Історією про суспільство антропоморфних тварин — давно нікого не здивуєш. Цей прийом широко використовувався як в казках, які розповідали нам у дитинстві батьки, так і в сучасному медіа, згадайте не такий давній «Зоотрополіс». Та що як дещо переграти все і вдатися до зооморфізму, надавши людям типових тваринних зовнішніх рис? Саме так вирішили творці графічного роману «Блексед», який добрався до України, силами видавництва Рідна мова.

На перетині культур

«Блексед» — це сучасна класика франко-бельгійської школи, що може здивувати вас за першого знайомства. Адже твір створено двома іспанцями, хай навіть для французького ринку, і події описаної історії розгортаються у США післявоєнного періоду (десь 50-60-ті роки минулого століття). І передана ця атмосфера вони настільки круто, що часом здається, немов автори аж ніяк не іспанці і все життя провели в якомусь Бронксі. Однак достатньо мигцем глянути на першу сторінку, щоб зрозуміти, що це європейський твір. Багаті деталями локації, невелика кількість словесних звуків, плавна передача рухів та  незвичайна, для американських творів, палітра відразу кидаються в очі.

Часом, заходячи до власної контори, я відчуваю, ніби опиняюся серед руїн стародавньої цивілізації. Не через те, що там панує безлад, а, ймовірніше,  тому, що все це мені нагадує залишки цивілізованої істоти, якою я колись був.

Сповнений барвами життя

Художнику Хуанхо Гуарнідо взагалі таланту не займати. «Блексед» — виглядає заворожливо, смачно і так багато, що часом губиш нитку повісті, розглядаючи наповнення офісу головного героя. Його малюнок дещо зернистий, шорсткий, але це дозволяє читачу відчути себе у ролі дослідника старих бобін з кіноплівкою. Ти кадр за кадром переглядаєш давно загублену перлину нуару, ігноруючи багаточисельні склейки та прогалини, і відчуваєш, як ціла епоха проноситься через твоє серце. Ні нам, ні авторам-іспанцям ця культура не є рідною чи близькою, але завдяки їхньому твору, ми можемо привідкрити собі шпаринку в цей дивовижний світ. Щоправда виходить як з вікном у особливо вітряний день, ти його тільки-тільки привідкрив на кілька сантиметрів, а ставні вирвало у тебе з рук і до мурашок обвіяло холодним повітрям з голови до ніг.

Попри те, що ці дві історії розвиваються у геть різних містах, йому чудово вдається передати  обидва. Переглядаючи малюнки, ти мимоволі розумієш, що віриш у зображуване. Складається враження, немов художник об’їздили щонайменш десяток американських міст різного калібру, перед роботою. І це прекрасно.

Балансуючи на межі дозволеного

Та не малюнком єдиним «Блексед» полонить ваше серце. Історія Хуана Діаса Каналеса, у першому альбомі, «Десь серед тіней», на перший погляд, проста і доволі типова для американського детективу з харизматичним головним героєм, Блекседом, і злісним босом злочинного угрупування. Проте це тільки так здається. Саме тут автор вправно заграє із згаданим вище зооморфізмом. Тутешні головні герої — звіроподібні люди, які поводяться відповідно до свого зовнішнього вигляду. Директор-морж — кіпішливий старий товстунець, який дуже яскраво переживає череду неудач, кремезна горила — вправний боксер, а рептилії — холоднокровні безжалісні істоти. Та навіть ці додаткові нашарування не роблять оповідку діамантом, що сколихне серце найдосвідченішого літературознавця. Це відмінний нуарний твір: він глибший, за пересічного представника жанру, тутешній головний герой не всесильна машина вбивства, автори не соромляться, часом невиправданого, насилля та імпульсивних дій, а розв’язка легка, різка і, по суті, не залишає простору для роздумів. Хочеться негайно продовжити знайомство з серією і ось воно прямо перед вами.

«Арктична нація» — помітно глибша історія, де автори заграють з гострими суспільними темами того часу, що знаходять відголосок і в сьогоденні. Зокрема, це расизм. У маленькому промисловому містечку після війни закрили чималий авіаційний завод, що позбавило велику кількість людей заробітку. За декілька років тут вибудувався власний аналог ку-клукс клану, що агітує “чистих” жителів притісняти кольорових бідняків, які, за їхніми словами, потенційно небезпечні члени суспільства. Крім того, автори проходяться тонкою кригою питань “посиленої роботи” настоятелів католицької недільної школи з дітьми. Навіть жарту на тему змішуванню незмішуваного знайшлося місце. Та все це стає тільки додатковими нашаруваннями поверх важкої сімейної драми, що знаходиться в серці цього детективного клубка, з яким вовтузиться Блексед. Після такого гучного акорду складно й уявити, що приховують у собі, ще не опубліковані українською, три наступні альбоми серії графічних романів «Блексед».