Рольові ігри були популярні завжди. Досі щороку з’являється чимало RPG — нехай не всі належної якості, але й цього вистачає, щоби жанр упевнено тримався на плаву.

А зараз узагалі відбувається така собі Епоха Відродження ролівок. Погляньте на Kickstarter: всі його найгрошовитіші проекти — RPG. Прихильники жанру слиною стікають в очікуванні The Witcher 3, Wasteland 2 і Tides of Numenera. А ще ж цього року нас чекають веселкова барвиста Dragon Age: Inquisition, ностальгічна Pillars of Eternity, наразі таємнича Lords of the Fallen та інші ролівки.
І поки до появи цих ігор залишається чимало місяців, ми вирішили укласти нашу власну десятку найкращих комп’ютерних RPG. Якщо вам досі не доводилося зіграти в щось із переліку — беріть, не сумнівайтеся. PlayUA рекомендує!

Критерії відбору

З метою запобігти обурених вигукам на кшталт “Фуууу, ви ні бельмеса не тямите в еРПеГе” чи “Автора на палю!”

Однієї лишень рольової системи мало, аби гра могла зватися RPG: скажімо, BioShock чи Borderlands, хоч і безумовно чудові забавки, все ж є шутерами, а не ролівками.

Тож у своєму виборі ми керувалися чотирма основними критеріями:

• Рольова система і розвиток персонажа
• Дослідження середовища і взаємодія з ним.
• Сюжет (тобто власне подієвість, сценарій, детальність персонажів, лор ігрового світу)
• Можливість багатоваріантного подолання перешкод (хоча би дотримання правила трьох В — вбити, вкрасти, вмовити)

Це автоматично накликає на нас гнів прихильників Diablo, Dark Souls, Final Fantasy та їм подібних ігор. Значить, не склалося. Просто змиріться.

 10. The Elder Scrolls V: Skyrim (2011)

Ще з часів Daggerfall стала зрозумілою основна філософія «Старечих каракуль» “Древніх сувоїв”: ось тобі, грачику, великий світ, гнучка рольова система — вйо, розважайся, сам собі шукай пригод. І хай би як не скаженіли закостенілі фанати Morrowind, саме Skyrim став вінцем розвитку серії. Мальовнича і насичена цікавинками мапа, перехвалена, але все ж дієва система Radiant Story, яка ніколи не залишить порожніми ваші гаманець та журнал завдань, чимало заготованих пригод на кожен смак (а ще лорди-даедра; і книги, книги чудесні!)— заради цього грі можна пробачити купу баґів, порізану систему характеристик, натовпи чомусь безсмертних персонажів та зяючі дірки в балансі.
В Скайримі є своя магія, яка вже третій рік тримає гру в переліку найпопулярніших ігор Steam. А може, це заслуга модів.

9. Baldur’s Gate 2 (2000)/ Dragon Age: Origins (2009)

Ці дві гри недарма стоять на одному щаблі. Хоча їх розділяє 9 років, світ, сюжет і технології, DAO — максимально правильна і доступна реінкарнація культової Baldur’s Gate 2, хіба що механіку D&D замінили на зручніший аналог. А от відра пафосу, масштабність подій, продумана боївка з активною паузою та романтичні відносини однаково добре сидять в обох іграх.

І раз ми вже зачепили болючу тему “50 відтінків BioWare”, слід сказати, що Baldur’s Gate 2 — перша гра “броварів”, де з’явився розвиток романтичних стосунків з компаньйонами. Все тому, що саме відтоді у компанію прийшов сценарист Девід Ґейдер.

Хай там як, обидві гри обов’язкові до проходження: Dragon Age: Origins — новачкам, котрих лякають древня графіка та D&D-шні незручності; “Брама Балдура” — усім іншим.

8. Star Wars: Knights of the Old Republic 2 (2004)

Традиційно заведено хвалити саме першу частину (від BioWare), а про другу говорити досить стримано. Все ж гра до сих пір безбожно порізана й забаґована. Але ці дрібниці лікує Restored Content Mod, що його роками шліфує спільнота, щоразу видобуваючи з файлів гри нові локації, квести й діалоги.

Перша KOTOR — це типові “Зоряні війни”: пафос, війна, всемогутній “Я” і бравурна перемога. KOTOR 2 — деконструкція всього, що нам роками давав світ Star Wars. Це розповідь не про війну, а про те, що і хто залишається після неї. На відміну від стрімкої, яскравої попередниці, продовження повільне, задумливе і похмуре.
Якщо хочете побачити темний бік … ні, не Сили, а “Зоряних Воєн”, однозначно зіграйте.

7. Gothic 2 (2002)

Щоразу при запуску Risen людям зринає у пам’яті Gothic. Щоразу, як чути слово “Gothic”, пригадуються десятки годин однієї з найзахопливіших рольових пригод.

Gothic — серія, де базові речі реалізовані доволі просто: простий сюжет, проста рольова система, зовні проста боївка. Але в сукупності вони утворюють складну систему. Це помітно і в бою, і в мирному спілкуванні.
Gothic уже з перших секунд вчить у себе грати: втовкмачує, що ти, дружечку, слабак, якому протипоказано сходити зі стежки, вчить берегти власну шкуру, вчить самому обирати собі друзів та ворогів.

Друга частина серії взяла найкраще від первістка, викинула непотріб (Ctrl для всього, пригадуєте?) і значно поглибила внутрішню структуру світу, зробивши його максимально динамічним, аби до кінця проходження гри на маленькій мапі Хоринису завжди було що робити.

