Минуло вже чимало часу з тих пір, коли ми востаннє воювали в небесах Strangereal на своїх екранах. Серія Ace Combat за свою двадцятирічну історію та більше десяти проектів, розкиданих по різних сетингах та платформах, мала свої злети та падіння.

У Ace Combat 7: Skies Unknown Namco відкинула всі загравання із серією Call of Duty та модними трендами і повернула серію до її коріння — гру про любов до літаків та неба. Чи пішло це грі та серії в цілому на користь — питання неоднозначне.

Jpeg-Dog як стрижень сюжету

Ключ до успіху серії Ace Combat — це сплав вивіреного аркадного ігроладу з військовою мелодрамою та елементами sci-fi.

У центрі розповіді — уже традиційний для серії антивоєнний сюжет, лейтмотивом якого є те, що у війні винні обидві сторони конфлікту, але цього разу приправлений дрібкою шаленства а ля MGS 4. Війна в цьому світі безповоротно змінилась із появою дронів та загальним розвитком технологій — і цю тему будуть розвивати аж до кінця сюжетної кампанії.

Найбільша проблема з історією полягає саме в персонажах та їх подачі, бо більшу частину інформації подають через радіопереговори в бою. Чесно кажучи, коли в тебе летить десять ракет і ти крутиш мертві петлі, то зовсім перестаєш звертати увагу на щось, окрім власного виживання в бою. Більше того, через те, що переговори ведуться по радіо, часто перестаєш розуміти, хто і до кого звертається — голоси стають надто схожими і слідкувати за історією починаєш вже у записі власного бою. Після завершення польотного завдання гра дає змогу подивитись реплей усієї місії з кінематографічною камерою, а також послухати всі діалоги, які відбуваються між соратниками під час цього дійства.

Лети, літай, знай рідний край

Основна формула Ace Combat 7 залишається незмінною — це адреналіновий аркадний екшн, в котрому гравцеві дають змогу керувати реально існуючими літаками.

В бою все ще грає вирішальну роль ваша реакція та витримка, вибухи не вщухають ні на секунду, бортовий комп’ютер холодно інформує вас, що ви у чиємусь прицілі — і все це на тлі максимально серйозної та дещо наївної військової драми. І якщо всі частини правильно збираються разом — красиві літаки, напружений екшн — я можу закластися, що така гра нікого не залишить байдужим.

Гра дає вам декілька варіантів налаштувань керування, безліч ворогів та сотні ракет, щоби їх знищувати. У свої найкращі моменти гра змушує гравця зціпити зуби від напруження у шаленому доґфайті,  а в інші — нагадує високотехнологічну Galaga, особливо в місіях зі штурмом цілей на поверхні. Неможливо передати емоції від польоту на штурмовику A-10 та знищенням наземних цілей — почуваєшся богом війни, не менше.

Головною новинкою у ґеймплейній формулі гри є система погодних умов та оточення — тепер вони відіграють важливу роль у бою. Хмари можуть сховати вас від противника та скинути його наведення з вашої машини, в тих же таких хмарах ваш літак може обморозити закрилки і стати неповоротким; блискави, грозові хмари, дощ, піщані бурі — все це впливає на ігролад та неабияк додає розмаїття місіям.

“Основною стравою” для гравця все ще залишається сюжетна кампанія. Вона традиційно різноманітна — ми побуваємо в різних кліматичних та погодних зонах та виконаємо, напевне, всі можливі типи завдань, котрі тільки можуть мати бойові літаки. Я свідомо не розкриватиму жодних подробиць, але можу вас запевнити — кожну місію розробники намагались зробити унікальною, тому ви точно не будете сумувати.

Через текст вище може здатись, що гра дуже проста, але мушу вас запевнити — це не так. На нормальній складності вам скоріше за все доведеться перегравати місії по кілька разів, поки ви підберете правильну комбінацію літака та спецзброї, вивчите умови місії та вкладетесь у ліміт часу та очок, які треба набрати. Тут потрібно зрозуміти одну річ — гра аркадна та передбачає, що гравець переграватиме місії по кілька разів, щоби покращити свій результат та набрати місцевої валюти — MRP.

В грі між місіями присутній так званий Aircraft Tree — комплексне дерево з літаками, покращеннями до них та новою спецзброєю. Це меню стане вашим основним другом до кінця сюжетної кампанії як мінімум — життєво важливо постійно купувати кращі літаки та зброю, щоби не мати проблем з проходженням. Повірте мені, ви не хочете воювати на МіГ—21 із монстрами, які з’являться в другій половині гри.

Прекрасні літаки та недолуга земля

Графічна частину Skies Unknown схожа на решту гри — вона така ж неоднозначна. На PS4 Pro гра видає стабільну кількість кадрів без просадок. Ace Combat  виглядає чудово — високо в небі, коли літак оточують красиві хмари, а сонце над небокраєм, освітлюючи гори, пустелі та плато.

Однак коли бій змушує вас спуститися до землі (а це трапляється часто), то у вічі впадають відверто страшненькі текстури землі, об’єктів на землі та наземної техніки. Це, щоправда, жодним чином не стосується літаків — вони виконані просто розкішно. Моделі, поведінка в повітрі, реакція на погодні умови, деталізовані та унікальні кабіни для кожної машини виконані майстерно і придертися зі всім бажанням немає до чого.

У грі присутній VR-режим, де вам доступні 4 місії з повним зануренням у ігролад, але за відсутності у мене VR-шолому протестувати цей режим не було можливим. Мультиплеєр тут скоріше для галочки, і новачку там фактично немає чого робити, бо аси вже у небі, і у вас немає шансів на перемогу.

Наостанок

Фанати серії одностайно погоджуються, що найкращими іграми в серії були 4, 5 та Zero з PlayStation 2. Після цього серія почала відверто стагнувати, а у випадку з Assault Horizon — не зовсім вдало намагатися змінити основну формулу. Проблема полягала в тому, що Project Aces вже довели існуючу формулу майже до ідеалу і відверто не знали, що робити зі серією далі.

Ace Combat 7: Skies Unknown намагалася повернути серію до днів її слави часів PS2 і відчувається саме такою — грою часів PS2, зі всіма плюсами та мінусами. Через свою відверто нішеву природу сьома частина все ще залишається грою “для своїх”. Відверто слабка, вже традиційно для серії, сюжетна лінія грає другу скрипку для його величності ігроладу, який знову, ж, припаде до смаку далеко не всім. Якщо ви ентузіаст військової техніки, авіалюбитель, або фанат авіасимуляторів, то сміливо додавайте до оцінки ще десять балів. Для решти ж гравців —  беріть на свій страх і ризик. Я ж повертаюсь до гри і спробую вибити платину. Pilot Out!