“Тільки я візьму новий рівень” — це південнокорейська манхва в жанрі ґейміфікованого міського фентезі. Історія базується на однойменному творі за авторством Chugong, малюнок належить корейській студії Redice Studio, яка після успіху “Тільки я візьму новий рівень” міцно взялася за видавництво коміксів схожої тематики. Взагалі, жанр “літературної RPG” досить поширений в світі, що вже казати про Корею, де MMORPG — це мало не національне надбання.

Манхва розповідає нам про пригоди Сонг Джіну — хлопця, який працює мисливцем на монстрів з іншого виміру та вважається найслабшим у своєму ремеслі, аж доки низка подій, кмітливість, винахідливість та неоднозначні рішення Сонга не призводять до того, що він отримує деякі унікальні здібності, які допомагають йому підвищувати свій рівень. Власне, тому й назва саме така, а не “Я та мій сусід Канг візьмемо новий рівень”. Складається враження, що Джіну перебуває в якійсь комп’ютерній симуляції, але все насправді не так просто, тож попереду читачів чекає чимало таємниць.

В Україні офіційно цю манхву випускає видавництво Northern Lights. Вони отримали ліцензію й адаптували манхву з корейської. Наразі в українських магазинах та на їхньому сайті є перший том, обсягом у 320 сторінок, який охоплює перші дві з половиною арки історії. Також видавництво вже анонсувало роботу над другим томом.

Про сюжет

Внаслідок невідомих подій на нашій планеті відчиняються портали до іншого виміру, з яких, залежно від рівня порталу (а їх є декілька), через деякий час починають вилазити чудовиська. Водночас, ніби у відповідь на це, в деяких людей по всьому світу прокидаються надзвичайні здібності. Вони стають сильнішими та спритнішими за інших, а також деякі з них можуть керувати вогнем, лікувати інших без допомоги сторонніх засобів, а просто приклавши руки до рани тощо. Цих людей, що починають професійно полювати на чудовиськ, називають “Мисливцями”. Вони збираються в групи та формують Мисливські Гільдії, що в свою чергу починають ворогувати та конкурувати між собою, але це відбудеться трохи пізніше, тому не буду сильно спойлерити другий том. Їхня основна задача — не дати вийти монстрам назовні та почати нищити все навкруги. Для цього треба перебити чудовиськ у підземеллі, перемогти боса та закрити портал дорогою додому. Але, звісно ж, і заробити на таких пригодах ніхто не проти.

Таким Мисливцем є і наш головний герой, Сонг Джіну. Біда лиш у тім, що пан Сонг — мисливець найнижчого Е-рівня, та ще й настільки слабкий, що навіть у найпростіших порталах він зазнає шкоди. Замість луту та досвіду він повертається додому лише зі синцями та порізами. Тим не менш, через особисті та сімейні обставини він постійно ризикує своїм життям у підземеллях, хоча робота не приносить йому жодного задоволення, а інші мисливці не сприймають його серйозно. Хтось глузує над ним, хтось відверто зневажає, а дехто взагалі вважає Сонга негідним зватися Мисливцем. Аж поки на одній із вилазок до підземелля не розпочинається наша історія.

Головною звабою цього твору є його персонажі, найголовнішим з яких є, звісно, сам Сонг та його подорож від найслабшого мисливця до найсильнішого. Цікаво спостерігати за його розвитком та за купою нових, крутих здібностей, що він отримує на своєму шляху. Крім головного героя, ми також знайомимося з трьома дійовими особами цього тому: Чонг Чхійоль, мисливцем С-рівня, який за правом найсильнішого в групі бере на себе роль лідера команди, Кім Сангщік, мисливцем D-рівня, який від самого початку ставиться до Сонга дещо зневажливо, та Лі Джухі, мисливиці-цілительки B-рівня, що проявляє до головного героя романтичну зацікавленість. Після деяких суперечок їхня група вирушає на битву з босом до підземелля, яке виявляється не таким вже й простим. Команда знаходить двері до загадкового місця, про яке до цього НІХТО не знав. На цьому я зупинюсь, адже опісля починається кривавий екшн, в якому герої показують себе з незвичних навіть для себе сторін, а далі спойлери-спойлери-спойлери.

Людям, які читають подібні твори більш-менш постійно, сюжет може не видатись аж надто новим: власне, поруч із потрапляцтвами, бойовиками та романтикою, ґейміфікована фантастика та фентезі є чи не найпопулярнішими жанрами манхви. Але якщо до цього ви ніколи не бачили корейські комікси, то “Тільки я візьму новий рівень” однозначно вартий вашої уваги. Художник гарно вміє передавати атмосферу ситуації, особливо найфантастичніші елементи оповіді, та непогано поєднує темний стиль із контрастними кольорами, щоби підкреслити їхню важливість. Особливо коли це стосується крові. Яскравими та динамічними виглядають сцени боїв, застосування магічних прийомів та раптових ситуацій, вкладених у один стрімкий, але насичений момент. Манхва, завдяки цікавим художнім прийомам, дозволяє уяві домальовувати кадри, почути звуки та навіть запахи, що допомагає поринути в сюжет з головою. Читається на одному подиху.

У цілому, цього достатньо для того, щоб ознайомитися зі світом, персонажами, мотивами головного героя, та зрозуміти, зацікавить воно вас чи ні. Було б краще, якби автори також включили до першого тому всю третю арку вступного підземелля, бо саме там описують нові здібності протагоніста, а читач починає краще розуміти хід його думок. Утім, зважаючи на те, що перший том і так вже під триста сторінок, а друга його половина насичена багатьма подіями, я цілком розумію, чому її вирішили залишити на потім. Тож якщо вам такі оповіді та персонажі до вподоби, то “Тільки я візьму новий рівень” зможе вас вразити.

Про саме видання

Обкладинка тверда, негнучка, добре захищає сторінки від пошкоджень та приємно лежить в руці. Папір досить якісний, гладкий на дотик і цупкий. Випадково порвати книжку не вийде. Переклад та верстка українською є доволі пристойними. Ономатопея (або звуконаслідування — це оті “бух”, “бах”, “трясь”, що показують звучання) здебільшого розставлена вдало, не перекриваючи сцени та не відволікаючи від подій. Зважаючи, що це ліцензована локалізація, інакше і не мало бути. Добре, що видавництво поставилося до цього відповідально. Найбільшою проблемою цього перекладу є його сухість: надто вже воно все “офіційно” читається. Тут я маю на увазі не ввічливі звертання на кшталт “пане” чи “дядечку” — це вже особливості корейської гонорифіки. З менш нагального, але те, на що я звернув увагу — це відсутність Г/Ґ в транслітерації окремих імен та назв, але це зустрічається нечасто, тому навряд чи це обурить читача. Видавець повідомляє, що жодних подібних зауважень по цій манхві вони не отримували та не чули. І це чудово!

У цілому, перший том цієї манхви є хорошим прикладом того, як може виглядати індустрія коміксів в Україні. Книжка цілком варта своїх двохсот сімдесяти гривень та є непоганим вступом для людей, незнайомих з корейськими коміксами.

Автор огляду: Антігоніус