Очікування часто розходяться з реальністю. Свого часу, дивлячись трейлери Assassin’s Creed 3 і слухаючи розповіді друзів, я уявляв собі масштабний світ зі заплутаною історією, горою можливостей, комплексною бойовою системою й крутим стелсом. Та тоді я не міг пограти в цю гру сам на своєму слабенькому ноутбуці, і відчуття розчарування прийшли до мене сильно пізніше, майже за десять років після виходу гри, коли я врешті в неї зіграв. 

Саме тому коли трейлери Rise of the Ronin і відгуки преси за першими годинами гри малювали мені ту ж таки картинку, що в ті давні часи виринала в моїй підлітковій уяві, — я відмовлявся вірити. Мені не хотілося вдруге відчути себе ошуканим. І дарма. Тому що Rise of the Ronin, попри всі свої технічні недопрацювання, дала мені усе те чого я так жадав тоді.

Треба відкривати енциклопедію

Події Rise of the Ronin розгортаються в Японії XIX ст. — переломному відрізку історії для всієї японської нації. Радикальні консерватори навідріз відмовлялися відкриватися зовнішньому світу й починати розвиток взаємин із країнами Заходу. Їм протистояв шьоґунат і його прихильники, які бачили майбутнє держави у співпраці з рештою світу. Ми — колишній член клану «Завуальованого вістря», який історично ставив собі за мету знищення шьоґуна, та був знищений швидше. І тепер, після доленосної зустрічі з народним героєм Сакамото Рьомою, нам належить взяти безпосередню участь у низці доленосних подій, що приведуть японську націю до нового життя.

Зізнаюсь одразу — я заплутався в історії Rise of the Ronin, заледве завершивши перший із трьох тутешніх актів. Team Ninja доклали неймовірну кількість зусиль, щоб лагідно оспівати важливий етап історії своєї батьківщини. Події гри охоплюють пʼятнадцятирічний період, за який ми зустрінемо 32 історичні постаті, зробимо низку виборів, повʼязаних з нашими політичними орієнтирами, і побачимо три чималих регіони Японії. А ще, в залежності від наших виборів і хитросплетінь політичних рішень, ми спостерігатимемо за утворенням союзів й підступними ударами, спробами вбивств і несподіваними усвідомленнями. І це не згадуючи про 58 опціональних завдань «звʼязку», розділених між різними героями, що додатково розкривають нам їхні міркування. Тож десь на тридцятій годині гри я вирішив, що не стану читати короткі енциклопедичні вставки в меню і просто насолоджуватимуся процесом.

А насолоджуватися у Rise of the Ronin є чим як у сюжетних сегментах, так і поза ними. І їх справді слід розділяти, бо це два окремих світи. Якщо сюжетні місії закривають вас у коридорних локаціях із лімітованим набором маршрутів для пересування, фіксованим інвентарем й окремими чекпоїнтами, то весь інший контент розміщений на широких просторах відкритого світу і працює за спільними правилами. За словами самих розробників, таке розмежування дуже допомогло їм із вибудуванням сюжетної лінії й постановкою окремих моментів історії. Особисто я не знайомий з попередніми роботами студії, та на стрімах аудиторія постійно повторювала «Усе, як у Nioh», спостерігаючи за моїм проходженням сюжетних сегментів. Тоді як у мандрах відкритим світом публіка легко вгадувала елементи ігор серії Assassin’s Creed.

Кредо Роніна

Створюючи базові концепти Rise of the Ronin у далекому 2016 році, команда активно поглядала в бік серії Assassin’s Creed, щоби повчитися у колег із Ubisoft мистецтва створення відкритих світів. І досліджуючи світ гри Team Ninja, постійно бачиш знайомі елементи з серії того часового періоду — бракує хіба відкриття мапи через огляд з високих будівель, але тут взнаки дався лейтмотив гри, про який поговоримо пізніше. Тутешній відритий світ розділений на три регіони, які привʼязані до конкретних розділів історії, а ті, в свою чергу, поділені на пару десятків клаптиків кожен. Спершу всі вони для нас загадка, але мало-помалу ми відкриватимемо мапу і вже після відкриття ґлайдера (це станеться в межах перших кількох сюжетних місій) ніхто не зупинятиме вас від того, щоб обнишпорити кожен закуток першого регіону, як це зробив я.

