Horizon Forbidden West — це величезна гра, про яку хочеться говорити мало. І не лише через ризик можливих спойлерів. Просто якщо попередня гра вам не сподобалася через свою типовість (бо будьмо чесними, за винятком технологічного візуалу, сутичок із роботваринами та оригінального лору, Zero Dawn (наш огляд) була цілком посередньою грою у відкритому світі), то Horizon Forbidden West не зможе радикально змінити цю думку. Так, гра має поліпшення, але не такі значні, як всі описують.
Утім, якщо ви залишилися від захваті від першої частини, то мені навпаки не хочеться передчасно розкривати для вас усі карти і дати змогу вирушити в цей світ з якнайменшою кількістю попередніх знань. Бо Horizon Forbidden West покращує оригінал в кожному аспекті сюжету, світотворення, технологічності, базових ігроладних систем і розмаїття контенту. Це той же Horizon, який ви любите, але на крок ближчий до звання ультимативної пригодницької гри, бо Guerrilla Games в окремих елементах зайшли на територію Uncharted, Tomb Raider і навіть Breath of the Wild.
І це прекрасно.
Рятуємо світ, спроба №3617
Horizon Forbidden West починається відразу після закінчення першої гри. Втім, якщо ви не грали в Horizon Zero Dawn або просто забули його сюжет (що нітрохи не дивно, бо ж минуло 5 років), на початку гри є досить змістовний переказ, який проходиться по всіх ключових подіях оригіналу. Що також тішить, Horizon Forbidden West уже не витрачає багато часу на розгін — нам швидко дають зрозуміти терміновість нової загрози, тож Елой та її друзі повинні залишити вже знайомі їй краї та відправитися на захід, де ховаються нові таємниці, чигають небезпечніші роботварюки, а між тамтешніми племенами назріває війна.
Так, формально перед нами максимально проста й прямолінійна історія про порятунок світу гуртом друзів, зібраним у ході подорожі. І так само розділена на дві половинки, які працюють точно так само, як і в першій частині: лінія про дослідження таємниць минулого та пошук “старих” технологій виявилася досить-таки захопливою, тоді як “сучасна” лінія з війною племен, завбачливо розмальованих синіми й червоними кольорами, виглядає на її тлі досить мляво (дарма що видовищних кінематографічних моментів у ході основної сюжетки Horizon Forbidden West вистачить на півтори гри від Naughty Dog).
Елой теж змінилася. На жаль, вона не позбулася своєї рафінованої мерісьюшності, але тепер її подають не через призму наївності — Елой же довідалася таємницю свого походження і врятувала рідний край від знищення. Тож не дивно, що тепер із неї аж струменить впевненість (часто із префіксом “само-”). Horizon Forbidden West підтверджує, наскільки важлива Елой для людей цього світу. Її шанують за те, що вона зробила в першій грі, і це помітно щоразу, як ми приходимо в нове поселення. Навіть у нових землях репутація Елой часто йде попереду неї. Дівчині не потрібно знову комусь щось доводити й демонструвати свої можливості — для цього світу вона вже стала легендою, що проявляється в кожній розмові.
Так, Horizon Forbidden West своїм козирем виставляє передусім мальовничий світ, однак мене особливо вразило, наскільки ж тут багато красивих людей, від основних персонажів навіть до найтиражніших НІПів з кількома репліками.
Анімація й деталізація облич у Horizon Forbidden West — неймовірне досягнення для індустрії з точки зору реалізму (не забувайте, що ми говоримо не про відносно камерну гру, а про масштабний відкрити світ, тож тут Guerrilla Games однозначно стоїть на крок попереду Naughty Dog, Quantic Dream та інших). Зізнаюся, я фоторежим гри більше використовував не для “ландшафтних”, а для “портретних” зйомок, бо це ж просто відвал усього. А пушок на щоках, який збурив соцмережі через “бородату” Елой — це ж узагалі безапеляційний доказ ретельності роботи розробників. Ну і заодно потужності PS5.
Арсенал справжнього пригодника
Напередодні релізу Horizon Forbidden West ми переймалися, що в грі буде занадто багато людей. В дечому так і є, але роботварин тут значно, значно більше. Звісно, повернулися всі наші улюбленці з оригіналу, проте досить швидко увагу перетягує новий звіринець та кілька “західних” варіацій вже відомих роботів — і Forbidden West чудово справляється з тим, щоби гравець сприймав нові машини як серйозну загрозу.
Не один, не два і не п’ять разів траплятиметься так, що ви захочете напасти на робота, впевнені у своїй легкій перемозі — бо ви ж наче знаєте, чим збивати броню, а решту вразливих місць та елементарних слабкостей вам тепер додатково підсвітять — а от ні, роботварюка швидко покаже вам, у чому ви не праві та відправить до найближчого багаття. Як і в оригіналі, битви з роботами є головною коштовністю в короні Horizon Forbidden West, і розробники ретельно наповнили локації так, щоби навіть на нормальній складності ви все ж не бігли стрімголов, а пильно стежили, хто вам може трапитися попереду і чи є у вас достатньо зброї, щоби дати відсіч.
