думку Андрія Корзаченка неважливий, завжди виглядав у PES краще. Починаючи з PES 4, у грі були найбільш детально передані образи футболістів, і це приємно, коли футболіст схожий на себе реального у віртуальності.

Після всього написаного можна зробити висновок, що FIFA та PES – це дуже різні серії в своєму розвитку, але одна з них (PES) не боїться експериментувати, робити і виправляти помилки. FIFA ж стерильно вилизана гра, яка боїться рухатися вперед. Гра з легким в опануванні ігроладом. PES – це гра, в якій завжди потрібно було думати на футбольному полі. Лише тут ти отримуєш істинне задоволення від керування. А з останьою версією гра стала ще красивішою та видовищнішою, ніж її прямий конкурент. І якщо ви шукаєте футбольного гардкору, а вас посилають в Champoimship Manager (в якому грати в футбол неможливо, бо грати можна тільки за менеджера), то сміливо йдіть у PES, вимикайте всі допоміжні функції (автоскерування пасу, автоматична сила удару, навісу тощо) і грайте у ФУТБОЛ, яким нині PES є на 100%.

Що ж, наші експерти висловилися, тепер ваша черга. Які переваги і недоліки того чи іншого представника жанру спонукають вас купувати гру щороку? Де найбільший вміст справжнього гардкору і футболу? Де назахопливіші видовища та найбентежніші гольові моменти?

P. S. Теми для Супроти формуються на основі внутрішньо редакційних суперечок щодо ігор та усього із ними пов’язаного.