Світ Rise of the Ronin вперше за тривалий час пробудив у мені бажання зачистити всю мапу. Побічні місії, завдання «звʼязку», збір котиків, скриньок, проходження випробувань тощо — усе це не відпускало мене щоразу, як я вмикав гру, тож проходження першого розділу я завершив після 20 годин, а на всю гру в мене пішло 50 годин. При тому, що How Long to Beat стверджує, що тутешню історію можна закінчити всього за 20.

Team Ninja вдалося дистилювати з формули Ubisoft екстракт адиктивності й перенести його у свою гру так, щоб процес активної зачистки зон інтересу на мапі не втомлював. Їхнє розмаїття незначне, їхня складність якраз достатня, щоби створювати мінімальний опір і змушувати вас докладати зусиль для здолання перешкод, а відстань між найближчими точками інтересу майже не перевищує 30 с кінної їзди. А ще вам щедро відсипають найрізноманітніших нагород, які приємно гріють душу, хай і рідко несуть практичну користь.

Також слід згадати пропрацьованість тутешніх побічних завдань. Побічки в Rise of the Ronin обставлені закономірно простіше, ніж завдання «звʼязку» чи сюжетні місії, коротші й складаються з дрібної поїздки за сусідній пагорб і бійки. Проте всі вони ховають за собою вдало скомпоновані міні історії, подекуди навіть кількасерійні. Окремо слід виділити завдання фотографа, де нам треба провести міні розслідування і щось познімкувати (часто порубані тіла ваших противників). І хай це звучить доволі буденно, але читаючи ці прекрасні передісторії про загублених доброзичливих собак чи полтергейста, який лякає місцевих пʼяничок, складно втриматися від посмішки.

Мандрувати світом Rise of the Ronin приємно. На дорогах нерідко трапляються мандрівні торговці, собакени чи випадкові події. Кінь мчить швидко, пересування на ґлайдері, особливо після апґрейду, — суцільне мальовниче задоволення. Бракує хіба можливості лазати по будинках, яка дається взнаки в містах. У головного героя є гак-кішка, але ним можна користуватися лиш у визначених місцях. 

Допомагають дослідженню відкритого світу й повсюди розкидані «спрощувачі». Скажімо, точок швидкого переміщення у грі вдосталь, і на PS5 ними користуєшся постійно, бо завантаження швидкі. Вибираючи точку інтересу на мапі, будьте певні — вказівник на екрані завбачливо покаже, вище чи нижче за вас лежить розшукуваний предмет. Також у вас є можливість користуватися системою авторуху: обрали точку на мапі — і герой сам до неї бігтиме/скакатиме. Працює воно, щоправда, паскудно ізайвий раз ілюструє, чому в своїх іграх Ubisoft допускає автопілот лише на прокладених стежках. І що мене окремило здивувало, поки герой на автопілоті кудись мчить, він автоматично збирає дорогою всякі ресурси для крафтингу. 

Та скільки можна!

Уперше досліджуючи меню Rise of the Ronin, я неабияк здивувався, що розмір тутешнього інвентаря — 2000 слотів. Та з часом стало зрозуміло, що цього навіть трішки мало, бо лут на вас сипеться постійно. У грі неймовірно велика кількість різних елементів одягу, зброї, аксесуарів тощо японського й західного стилів, і розглядати все це в меню приємно. Але, як і в Hogwarts Legacy, у якийсь момент перестаєш навіть дивитися, що там впало, бо з однієї місії можна винести до десятка золотих предметів. А їх потім доведеться продавати або розбирати, по одному вибираючи з меню! Адже опція авторозбору/автопродажу в залежності від рівня “рідкісності” (ага, вони це так звуть) відкривається лише по завершенню історії разом з тутешнім варіантом NG+.

Через це тутешні системи крафтингу, покращень і перенесень властивостей абсолютно непотрібні. Я буквально скористався всім цим по одному разу для написання огляду й отримання досягнень, після чого не відкривав відповідні меню. Від цього механіки з відправкою собак в паломництво за лутом, вирощуванням в садочку рослин чи споряджанням зібраних котів на роботу несуть чисто косметичний характер, бо ресурсів у вас і так хоч греблю гати. Бракує хіба срібних монет, окремої валюти, за яку можна купляти унікальні предмети, — їх вам дають рідко й у дуже обмежених кількостях. За гру ви отримаєте, може, до 2000 монет (базової валюти в мене назбиралося 700 000).