6. Divinity: Original Sin (2014)

Саме так, доволі свіжий проект — і одразу втрапив до переліку найкращих ігор жанру. “Золоте дитя” платформи Kickstarter перенесло нас у мальовничий світ Рівеллону, де гравець може… ну, якщо не ВСЕ, то неймовірно багато, зовсім як у Ultima VII. А небувале розмаїття можливостей ще доповнюють глибока боївка, прекрасно написані діалоги та чудесна музика Кирила Покровського.

Власне, наступного тижня на сайті з’явиться-таки огляд гри, де буде докладно розписано, чим так прекрасна “Дося” (як лагідно ми називаємо гру в редакції).

5. Deus Ex (2000)

Той рідкісний випадок, коли не рольові елементи додають кудись, а саму ролівку збагачують стрільбою та стелсом. Deus Ex досі залишається еталоном ігрового кіберпанку. І за доволі банальним початком «в країні епідемія, терористи викрадають вакцину, нумо їх бити» ховається міцна розповідь, яка ледь не кожних півгодини викидає сюжетного коника. Змови, змови, таємні організації, змови, ШІ, змоги, трихвоста розв’язка, яка на відміну від 12-и закінчень Human Revolution, у кожному разі виглядає однаково гармонійно.

І хоча в силу антуражу чимало людей проходило гру саме як стрілянку, варто зауважити, що закінчити Deus Ex можна, скоївши усього лише одне вбивство. Нікуди не дітися, ролівка.

4. Arcanum: Of Steamworks and Magic Obscura (2001)

Цю гру частенько обзивають “стімпанківським клоном Fallout”, хоча насправді між цими ролівками мало що спільного, а виглядає Arcanum ще гірше за пост-ядерну дилогію.

В наших руках — фентезійний світ, приправлений добірною паровар’ятівською стилістикою (орки у діловому костюмі з револьвером за поясом — непогана така ілюстрація). І що цікаво, магія і технологія в ньому всіляко протидіють: у містах важко чаклувати, а магічні ділянки змушують техніку ламатися (два принципово різних шляхи проходження, якщо ви не помітили).

Але найголовніше — у грі настільки детальна рольова система, що справді можливо відігравати роль, з урахуванням раси і статі. Створіть прекрасну ельфійку і прогуляйтеся містом голяка — почуєте чимало пікантних фраз. А от на тролиху реагуватимуть геть по-іншому…

Коротше, отак розписувати можна довго. Зіграйте самі.

3. Fallout 2 (1998)

Шедевр, непідвладний часові та апокаліпсису. Гра, яку можна пройти 12 хвилин, а можна грати в неї роками. Веселе і водночас похмуре полотно, де гравці самі вимальовували картини життя американської пустки. І попри всю зовнішню непривітність, гравцям справді дали багатий світ, де можна було жити, надовго забувши про основний сюжет. Бо ж стільки тут незвіданих місць, незроблених квестів, некраденого добра. Хтось охороняв каравани, хтось їх грабував. Хтось патрав гральні автомати Нью-Ріно, а хтось знімався у порно, аби хоч якось заробити гроші. Хтось був яснозорим героєм, а хтось торгував людьми і вбивав дітей. Трясця, і чому я вживаю минулий час? Це й ДОСІ весело робити!

2. The Witcher (2007)

Перший “Відьмак” не обіцяв нічого надзвичайного: заяложений прийом з амнезією, дивна, справді дивна боївка, страшенно повільний розгін…

А потім — клац! — і ловиш себе на тому, що добрих півгодини бовтаєш зілля, думаєш про грамотну позицію під час бою і довго обираєш, як тобі вчинити, вкотре обираючи між “хріново” та “паршиво”. Бо кожне твоє (і Геральтове) слово завжди матиме неприємні наслідки. Намагаєшся закрити очі на привітність та вигоду для себе, бо ставати на чийсь бік означає завдати болю. А зберігати відьмацький нейтралітет у цьому світі ой як нелегко.

“Відьмак” — по-справжньому доросла гра. Хмару ігроладних можливостей тут заміняють справжні людські відчуття, муки вибору і пожинання гнилих плодів своїх діянь. Знайомо, чи не так?

1. Planescape: Torment (1999)

Прочитайте останній абзац попереднього блоку. А тепер помножте ці слова, сказані про “Відьмака” вдесятеро. Мінімум.

Аби дати якесь пристойне уявлення про Planescape: Torment, потрібна окрема стаття. Якщо коротко: це досвід — не лише ігровий, а мистецький в цілому — якому знайдуться лічені аналоги.

• Хочете прекрасного сюжету? Зіграйте в Planescape: Torment .
• Хочете гри з розмаїттям виборів та наслідків? Зіграйте в Planescape: Torment.
• Хочете переконатися, що ігри є мистецтвом? Зіграйте в Planescape: Torment.

Ні, не так. У цю замало зіграти, її слід пройти, уважно читаючи кожну репліку.

І тоді всередині вас щось зміниться.

Звісно, окрім оцих RPG-велетів у редакції полюбляють інші ролівки, які хоч і не дотягують до «вищої ліги», все одно подарують вам чимало приємних вражень в обмін на присвячений час. До них належать і Fallout: New Vegas, i The Banner Saga, i навіть зневажана публікою Mars: War Logs (перелік, зрозуміло, аж ніяк не повний).

Приємної вам гри!