Бойова система, з одного боку, зазнала відчутних поліпшень, бо тепер і спис став значно кориснішим (чимало сутичок взагалі можна буде завершити тільки з ним), і рухливість Елой зросла, і стрільба з лука тут стала однією з найкращих в іграх (не в останню чергу через функціонал DualSense). З іншого — нас закидують такою кількістю луків, рогаток, дротикометів з різноманітними стихійними боєприпасами, пасток тощо, що воно все здається перевантаженим. Зовсім як дерево вмінь, де тепер є аж шість гілок, але воно на добру половину захаращене цілком тиражними “поліпшеннями”.
Світ Horizon Forbidden West значно різноманітніший, ніж у попередниці, та пропонує концентровану версію відразу кількох штатів США. Пишні ліси Каліфорнії, які були показані на дорелізних скріншотах, такі ж пишні, як і здавалося, хоча хотілося б, щоби нам дали більше часу основної кампанії на вивчення цієї області. А на теренах Юти нас чекає вражаюче селище, побудоване на супутниковій станції, прямо в тарілках.
Що важливо, гра не кидає вас відразу на велетенську мапу, щоби ви могли йти, куди забажаєте. У нас тут все-таки подорож, тому просування мапою буде поступовим, чимало місцин будуть зав’язані на окремих квестах чи активностях, а доступ в окремі локації буде лише за наявності певного знаряддя чи здібності (на щастя, гра завжди вас про це повідомить).
Усі племена, показані в грі, є неповторними і пропонують досить незвичний погляд на те, як би люди освоювали ці землі, відкотись усе знову до первісного ладу. Кожне поселення, в якому ви опинитеся, кишить побічними квестами, і якщо в першій частині вони викликали лише позіхи, то тут розробники спробували перетворити їх у повноцінні міні-історії. Кажу “спробували”, бо прогрес разючий хіба що на тлі першої частини — так, деякі квести дійсно не надто відстають від сюжетних місій, особливо якщо заводять нас у геть нову локацію, де нас чекають не лише бійки, а й фізичні головоломки. Однак решта є цілком тиражними дорученнями, переобтяженими балачками, які з води складаються більше, ніж ми з вами. Їхня цінність полягає хіба в тому що вони гарантовано заведуть у якусь цікаву локацію, яку у вільних мандрах є ризик просто пропустити, і дають нам більше інформації про цей світ, а от на якесь корисне спорядження розраховувати марно.
До речі, так. При всьому розмаїтті ігрового світу та його активностей в ньому практично нема гідних нагород за ретельне дослідження (а кілька винятків усе одно фактично підв’язані до квестів), бо всю зброю чи броню ви здобуваєте в поселеннях у купців чи майстрів. Утім, навіть якщо ваш основний мотиватор — це лут, все одно рекомендую бодай по разу спробувати всі активності гри, від мисливських випробувань до тутешньої гри-в-грі (яка хоч і є слабшою як колекційна гра, ніж ґвінт з “Відьмака”, зате продумана значно краще), від арени з купою небезпечних машин до перегонів на їздових роботах. Ну і зрештою, завжди є бункери, які в Horizon Forbidden West стали куди більшими й візуально різноманітнішими.
Проте якщо вас узагалі не цікавлять розваги у відкритому світі, ніщо не завадить вам просто мчати вперед по сюжетці, і ви все одно отримаєте крутезну пригоду на 30 годин. Втім, якщо захочете затриматися тут довше (бо ви в такому разі помацали менше чверті гри) чи дозбирати все проґавлене, гра без проблем дозволить вам це зробити після проходження основної кампанії.
Вражаюча реалізація можливостей PS5
Тепер час згадати про консолі. Нічого не можу сказати про швидкодію гри на PS4 але на PlayStation 5 усе просто шикарно. У плані керування й тактильних відчуттів це наразі найкраща демонстрація переваг ґеймпада DualSense після Ghost of Tsushima Director’s Cut. Стосовно графічних можливостей, Horizon Forbidden West пропонує два графічних режими, з наголосом на продуктивності та роздільній здатності. Режим продуктивності пропонує стабільні 60 кадрів в секунду з деякими зменшеними візуальними ефектами, тоді як режим роздільної здатності пропонує 4K і 30 кадрів в секунду.
Режим роздільної здатності справді приголомшливий і завдяки ньому Horizon Forbidden West справді здається найтехнологічнішою грою у відкритому світі, яка зараз є на ринку, але 30 к/с для когось може стати надто високою платою за таку красу. Щоправда, на відміну від попередніх ексклюзивів Sony, цього разу між ними є відчутна різниця навіть за відсутності у вас 4К-телевізора чи монітора, особливо коли мова йде про віддалені пейзажі.
Загалом же Horizon Forbidden West — це помітне покращення першої частини, яке при всій своїй масштабності дозволяє не сприймати її як “чергову гру у відкритомі світі на 100+ годин” і перетворити її на досить концентровану кінематографічну гру. Horizon Forbidden West — захоплююча пригода в одному з найоригінальніших ігрових світів. І навіть трохи прикро, що продовження знову доведеться чекати майже 5 років. Але побачивши, які дива творять Guerrilla Games, я навіть не сумніваюся, що очікування буде того вартим.