«Екслюзив PlayStation» — фраза, яку навряд чи хтось асоціюватиме з мультиплеєрною грою. В уяві передусім з’являються образ Кратоса або флешбеки пригод Нейтана Дрейка. І як би Sony останніми роками не обіцяла розширити свій каталог багатоосібними ігросервісами на всі смаки, скасований онлайн шутер у всесвіті The Last of Us і реліз Concord сигналізують, що забрати собі шматок певної аудиторії не так просто навіть для гіганта. Конкретно зараз у центрі уваги перебуває Concord, але запал гри, на жаль, є доволі слабким, навіть попри цілком міцну основу.

«Вартові галактики» вдома

Не дивина, що перший же ж проєкт Firewalk Studios під крилом Sony є саме футуристичним багатоосібним шутером. Вихідці з Bungie явно чітко розуміли, що вони хочуть створити, надихаючись художнім стилем Destiny чи Halo. Це не є мінусом, якщо говорити про мапи. Втім, доволі неоднозначні почуття з’являються, коли мова йде про візуал персонажів. Вони просто невиразні. Мова навіть не про те, що вони гірші за концепти «Вартових Галактики», Destiny чи Overwatch.

З 16 персонажів хоча би якось виокремити візуально можна приблизно чверть. Відзначити найбільше хочеться бляшанку 1-ОФФ, кішкодівчинку Іт-Зі і гриб на ім’я Ларк. Усі інші герої виглядають, як масовка для наступної частини «Вартових галактики». Ситуацію можна було покращити якісними скінами, але більшість із них зараз – це всього лише зміна кольору базового вигляду бійця.

Варто визнати, що гра не виглядає дешево. Це помітно в анімаціях персонажів й оформленні мап. На жаль, обіцяні кінематографічні сцени — це коротенькі щотижневі відео, які навіть не представляють персонажів, а просто показують їх за типовою розмовою. Без екшену, без додаткового контексту тощо. Ще й серіал Secret Level, де буде епізод про Concord, вийде аж у грудні.

У головному меню можна перейти в пункт, де є вся необхідна інформація стосовно планет, аномалій і персонажів. Втім, це більше схоже на 500 сторінок лору від Снайдера для «Бунтівного місяця». Відчуття наче дивишся сирий фільм, але ти знаєш, що десь там існують сотні сторінок додаткової інформації, які, ймовірно, можуть створити правильну атмосферу. І брехати не буду, захопливих фактів про світ Concord у цьому пункті меню достатньо.

Чому, наприклад, мапа «Соляний палац» виглядає розкішно, але через занепад поросла зеленню? Concord розповідає доволі сумну історію одного з лордів планети Ґленс, який дуже хотів збудувати соляний курорт, щоби здирати величезні суми грошей з багатіїв. Втім, реальність диктує свої правила. Його новозбудований розкішний палац просто перетворився на банальне місце перемовин. Бо летіти сюди заради відпочинку ніхто не захотів, а от купити пальне з тутешніх ресурсів — залюбки. Після однієї з атак на планету лорд більше не повертався сюди, а його палац банально занепав, ставши нагадуванням про нездійснену мрію.

Не всі історії, описані в Concord, справляють позитивні враження, але часто вони задають правильний тон навіть для опису машини з переробки солей. От тільки читати доведеться багацько. Навряд хоча би десята частина гравців у мультиплеєрному шутері буде це робити. Певна інформація ще й розблоковується, лише коли ти потрапляєш на відповідну мапу вперше чи граєш за певного персонажа.

Не вигадуючи велосипед

Concord повільніша за будь-який інший багатокористувацький шутер, у який я коли-небудь грав. Це відчуття було в мене під час бети, але нічого не змінилося й у релізній версії. Гра балансує між використанням двох вмінь і стрільбою. Якщо твій персонаж не може перестріляти супротивника, то в нього зазвичай є щонайменше одна здібність для захисту або атаки, щоби зрівняти шанси в бою.

Пилосмок 1-ОФФ – тут буквально єдиний і неповторний. Видуваючи повітря, він завдає шкоду ворогам. А вдуваючи, 1-ОФФ підхоплює різні засоби для ураження, які в нього летять, і перетворює їх на заряди вмінь. Це відповідно дозволяє йому кинути здоровецьку вибухову банку супротивнику в обличчя або поставити платформу, що відбиватиме ворожі кулі. А тепер візьмемо на противагу 1-ОФФ, наприклад, Іт-Зі. Вона буквально аналог Сомбри з Overwatch 2… Бігає з пістолетом-кулеметом і може телепортуватися на власну ж кульку, яку за потреби кидає в певному напрямку. Звісно, ця сфера має свою фізику, тому з нею потрібно бути обережним. Та це не скасовує факту, що задум не оригінальний.

Втім, найвиграшнішими варіантами завжди залишалися згадані вище «невиразні» бійці. Мова про Леннокса (тутешнього МакКрі, який вправляється з револьвером) і Лео (a.k.a. Солдат 76) зі штурмовою гвинтівкою. Прості як патик, вони завжди були найоптимальнішим вибором для стрільби на будь-якій дистанції. При цьому їм не потрібні якісь специфічні умови, як-от бути поблизу противника чи стояти в переході. Наприклад, героїням із пістолетом-кулеметом уже треба бути ледь не за кілька метрів від противника для оптимальної стрільби.