Вістря клинка робить вжух

Основний тип взаємодії з навколишнім світом у Rise of the Ronin відбувається через шинкування противників. Попри наявність у вашому арсеналі мушкетів, револьверів, шюрикенів і бомбочок, справа завжди доходить до старого доброго клинка. І це те, на чому Team Ninja знаються найкраще .

У Rise of the Ronin ви можете користуватися десь десятком різних типів холодної зброї. Це і традиційні для регіону катани або одачі, і привезені гостями із Заходу шаблі й багнети. Попри суттєві відмінності на папері та у візуальному представленні, ігроладно вони різняться мало, дарма що ритміка атак у всіх різна. Тож я, пробігавши третину гри з одачі, легко перетестував послідовно всі класи зброї. Та маю зауважити, що, ймовірно, мені допоміг завищений рівень персонажа, який компенсував низький рівень вправності з альтернативними клинками і за його відсутності тутешня балансна система боляче била б мене по дупі.

Як і в Nioh, ваша ефективність у боях Rise of the Ronin залежить не стільки від обраної вами зброї, скільки від використовуваної стійки. Кожна зброя має кілька стилів бою, які відкриваються через підвищення рівня майстерності, тренування в доджьо чи розвиток звʼязків з іншими персонажами, але загалом усі стилі поділяються на три класи — Джі, Тен і Чі. Прямо під час бою ви можете хвацько перемикатися між ними, бо якийсь ефективний проти супротивників зі списами, інший проти майстрів катани, а бʼєтеся ви зазвичай одразу проти кількох противників. І навіть окремі боси вміють міняти свій стиль бою прямо на льоту. Запамʼятовувати, що працює проти чого, не потрібно — гра дбайливо домальовує коло смужки здоровʼя противника індикатор ефективності вашої чинної стійки, тож вам вистачає лише вчасно їх перемикати.

Окремо хочу згадати тутешнє практичне застосування в ігроладі чібурі, ефектного змахування залишків противника з меча. По мірі бою клинок брудниться, і очищуючи його, ви можете відновити дрібку стаміни у найвідповідальніший момент. Це часто допомагає завдати фінальний удар до того, як ворог насадить вас на вістря власного меча.

Складність тутешніх босів можна певною мірою компенсувати продуманим розвитком свого героя, його спорядження і правильним підбором компаньйонів у сюжетних завданнях. Але якщо ваш надміру низький рівень під час сутичок перетворює вас у грушу для биття, то приходячи до боса зі суттєво вищим рівнем, ви навряд відчуєте особливу перевагу. Через це бажання продумувати свій білд розвіюється. Прокачавши навички, що відкривали мені додаткові варіанти діалогів, я розподіляв очки характеристик у напівдовільному форматі й порівняно рідко змінював спорядження. 

Окремою фундаментальною частиною тутешнього протистояння ворогам є стелс. Він поблажливий, мов рефері, якого підкупили напередодні матчу. Вороги сліпі, глухі й навіть у межах сюжетних місій не мають системи сповіщення про тривогу, тому, нашинкувавши кількох в одній з кімнат, можете бути певні — у сусідній досі пʼють саке. Тож більшість завдань з зачистки локацій я починав із того, що прибирав добру половину ворогів з мушкетв і вже лиш потім вступав у відкритий бій. 

Звʼязаність у всьому

Центральною темою Rise of the Ronin є звʼязки, що обплутують невидимими тенетами всіх нас. Довгий час герої не проговорюють цього напряму, витягуючи слово «звʼязок» на поверхню лиш в одному з останніх сюжетних діалогів. Та воно всюди. Досліджуючи провінції тутешніх регіонів, ви підіймаєте рівень звʼязку з ними, стаючи впізнаванішими. Вам відкривається більше позначок на мапі, а тутешні ремісники й торговці пропонують свої послуги за кращими цінами. Те ж стосується окремих торговців у фракційних осередках, які будуть тим поблажливіші до вас, чим більше ви підтримуватимете одну з фракцій, зміцнюючи ваш «звʼязок». Також кожного зі зустрінутих вами героїв можна знайти за межами місій, подарувати йому подаруночок, розізнати історію його життя і тим самим покращити ваш звʼязок, отримавши трішки приємних бонусів. І так, система романтичних взаємин у грі теж є, та романсити всіх наліво й направо не вийде, лиш обмежений набір персонажів. Серед яких, втім, трапляються цікаві випадки, як-от новоспечена вдова вашого, можливо, близького друга, якій той заповів прагнути до здійснення своїх мрій під вашим пильним наглядом.

