Як же ми очікували це продовження! Перший “Кінгсмен” розбурхав нашу уяву, і можна було сміливо очікувати, що його успіх пошириться і на продовження, але не все так просто. Ця стрічка пропонує нам абсолютно інакший градус шарму… То “золото” — це про новий “Кінгсмен”, чи ні?

Сиквел зберіг чудовість першого фільму, але втратив у оригінальності. Це все ті ж перестрілки, погоні, бійки під кльову музику, а також тонни жартів з перегуками до різноманітних фільмів. Радує те, що різноманітність гумору збільшилася, хоч тепер часом жарти не тримаються купи. З’явилося ще більше шпигунських штучок, які не зустрічаються у класиці шпигунських фільмів, наприклад ті ж парфуми, які при застосуванні огортають юрбу противників чимось на кшталт синього термопластику — і це явна ознака того, що фантазія сценаристів не вичерпується, але вже перебуває у певному напруженні. Подекуди екшн та драйв навіть перевищують усі допустимі рамки: переглядаючи все це, ти переповнюєшся захватом, фільм вистрілює у тебе темпом сюжету, як кулемет, однак це має негативний ефект. За кілька днів враження від фільму, мовляв “класний, обов’язково сходи, це буде круто!” — безумовно, залишається. Але, спричинений візуальним перевантаженням, білий шум у голові не дає змогу так само насолоджуватись сюжетом уже після перегляду. Продюсери як завжди вміють рахувати гроші, але не вміють рахувати патрони в магазині, і не розуміються на балістиці… Але це вже традиційна річ для таких фільмів. Who cares.

Дива реклами: у межах рекламної кампанії було навіть створено мобільну гру, на кшталт Fallout Shelter, у якій було використано персонажів Кінгсмен, а звалась вона Kingsman: The Golden Circle.

Загалом, важко позбутися враження, що уся симпатія до сиквелу виникає через вдалість першого фільму. Дуже багато людей пішли на цей фільм, схрестивши пальці, щоб він не підвів після першого, і так, він не підвів. Усе, що ми так полюбили у першому фільмі — темп, шарм, екшн, гумор, картинка — усе це є і у “Золотому кільці”, часом навіть понад міру.

Екшн, постановка боїв, які починаються вже з 30 секунди фільму — тут немає на що поскаржитися. Стрічка не дає тобі занудьгувати, а й навіть іноді ти забуваєш засунути попкорн до рота від несподіваних поворотів сюжету. Тебе поглинають події, які відбуваються на екрані, адже тут є де поворушити мізками, припустити, хто виявиться зрадником, чи навпаки отримає жадане…і водночас тобі немає де видихнути. Це цікаве враження, яке відчуваєш далеко не під час кожного фільму.

“Золоте Кільце” несе мораль, яка зрозуміла, як два плюс два. Бути прибацаною мамцею-бузувіркою, вживати наркоту та жертвувати своїми громадянами — погано. Бути відданим своїм друзям, своїй справі, довіряти близьким, турбуватися про них, радіти життю — добре. Тобто все доволі просто, але не приземлено. Навіть є дещо гранжеві карикатури на Трампа та Хіларі, за якими кумедно спостерігати.

Актори відіграють свої ролі на всі сто: починаючи від Джуліанн Мур, яка доволі театрально відігрує злодія-психопата (мабуть, досвід “Ганнібала” їй знадобився), і закінчуючи старими-добрими бійцями зі злом, на кшталт Коліна Ферта. Всі агенти отримали змінені ролі, котрі мають логічний прогрес, що підкреслено манерою гри, і так, старі персонажі (емм, ті, які вижили) отримали розвиток у новій частині. Це цікаво, і це те, за що варто похвалити сценариста.

А ще є Елтон Джон. Він грає принцесу в біді. Серйозно.

І ще є Ченінг Тейтум. І кого б він не грав, в прицілі оператора буде його торс, тож він грає Супер Майка. Знову. І знову другорядна роль, чуда не трапилося, і тепер є другий мем-почекун для кінематографу: адже першим був Леонардо Ді Капріо із його Оскаром.

Однак незавуальована жорстокість і вульгарність деяких моментів перетворює цей фільм, який мав всі шанси стати ще кращим за перший по сукупності всіх параметрів, на треш. У голові він після себе лишає мішанину з думок та емоцій.

Агент “Віскі” із його плазмовим батогом дуже нагадує Диво-жінку, а маячок, який можна ввести тільки під час сексу —  це теж трохи перегин палиці, що радше характерне для “Американського пирога”, а не для “Кінгсмена”.

Складається таке враження, що режисерові стрічки Метью Вону здалося, що успіх першого “Кінгсмена” напряму залежав від його молодіжної орієнтованості, жартів та невимушеності. Що ж, він ризикнув і десь виграв, але десь і програв. Цей фільм неодмінно сподобається вам під час перегляду, але чи після нього залишаться у вас такі ж враження — це питання особисте. Утім, глядачі не виходили розчарованими з фільму посеред сеансу — на відміну від фільму “Мати!” Ароновскі.  У даному випадку перший та другий “Кінгсмени” — це як дві подружки: одна із яких красива та розумна, а друга — наче красива та розумна, але забагато розмовляє, і у тебе від неї болить голова. І на фільм варто піти, взяти із собою попкорн і колу — і добре розважитися, не заморочуючись моральними питаннями чи детективними розслідуваннями. Бо саме для цього фільм “Кінгсмен: Золоте кільце” підходить досконало.