Компанія Obsidian Entertainment завжди славилася тим, що випускала цікаві ігри, які без підтримки прискіпливого видавця і його загону з суворих продюсерів і уважних тестерів страждали від тих чи інших недоліків. Будь то Fallout: New Vegas, Star Wars: Knights of the Old Republic II або Tyranny — всюди виходив проект з цікавими ідеями і дуже помітними проблемами.

The Outer Worlds страждає від старих проблем, відсутності контролю і занадто маленького за обсягами бюджету, але залишається цікавою рольовою грою, в яку буде приємно зануритися фанатам Fallout і Mass Effect.

Історія

Почнемо зі сюжету. Зав’язка простенька. Людство заселяє інші планети, один з кораблів з вченими та діячами культури полетів на дальню колонію Альціона. Метою експедиції було підвищення місцевого інтелекту. Але корабель збився з курсу і заморожені в кріокамерах пасажири дрейфували в космосі добрих 70 років, поки один з учених Альціону не виявив їх і не зміг розбудити хоча би головного героя.

Опинившись на Альціоні, персонаж отримав основне завдання — розбудити всіх своїх «сусідів по камері», які продовжують мирно спати і не підозрюють про безповоротно втрачені роки. Але для цього потрібні ресурси. Щоб їх зібрати, необхідно досліджувати різні планети, контактувати з місцевими жителями і виконувати різні квести.

Оскільки в грі є система вибору, можна отримати різні кінцівки. Завдяки цьому потенціал для реграбельності у The Outer Worlds величезний. На кінцівку впливають навіть дрібні події. Наприклад, допоміг ти меру або кинув напризволяще — від цього буде залежати доля цілого міста або планети.

При створенні персонажа в не найгіршому редакторі можна вибрати зовнішність і характеристики, що впливають на привабливість, інтелект, силу, спритність, твердість духу і все в такому роді. Також можна підібрати кваліфікацію, яка дасть бонус до однієї з гілок прокачування. Навичок в грі дуже багато, тому потрібно зі самого початку сконцентруватися на конкретному напрямку. Цікаво, що стандартні навички розділені на підгрупи, Наприклад, замість стандартного красномовства тут брехня, залякування і переконання. Завдяки цьому в діалогах з’являються нові можливості вирішення проблем і конфліктів.

Так чим тут можна зайнятись?

Заряджений набором характеристик протагоніст відправляється в світ гри. Виконаний він в стилістиці ретрофутуризму, такого собі модерну початку 20 століття в космосі. Циліндри і казанки, твідові піджаки, багато латунних труб, гладкі форми і кольори характерні для Арт-Нуво — все це виглядає привабливо. Безшовного відкритого світу немає з цілком зрозумілих причин — гра закине нас на купу різних планет, де доводиться досліджувати окремі локації, багато з яких дуже коридорні, зі «скелями» обабіч дороги. Це істотно обмежує варіативність при подорожі з точки «А» в точку «Б». Хіба що, кожні 200-400 метрів вас розважатимуть агресивні гуманоїди і представники місцевої фауни.

Спочатку доведеться бігати тільки на своїх двох, але трохи пізніше відкриється доступ до космічного корабля — він стане свого роду штаб-квартирою, де можна відвідати соратників, поспілкуватися з милим штучним інтелектом, просто відпочити або переміститися на іншу планету.

Планет кілька, але доступ до більшості з них відкривається тільки завдяки напарникам, що видають сайд-квести.

Напарників або компаньйонів в грі шестеро, проте зі собою на вилазку одночасно можна брати тільки двох. Всі вони відрізняються характеристиками, навичками і особистою історією. Також кожен з них може використовувати в бою особливу здібність — тикнули у ворога, напарник побіжить і розправиться з ним(або ні).

В цілому напарники нехай не безликі і з добре прописаними характерами, але ви навряд чи будете пам’ятати їх імена вже через місяць або два. Сценаристи навіть не придумали можливості пофліртувати з ними, завести близькі стосунки і т.д. Хоча, їх можна розлютити своїми діями і вони покинуть команду.

Якщо не брати напарників з собою на місії, від них буде мало толку. А ось під час місій вони спілкуються, діляться емоціями і думками. Цікаво дивитися, як різні особистості зі своїми цінностями взаємодіють один з одним. Також напарники можуть влізти в діалог з NPC і додати в нього нотки своєї харизми.

Рішення

Я вже говорив, що в грі потрібно буде приймати рішення, які вплинуть на сюжет. Найчастіше вони не такі вже й прості, адже навіть поганці тут можуть викликати співчуття, а «нещасні жертви» — огиду і обурення. Ось і думай, кому допомагати, а кого кинути. Крім того, у більшості конфліктів, що вирішуються силовим методом, є тільки «сірий» результат — обов’язково хтось постраждає. Уникнути проблем можна лише дипломатичним шляхом, використовуючи красномовство.

Що стосується рольового відіграшу, то тут все в дусі рольових ігор Obsidian — можна стати негідником або лицарем в блискучих обладунках, летіти по квестам напролом з дробовиком в руках або сидіти в кущах, чекаючи вдалого моменту. Хочете проходити гру з серйозним обличчям — відповідайте в діалогах стримано, віддаєте перевагу ставитися до всього з гумором — вибирайте відповідні відповіді і NPC дадуть відповідь тим же. Правда, неігрові персонажі і їх діалоги все одно будуть якимись рафінованими. Їх наміри, фрази і реакції легко передбачувані, прямо як в дитячих казках. Я не побачив якийсь глибокого опрацювання персонажів, не було моментів в стилі «ось це поворот!». Що дивно, адже гра ніби як тримається на цьому. Також NPC ніколи не поведуть себе несподівано, наприклад, негативно відреагувавши на відповідь і вистріливши тобі прямо в обличчя. Ніяких ризиків у веденні діалогів немає.

The Outer Worlds — класична рольова гра, в яку спробували вмістити екшн в стилі Fallout, космічні пригоди, корпоративну сатиру і гумор. Світ вийшов не надто живим, боївка невигадлива, а діалоги не дотягують до звичного нам рівня Obsidian. Але якщо ви хочете пограти в щось свіже і масштабне в жанрі RPG — чи є інші варіанти?