Ролі в Concord є, але межа між ними часто розмита. Кожен боєць теоретично є самодостатнім, але на практиці все одно ніщо не переплюне команду, яка тримається разом. Гра вп’ятьох зокрема дозволяє розкрити громіздких персонажів. Умовні «танки», як діти, щойно від них відходять тіммейти, ворогу доволі просто їх убити. Зважаючи на те, що громіздкі персонажі ще й повзають, наче черепахи, грати навколо них інші гравці найчастіше не хочуть, навіть коли це збільшує шанси на перемогу в декілька разів. Якщо увірватися на такому персонажі без підтримки до ворожої команди, тебе швидко розстріляють.

А тепер уявіть, що після смерті тебе спавнить не біля команди, а на протилежному боці мапи. І цим Concord насправді грішить найбільше. Бо поки дійдеш до найближчого тіммейта, дуже часто можна натрапити на ворогів. Для громіздкого персонажа це смерть. Насправді для будь-якого персонажа така ситуація стане фатальною, бо будь-який вихід 1х2 майже завжди закінчиться смертю бійця на самоті. Така вже специфіка гри: час на вбивство тут доволі великий, якщо не зважати на вказаних Леннокса й Лео чи декількох персонажів, які буквально можуть тебе зарізати впритул.

У Concord є бійці, які можуть зцілити вас магічними сферами чи спеціальними наземними станціями, але вони не зрівняються з точками для відновлення здоров’я, розкиданими на мапі. Їх потрібно завчити, адже саме вони відновлюють втрачений показник здоров’я до 100% найшвидше. Винятком є хіба Леннокс, який сам себе може полікувати з такою ж ефективністю. Тому я вважаю цього бійця буквально найкращим у грі. Усі інші вміння персонажів потребують більше часу, якіснішої позиційної гри за щитами чи в закутках.

Попри те, що все описане звучить наче постійні нарікання, стрільба тут доволі комфортна. Concord не здивує вас специфічними вміннями, якщо ви грали в Unreal Tournament, Destiny чи Overwatch, але й жорсткого дискомфорту вона не викличе. Так, щодо певних персонажів іноді виникала думка: «Окей, він відстій». Та це відчуття зникало, варто було зіграти за нього 3-4 матчі. Деякі персонажі буквально потребують вивчення мап чи розуміння варіативності ситуацій. І коли етап заперечення позаду, Concord вже не здається такою сірою.

Мапи зазвичай сприяють будь-якому стилю гри. На кожній із них є достатньо виступів, контейнерів, закутків тощо, щоби комфортно грати на 2 чи навіть 3 поверсі, залежно від умінь персонажа. Кожна локація має щонайменше декілька повноцінних смуг для боїв, але є винятки. Наприклад, квадратна мапа, яка розділена на 4 арени вузькими коридорами вздовж і впоперек. Починаєш розуміти, що ривок убік і подвійний/потрійний стрибок (є в більшості персонажів) дозволяють тобі плавати у цих коридорах, між виступами тощо, наче риба у воді. Трохи покращити баланс для певних персонажів і гра цілком підійшла би для постійного ґрайнду. От тільки ґрайндити зі старту майже немає заради чого… Скінів катма, редагування картки гравця понуре, зате є альтернативні версії персонажів.

Менеджмент, на який ми не заслужили

Хоч у грі на це не дуже акцентують увагу, але розподіл на класи навіть дає додаткові пасивні бонуси, якщо в одній команді грають одразу декілька бійців певного типу. На жаль, їх вплив мінімальний. Ще є альтернативні версії персонажів, які треба розблоковувати. Наприклад, умовний Леннокс І та Леннокс ІІ. Вони можуть відрізнятися швидкістю перезарядки, кількістю набоїв у револьвері тощо. І це непогана концепція, якби потрібний варіант персонажа можна було вибирати перед стартом матчу. Натомість тобі треба зайти в меню створення ротації, замінити Леннокса І на Леннокса ІІ чи будь-якого іншого персонажа й виставити цей стак як основний. Лише тоді в наступному матчі на екрані вибору персонажів буде відображатися варіація потрібного Ленокса. Для чого це все? Незрозуміло.

Варто зазначити, що оптимізація гри краща, ніж була під час бети. Мова саме про ПК-версію. Якщо раніше мені доводилося знижувати візуальні налаштування заради 70-90 к/с, то релізна версія на середньо-високих видає майже стабільні 144 к/с (дивіться конфігурацію ПК наприкінці). Це все ще не вершина оптимізації, але цього було достатньо, щоби справити приємніше враження.

Відсутність повноцінної маркетингової кампанії для Concord лише посилює бажання сказати, що навіть сама Sony не дуже вірила в гру. Можливо, мала спрацювати магічна ланцюгова реакція розголосу й безліч умілих контентмейкерів буквально показали би потенційній аудиторії, що від ґеймплею Concord можна отримувати задоволення.

На жаль, невиразні персонажі, «500 сторінок лору» замість крутих сінематиків і відчуття «це ж було вже» не дадуть змоги повноцінно довести, що ґеймплейно Concord все ж хороша. Вона могла би втримати десь на сотню годин, якби в ній була хоча би якась кінцева мета. Втім, ні крутих скінів, ні потужних альтернативних версії персонажів у ній немає. А просто грати можна й Overwatch 2 чи Modern Warfare 3, де описаних проблем або немає, або певні чинники взагалі відсутні. Concord на теперішньому етапі свого існування просто не може запропонувати нічого особливого для того, щоби залишитися в ній надовго.

Оглядач грав на ПК (характеристики для порівняння):
Процесор: Intel Core i7-13700K
ОЗУ: G.Skill DDR5-6000 64 Гб
Відеокарта: GeForce RTX 4070 Ti
Пам’ять: SSD Samsung 970 Evo Plus