Та особливо мою увагу привернули соціальні елементи у грі. У Rise of the Ronin небагато активних онлайн-функцій, лише кооперативне проходження сюжетних місій. Але разом із тим в грі є чимало пасивного онлайн-функціоналу. Крім банальної можливості мірятися своїми досягненнями у випробуваннях чи в доджьо з іншими гравцями через рейтингові таблиці, ви регулярно помічатимете аватари інших дослідників світу Rise of the Ronin на своєму шляху і навіть можете глянути, як часто інші гравці обирали ті чи інші сторони конфлікту в діалогах. У світі Rise of the Ronin аватари гравців ходитимуть у своїх справах, розмовлятимуть із містянами, прохатимуть допомоги, потрапивши в полон до бандитів чи натрапивши на зграю вовків. Але все це дрібничка, бо часто ви зустрічатимете на свому шляху задоволених життям шіба-іну, яких у паломництво відправили інші гравці. Одна справа мати можливість повісити псу мішечок з грішми на шию й відправити його в паломництво на годину збирати лут, а геть інша — зустріти чужу собаку на дорозі і трішки пожмакати її між важливими справами з порятунку Японії. Ця дрібка соціальних елементів у грі дала особисто мені відчуття звʼязку з тисячами інших гравців, які знайомилися з Rise of the Ronin у той же час, і щораз, натрапляючи на щось із переліку вище, мені ставало приємно на серці. У цьому розрізі Team Ninja зробили дещо геніально просте, що не залишило байдужим.

Віртуальний туризм — ✔

Слона у кімнаті не сховаєш. Rise of the Ronin — далеко не найкрасивіша гра покоління і навіть в порівнянні з багатьма іграми минулого покоління вона виглядає технічно слабко, викликаючи питання «Чому лише на PS5?» Та разом із тим художники Team Ninja провели чималу роботу, відтворюючи регіони Йокогами, Едо й Кіото XIX ст., змальовуючи їхню природну красу, яка відчула на собі віяння індустріалізму, і в них класно вийшло. Моментами Rise of the Ronin виглядає чарівно: рожеве листя розвіває вуличками міст у призахідному сонці, а по обидва боки від головного героя розкинулися нерівні ряди будиночків впереміш у японському західному архітектурних стилях.

Крім того, гра дає вам можливість потішити внутрішнього модника. Луту тут і справді падає чимало, але якщо на циферки характеристик досить скоро перестаєш зважати, то милуватися його красою не припиняєш до самісіньких титрів. У вашій домівці ви зможете з уже відкритих предметів зібрати собі виряд, який лиш забажаєте, і бігати в ньому хоч усю гру. Завбачаючи ваші хотілки, розробники навіть залишили 10 слотів для збереження улюблених наборів одягу. А зібрати їх направду не складно, бо в грі представлені як зразки традиційного японського одягу, так і вбрання від “вестернерів”. Можна одягтися і в мундир французької армії, і хвацько бігати в барвистому кімоно з напівоголеним торсом. Розгулятися є де.

Приємно й те, що творці дбайливо відтворили у грі основні архітектурні памʼятки зображуваних регіонів і залишили на мапі відповідні позначення й записи в енциклопедії. Дбайливість до гравця і любов до змальовуваного відчувається в кожному елементі цієї гри.

***

Rise of the Ronin стала для мене приємною несподіванкою. Ця гра змогла вмістити в собі в міру насичений відкритий світ, масштабну історію, вимогливу бойову систему й можливість бодай віртуально, але досліджувати найвідоміші регіони Японії. Team Ninja створили продукт, який ненадовго повернув мені захват від відкритих віртуальних світів і приніс неймовірне бажання побачити їхні майбутні роботи.

Rise of the Ronin — це чарівна, в міру вимоглива гра, яка навіть після фінальних титрів знаходить, чим вас здивувати, і залишає по собі вдосталь приємних вражень. І що найнесподіваніше, це гра, яка для мене поставила під питання необхідність існування Assassin’s Creed Red, реалізувавши все те, що я б хотів у ній побачити, і навіть більше.