14/88-ма церемонія вручення премії «Оскар» Американської Академії кінематографічних мистецтв і наук, за видатні досягнення у кінематографі у 2015 році сьогодні о 7 ранку скінчилася гучним визнанням Леонардо Ді Капріо гідним золотого чоловічка, проте це не єдина варта уваги подія під час церемонії.

Атмосфера в залі

Цьогоріч номінантом цієї почесної премії не став жоден темношкірий, тому віддуватись довелось Крісу Року, який намагався з допомогою чималої кількості кіновставок про роль темношкірих у розвитку кінематографу і жартів згладити усі расистські нерівності. Чи вийшло це у нього? Подекуди — так, і сміх лунко проносився залою кінотеатру Dolby. Але іноді все це нагадувало тягнення кота за хвоста. І більшість жартів над Шуґа Найтом змусила сумніватись у тому, що Кріс зможе дістатись дому після цього свята абсолютно здоровим.

„Цього року всі розізлились. Джада [Пінкет-Сміт] сказала, що не прийде на нагородження, бо бойкотує «Оскари». Це все одно, що я би бойкотував трусики Ріанни. Мене туди не запрошували«, — і тому подібні жарти дзволяв собі ведучий церемонії.

Така поведінка пана Рока дивує, адже він веде церемонію вже не вперше. Дами були як завжди прекрасні у своїх вечірніх сукнях, які з огляду на світові тенденції, скромнішають у оздобі, та відкривають усе найліпше людському оку, чоловіки обмежувались традиційними для цього заходу смокінгами. Робота американських ведучих, які розпитували  за лаштунками та на самій малиновій доріжці була злагодженою та добре продуманою.

Утім, українській трансляції не так пощастило, і ми отримали своєчасну, добре зрежисовану трансляцію із тими ж таки вставками постів із медіа-ресурсів, та сюжетами про історію премії «Оскар». Але коментарі були більш ніж… недолугими. Навіть приязна усмішка Альони Вінницької не рятувала ситуацію, а після ляпсусу Лодигіна та Фізера: „Оскар зроблений із золота та важить близько 30-ти кілограмів…« захотілось щонайменше перемкнутись на трансляцію якогось іншого каналу.

І понеслося…

«Шалений Макс: Дорога Люті» виборов аж шість статуеток у технічних номінаціях! Джордж Міллер постарався на славу і видав разом зі своєю командою фільм, який мало того, що вирізняється сюжетом поміж традиційним для «Оскара» стрічок, так ще й якістю картинки залишає більшість номінантів позаду.

Особливим успіхом стрічки є те, що вона відзнята з використанням мінімуму комп’ютерної графіки. Поціновувачі спецефектів радісно плескають в долоньки, щойно згадують бодай один кадр із шаленим гітаристом, чи груповим вигуком „Вальгалла!«. Утім, цей фільм залишається надто сміливим для тих, хто оцінював роботи на цьогорічний «Оскар», і тому не став найліпшим фільмом 2015-го. Проте для Міллера ще все попереду.

Гегемонію Макса зміг перевати тільки Емануель «Чіво» Любецький, отримавши свого третього поспіль Оскара за найкращу операторську роботу. Це стало абсолютним, але вкрай очікуваним рекордом. Давати Оскара за найкращу операторську роботу — одному із найкращих операторів сучасності: у такі моменти навіть починаєш вірити, що у журі кіноакадемії справді прокидається професійний хист і бажання відзначити всіх гідних.

Ex Machina — фільм, який попри всі очікування, отримує статуетку не за оригінальний сценарій, а за спецефекти, змушуючи «Шаленого Макса» ковтати пилюку далеко позаду! Більшість критиків очікувала, що цей фільм отримає відзнаку за сценарій, адже його автором є Алекс Гарланд, уже відомий аудиторії романом «Пляж». Але академікам запраглось вручити цьому фільмові статуетку за найліпші візуальні ефекти. І справді: футуристична складова зроблена вражаюче, і поміж загальних трендів „натуралізації« таке сміливе мистецьке поєднання кількох художніх практик і прийомів кидається в очі.

