Королівський автоспорт в кіно тривалий час обходили боком без вагомих причин. Чи то не розуміли, як справно підійти до зйомки такого фільму, чи боялися ваги відповідальності при спробі передати усю красу й напругу цього чемпіонату. Але може воно й на краще, тому що Джозеф Косинський, режисер фільмів «Трон: Спадок» і «Топ Ґан: Меверік», створив дещо неймовірне. Те, що однаково припаде до душі фанам F1 і випадковим кіноманам.

У своїй основі F1 — це фільм, що розповідає історію протистояння гіркого досвіду й молодого завзяття. Історію про боротьбу з внутрішніми демонами й міжособистісними непорозуміннями для досягнення командного результату. Історію про тяжкий шлях, що чекає будь-кого, хто захоче досягти вершини. Тобто це формульна спортивна драма, але боже, як вони це обігрують!

Герой Бреда Піта, Сонні Гейз, — старий, понівечений життям і попередніми помилками гонщик, талант якого хоч і безмежний, але все ж підбитий плином часу. У пориві відчаю його знаходить давній друг Рубен (Хавʼєр Бардем), який за збігом обставин керує командою «Формули 1» і страшенно потребує дива, а конкретно здатного на перемоги пілота. Такого, щоб не просто був талантом за кермом, а й своєю особистістю зміг зібрати докупи морально побиту команду і передати частину безцінного досвіду другому пілоту — талановитому юнаку Джошуа Пірсу (Дамсон Ідріс).

Ти казав, що він старий. А він ще ого-го!

Звісно, простіше сказати, ніж зробити. І так, це типова спортивна драма, тож очікувано після низки незгод усе помалу вирішується й стає на свої місця. Та в кадрі до самого завершення не зникає інтрига щодо того, яка картинка буде фінальною. Це аж змушує втиснутися в спинку стільця й уважно стежити за розвитком подій. Під кінець я навіть не помітив, як від напруги скрутив у трубочку квитки, що весь час тримав у руках.

На побудову тутешньої напруги неабияк грає саундтрек. Попри те, що імʼя Ганса Ціммера давно асоціюється з якісною музикою, тут він немов перевершив себе. Стежачи впівока за автосимуляторами, я звик апелювати до серії Gran Turismo як до прикладу крутої франшизи, де класно підібрано треки для різнотипних перегонів і передано атмосферу автоспорту як розваги. Та в F1 звук, що супероводжує усі гоночні сегменти, — це щось позаземне за рівнем свого виконання. Він не дає глядачу забути про рев двигунів, натомість акуратно його підкреслюючи та стаючи надійним прошарком між тим, що діється безпосередньо на треку і динамікою взаємин членів команди APX GP.

А яка тут операторська робота! Клаудіо Міранда немов перевинайшов підхід до зйомки болідів на треку. Донедавна я гадав, що краще за команду Grand Tour автомобілі в цьому світі ніхто не вміє знімати. Та схоже я неабияк помилився, адже з перших митей і аж до фінальних титрів ми спостерігаємо магнетичні кадри з треків. Вони динамічно змінюються, показують часом найнесподіваніші через складність технічного виконання ракурси і що важливо — вони залишають легкий наліт неохайності. Знаєте, як залишена замаслена тряпчина на фото гаража з крутими машинами, яка підкреслює факт того, що в ньому хтось активно працює з автомобілями, а не просто зберігає їх.

Як вкрай побічно знайомій з «Формулою 1» людині, мені важко було підмічати усі розкидані фільмом фішечки. Звісно, тут і там вигулькували в камео справжні пілоти. Вони ж складали конкуренцію головним героям на треку. Та крім того, нам регулярно показували інших, трішки менш медійних, але важливих для спільноти героїв, яких я не знаю. Та за реакціями залу, я можу вам впевнено сказати, що для прихильника «Формули 1» тут знайдеться багацько цікавинок.

F1 — це без перебільшень фільм, який спадатиме на думку щораз, як запитуватимуть стислий перелік найкрутіших фільмів про автоперегони. Тих, які однаково захоплюють щирих фанів реву моторів і вкрай віддалених від автоспорту. Тих, що просякли любовʼю до зображуваного, мов шари торта «Наполеон» кремом. Тих, що приваблюють передивитися їх ще раз.