Минулої суботи у Львові відбувся вже сьомий Anicon — фестиваль косплею, на який з’їхалися сотні майстрів, моделей і просто ґіків-шанувальників. Редакція PlayUA не змогла залишитися осторонь цього свята і в бойовому складі ми рушили на “Погулянку”. Для трьох із нас — Романа, Юри і мене — це були перші відвідини Анікону, тоді як Олекса і Михайло могли порівняти побачене з фестивалями попередніх років.

Сам концерт-конкурс — ключова подія усього Анікону — розпочинався аж о другій годині дня. Втім, цікавинок і без того не бракувало. На території центру творчості гості свята повним ходом фотографувалися з косплеєрами. Тільки встигай ловити поглядом цікаві моменти: аніме-вампірка ходить попід руку з ноланівським Бейном, Супер Маріо  просить спільного фото з Ларою Крофт, Скорпіонка та Саб-зірка практикують сценічний двобій… Без перебільшення, очі розбігалися.

Всередині споруди вже повним ходом випробовували новинку Анікону — мейд-кафе Ichigo no keiku, яке поєднало ціни заводської їдалки та ну дуууже няшне обслуговування. Офіціантки у костюмах покоївок (змиріться з чуднотами цієї фрази) підкорювали відвідувачів своєю ввічливістю та милотою просто з перших секунд. Не дивно, що чимало клієнтів обирали також додаткові послуги — годування з ложечки та трихвилинний масаж для розслаблення; все ж так воно й було задумано, адже їжа козирем закладу не була і навряд чи порятувала зголоднілого ґіка.

Потішила і новостворений ярмарок різноманітного тематичного краму. Фігурки, м’які іграшки, значки, підвіски/персні/сережки — це вже класика, а от комікси та повнорозмірні малюнки неабияк спокушали хапнути щось собі. Приємно, що на розкладці були й українські комікси “Даогопак” і “Чуб”, однак на тлі конкурентів вони виглядали не дуже виграшно. Краса красою, але палітурка й широкий формат при малій товщині — не найкращі цінотворчі фактори для країни, в котрій комікс-культура ще не стала міцно на ноги.

Забрати решту вільного часу перед концертом мали лекції. Попри те, що ми не встигли на лекцію про супергеройські комікси (моя найбільша особиста прикрість на заході) та презентації ворґейму Infinity, чия естетика чимало запозичила зі славетної Ghost in the Shell (“Це не Ваха, тому ходімо краще пообідати“, — Роман), лекція про важливість самореклами для косплеєрів компенсувала це сповна.

Марія Карпенко (Fenix Fatalist) спромоглася за неповну годину посвятити слухачів у таїнства механізмів мережевої самореклами. Попри те, що йшлося передусім про косплеєрів, лекція мала цінність не лише для них. Доповідачка просто й доступно пояснювала різницю між окремими стратегіями просування,  переконала у найбільшій ефективності агресивної реклами та попередила про недоліки покровительства, коли косплеєр (або інший творчий спеціаліст) може стати заручником своїх “власників”. Не залишилися осторонь опис можливостей косплеєрського заробітку та опис найпопулярніших ресурсів для просування. Ті, хто думав, що для популярності достатньо лиш пачками викладати фотографії у себе в пабліку, довідалися гірку правду: самопросування — це методична й часоємна праця.

Зрештою, всі присутні почали сходитися до концертної зали. Приємно було бачити у залі не лише молодь, а й літніх людей, котрі прийшли разом із онуками. На моє запитання, як вони довідалися про Анікон, відповідали просто: довідалися від молодших родичів, а відтак прийшли оцінити красу тутешніх костюмів, а заодно дітям показати героїв їхніх улюблених мультиків.

Концертна програма, попри чітку орієнтованість на свого глядача, мала чим зачепити й неофітів: навіть не дотямивши, що за персонажі зараз дефілюють сценою, все одно насолоджуєшся хореографією та музикою. Хай нечасто, але все ж. Втім, зал постійно вибухав оплесками після кожного номеру. Та що там, навіть прибирання сцени ніколи не залишалося без овацій!

Втім, особливо схвального відгуку публіки зазнали два театралізованих номери. Вибухова феєрія під назвою “І так зійде”, яку автор цих рядків вважає найкращим номером концерту, активувала шквал аплодисментів кілька разів на хвилину, доволі правдиво розповідаючи про різницю між підготовкою до Анікону місцевих та приїжджих косплеєрів. У свою чергу, сценка про відьмака Ґеральта, де водночас опинилися найпомітніші герої книг та ігор про Білого Вовка,  неймовірно вразила глядачів якісними костюмами та пристойним сценічним виконанням. У перерві після першого акту концерту навколо Ґеральта та дівчат зібрався величезний натовп охочих сфотографуватися. І якими би не були втомленими й голодними Даріуш, Наталя, Марія й Соломія (а саме так звуть виконавців Ґеральта і трьох його найважливіших жінок), вони мовчки погоджувалися, адже дарувати радість фанатам — це теж частина їхньої роботи.

Закінчувалося, шоу, відбувалося вручення нагород, а в голові якось систематизувалися враження про все побачене за день. Anicon — однозначно потужне явище в українському ґік-середовищі. Неймовірно хочеться подякувати організаторам, учасникам, а також усім помічникам, які сьомий рік готують свято від найпомітніших його етапів до наймарудніших — прибирання, носіння стільців/столів тощо. Сім років відданої праці — це досягнення, гідне поваги.

Тішить розгортанння різноплановості Анікону, де людина, якій аніме до лампочки (а в нашому випадку аж троє) може цілком нормально почуватися і задовольнити свого внутрішнього ґіка — не в останню чергу завдяки ярмарку та тематичним лекціям.

А от вдячна й віддана спільнота — палиця з двома кінцями. З одного боку, вражаюча кількість палких шанувальників слугує яскравим доказом потрібності й заслуженої репутації фестивалю. Втім, коли фани настільки віддані, що їх можна маслом на хліб намазувати, це не стимулює розвиток шоу-програми. “І так з’їдять, навіщо рвати собі дупу більше, ніж потрібно?” Винятків, щоправда, вистачало, але щойно згадуєш, що це дійство проводить всьоме, то журбинка хапає.

Подолати цей недолік нескладно, хоча потребує сторонніх зусиль та  часу — слід просто вливати більше свіжої крові, передусім глядацької. Тому якщо ви ще не були гостем Анікону, неодмінно завітайте до Львова наступного року.

Ми, до слова, теж неодмінно це зробимо.

https://www.youtube.com/watch?v=80V5WZ8UujM&feature=youtu.be