Розробники із Codemasters майже десять років відточували власну майстерність у створенні автосимуляторів. Доказом цих слів безумовно є серія ігор Colin McRae Rally, яку вони плекали, починаючи з 1998-го року. Нові частини забавки завжди вносили щось своє до франчайзу.  Апогеєм доробку Codemasters стала Colin McRae: Dirt – остання частина, яку зміг оцінити сам Колін МакРей, на честь якого названа серія. У новій грі розробники вирішили піти назустріч ширшій аудиторії, саме тому забавка втратила приставку Rally.

Заводьте двигуни!

Однією з основних особливостей Colin McRae: Dirt, якщо порівнювати з попередницями, є шість типів перегонів: від звичних ралійних етапів до змагань на вантажівках. Останні доволі неординарні, адже з одного боку керувати багатотонним агрегатом доволі весело, але з іншого – невисока швидкість пересування вбиває цікавість до подібного типу змагань. Може тому в наступних частинах цих чотириколісних монстрів ми уже не побачили. Додали в гру і відомі на американському континенті підйоми гірськими схилами: один неправильний рух — і автівка скотиться схилом, починайте заїзд заново. Змагання один на один шанувальники серії вже бачили у попередницях Dirt, але тепер це вже не окремий бонус у кінці етапу. А ще є “пекельні” перегони на баґґі; особливо нестерпними вони стають, коли ви чіпляєте колесами суперника і не можете впоратися із керуванням.

Режим кар’єри якнайкраще вписався у загальну картину, яку намагалися створити розробники. Складається він з одинадцяти рівнів, на кожному з яких зростає кількість та складність заїздів. Якщо ви хочете пройти певні чемпіонати, то в меню є відповідний пункт, де маєте змогу обрати турнір як місцевого, так і світового масштабу. Випробувати власні вміння можна також у Самітній гонці або Мережевому режимі, який, на жаль, уже з півдесятка років не працює. Плюс гравець завжди має змогу перевірити свої досягнення: кількість перемог, середню швидкість, найдовший стрибок тощо.

Нове — старе

Старе покоління консолей уже було неактуальним у 2007-му році, тому Codemasters разом із Sony створили новий рушій EGO, який дозволив реалізувати безліч нововведень, зокрема вивести рівень графіки на якісно новий рівень. Скрегіт металу тепер був не лише звуковим супроводом механічного пошкодження, а попередженням того, що якась частина автомобіля може скоро відвалитися. Зізнаюся, дуже приємно, коли добре деталізована брудна автівка розлітається на друзки під дією законів фізики. Траси, які є аналогами реальних ралійних треків, густо вкриті зеленню, і якщо не точно, то наближено передають специфіку кожної ділянки. Майже кожен кущ, бордюр або знак можна розгромити або залишити помітний слід на ньому. Детальніше з кожною трасою у нас є змога ознайомитися ще до заїзду, так як і налаштувати автомобіль відповідно до власних уподобань.

Якщо ви добряче потовкли агрегат, то до наступної гонки його необхідно полагодити. Гроші потрібні лише для купівлі автомобілів та косметичних змін, а на ремонт потрібен лише час, якого може не вистачити механікам для налагодження авто до наступної ділянки, тому іноді потрібно обирати яку поломку залишити. Рівень пошкодження кожної деталі завжди висвітлюється в меню паузи під час заїзду. Як і в попередніх частинах, нам допомагає штурман, котрий попередньо повідомляє про складність повороту або інші несподіванки на трасі, а при зіткненні – заспокоює, чи робить зауваження.

Вантажівка на різкому повороті може перевернутися, а над баґґі, наприклад, після трампліну важко втримати контроль. Кількість авто вперше за історію серії потішила доволі великим різноманіттям, проте автомобілі кожного класу поводять себе на трасі майже однаково — ось і вам і ухил у бік аркадності. Багато хто був не в захваті від подібної перспективи, але гра таким чином взяла новий курс не лише на фанатів ралійного видива. І це було добре, адже нарешті для Need For Speed з’явився гідний суперник, який раніше був у зовсім іншій лізі.

Грім після блискавки

Гра досягла небачених для серії висот, зібрала безліч нагород, отримала високі оцінки від критиків та була приречена на продовження, тим паче, що розробники зрозуміли, чого саме бажають гравці. Можливість позмагатися з іконами ралійного світу, а також огляд з кабіни пілота, стали чудовою розрадою для тих, хто галасував про втрату колишньої реалістичності у новій частині. Більшість визначає тренд, саме тому Colin McRae: Dirt 2 стала такою успішною. Наче грім, вона прозвучала після попередниці, увібравши все найліпше, однак ще далі відкинувши серію від ралійної тематики. У 2007-му стався переломний момент для Codemasters, але аж ніяк не згубний — навпаки, він допоміг усвідомити потреби споживача.

Colin McRae: Dirt стала своєрідною «золотою серединою» між автосимулятором і аркадою — саме за це її полюбили безліч гравців. Де прихильники раллі втратили, казуали – знайшли, тому все у цьому світі взаємопов’язано. Пройшло уже майже десять років з моменту релізу першої Dirt, а вона досі виглядає розкішно на фоні конкурентів. Подібного успіху вдалося досягти небагатьом забавкам у ігровій індустрії, тому я висловлюю величезну повагу до розробників. Про те, як закріплювався успіх і який курс взяли Codemasters далі, поговоримо уже наступного разу, взявши за приклад Dirt 2.

DIRT — Ретроспектива 1/5

DIRT — Ретроспектива 3/5