ЛГБТ не лишилися без нагороди

Окрім вручення нагород, присутні також могли насолоджуватися традиційно хорошими музичними номерами. Нас побавили співом Леді Ґаґи, яка чуттєво і проникливо співала Till it happens to you, що була номінована на звання «Найкращого саундтреку»; піснею Сема Сміта, який вирвав цю нагороду у Леді Ґ. і зробив абсолютно несподівану присвяту своєї нагороди усім членам ЛГБТ-спільноти. Чи це був достатньо виважений вчинок для Оскарівської церемонії? Напевно і сам Сміт вже за десять хвилин потому гірко пожалкував про сказане, його засмучене обличчя хоч і на кілька секунд, але показали усі трансляції світу.

«Мерзенна вісімка» Тарантіно цього року залишилась дещо обділеною статуетками. Єдиною втіхою стало нагородження великого Енніо Морріконе — композитора-легенди, на рахунку якого музика до доларової трилогії Серджіо Леоне (1964-1966), «Одного разу в Америці» (1983), «Легенди про піаніста» (1999). Привітати цього старого генія стоячи вирішила уся зала кінотеатру Dolby.

Попри певні непорозуміння, які точились роками між Еніо та Тарантіно, ми все ж маємо прекрасне озвучення М8, і те, що Моріконе таки подякував Тарантіно за роботу — це вже ознака високого професіоналізму. Еніо скромно додав, що його колега — Джон Вільямс, котрий п’ятдесят разів був номінований на «Оскар», заслужив на статуетку не менше, але статуетку, звісно ж, не віддав. І пошкутильгав до свого крісла, овіяний славою і забравши єдиний для цього справді неповторного фільму «Оскар».

У щорічному in memoriam вшанували пам’ять усіх визначних кіномитців, акторів, композиторів, що пішли з життя в 2015-му році. Серед них і Алан Рікман, Девід Бові, легенда й довгожитель Крістофер Лі, якого всі знають за роллю Сарумана в «Володарі перснів». Останнім промайнув Леонард Німой, що назавжди залишиться в нашій пам’яті, як Спок зі «Зоряного шляху» і від цього останнього кадру разом із ніжними акордами Beatles щемко відлунює у глибині серця.

За звання найкращого анімаційного повнометражного фільму боролися, «Аномаліза» та «Думками навиворіт». Але Pixar після напівпровального «Університету монстрів» таки обійшли свого маловідомого конкурента. «Аномаліза», як напевне надто депресивна та серйозна для Кіноакадемії, залишилась позаду, а світла й легка «Думками навиворіт» забрала свого „золотого красеня«.

Інтриги й несподіванки

Чим мав нас здивувати цьогорічний «Оскар»? Головною інтригою — чи дали таки Леонардо його жадану статуетку, чи буде «Легенда Г’ю Гласа» найліпшим фільмом, і чи отримає «Шалений Макс: Дорога Люті» відзнаку за найліпші спецефекти. І це була б не Кіноакадемія з їхнім поправлянням мистецького шалика із зухвалим поглядом звисока, якби вона зробила свій вибір повністю так, як того очікувала глядацька аудиторія.

За перемогу в номінації найкраща актриса другого плану боролися відразу кілька зірок небувалого масштабу. Думки критиків розділилися строкато: хтось віддавав перевагу Кейт Вінслет за гру в «Джобсі», тоді як інші з обожнюванням згадували про Рейчел МакАдамс із «У центрі уваги» чи про Дженіфер Джейсон Лі, яка, вся обмазана кров’ю, із спиленими зубами у «Мерзенній вісімці» показувала усю силу таких іноді чудових, а іноді страшних жіночих бісиків. Нагородження Алісії Віскандер (за роль у «Дівчині з Данії») виявилося справедливим, з чим погодились і усі її фанати.

Бентежною миттю було вручення нагороди найкращого актора другого плану. Неймовірне повернення хоч і постарілого, та міцного, як криця Сильвестра Сталоне, залишилося неоціненим. Мабуть це єдина номінація, у котрій те, що Марк Рейланс та його гра в «Шпигунському мості» виявилися вартими Оскара, викликає запитання.

Відразу після вручення, Сталлоне морально підтримав його близький друг — ще одна машина для вбивств на пенсії — Залізний Арні.

.@TheSlyStallone To me, you’re the best, no matter what they say. pic.twitter.com/zs4ZLl1nhY

— Arnold (@Schwarzenegger) 29 лютого 2016 р.

На звання найкращої акторки 2015-го року номінувалися досвідчені Брі Ларсон, Кейт Бланшет, Дженіфер Лоуренс, Сірша Ронан, і навіть Шарлотта Ремплінґ.  Але за неймовірну драматичну роль у «Кімнаті» статуетку забрала 26-річна Брі Ларсон.

Брі зіграла неймовірно якісно, і дійсно була найкращою з-поміж усіх номінанток. Якщо ви досі не  глянули фільм, який, до речі, не показували в українських кінотеатрах, наполегливо рекомендуємо.

Найкращим режисером вдруге поспіль став Алехандро Гонзалес Іньяріту. І це неймовірний феномен, адже востаннє ця статуетка відходила в руки однієї людини двічі поспіль в далекому 1942 році, геніальному Джону Форду. Важко заперечити тому, що Міллер і його режисерська праця, чи МакКей, МакКарті, Абрагамсон не менше заслуговують на цю статуетку, а можливо і більше! Проте команді Іньяріту вдалося створити винятковий продукт, який на цю мить зміг вразити більше людей. Іньяріту очікував натурального світла не один тиждень, аби відзняти бодай хвилину фільму без штучних джерел освітлення, змушував Ді Капріо їсти м’ясо, і працював над реалістичністю і емоційністю стрічки, тоді як інші картини поруч із такою робочою історією «Легенди Г’ю Гласа» виглядали недолугою комерцією.

[youtube id=”EuYFN7h5N4U”]

Через двадцять три роки після першої номінації, Леонардо Ді Капріо таки видирає свій власний Оскар, який йому, наче у Танталових муках, довелось виборювати надто довго. Обличчя Леонардо не показувало ніяких емоцій, коли він отримував свою нагороду, і той у своєму переможному спічі наголосив про важливість відносин між людиною та природою, які повинні бути зрівноваженими.

Цьогоріч Американська Академія кінематографічних мистецтв та наук, в якості фільму року, нагороджує стрічку Томаса МакКарті — «У центрі уваги».

Цим вона викликала здивування певно у всіх, хто переглядав трансляцію, адже сперечатися з приводу доцільності такої нагороди цьому фільмові можна безкінечно. Сюжет фільму більш ніж неоднозначний, але Кіноакадемія просто не могла б вчинити інакше.

Уже помічено, що найчастіше виграють фільми, які відрізняються певною прогнозованою лінійністю сюжету, або ж критиків звинувачують у самій сюжетній нерізноманітності фільмів, або у тому, що ЛГБТ-меншинам, етнічним расам приділяється недостатньо уваги.

Особливо відверті можуть звинуватити кінокритиків «Оскару» у снобізмі та виключно застарілому підході до мистецтва, але погодьтесь: достатньо революційним було нагородити «Шаленого Макса» такою кількістю статуеток, віддати візуальні ефекти «Ex Machina» та найкращий фільм такому революційному за сюжетом «У центрі уваги».

Кіноакадемія зробила свій вибір — сміливий для себе учорашньої, але чи достатньо сміливий та зрілий для глядача, який осмислено ставиться до перегляду нових стрічок та полюбляє високоякісний кінопродукт? Безумовно, нам обіцяють зміни у складі кінокритиків на «Оскарі» 2016-го року, але перед тим нас чекає ще багато прекрасних фільмів та ще більше прекрасних вражень від кінематографу, який сьогодні довів, що ще має, чим дивувати.