Ідея зі специфічними режимами, які студія Codemasters придумала ще для Dirt 2, настільки сподобалася гравцям, що розробники вирішили зробити дещо зовсім нове. Ймення цьому творінню Dirt: Showdown. Повністю аркадна, казуальна, без жодного натяку на ралі… Дехто з фанатів був проти такої ініціативи з боку Codemasters, але й забавка створювалася не як повноцінне продовження серії, а лише відгалуження.

Підірви буденність!

Порівнювати Showdown хочеться лише з FlatOut, де божевілля на трасі (або арені) іноді досягає такого рівня, що з легкістю можна втратити просторову орієнтацію. Змога добряче побити власний автомобіль була ще у першій Dirt, але там потрібно берегти власний агрегат, щоб спокійно доїхати до фінішу. Спін-оф повністю позбавив гравця такої необхідності. Більшість режимів Showdown спрямовані на повне знищення авто, тому турботу можна приберегти для своїх коханих панянок. Забавка дає змогу звільнити справжню брутальність та жагу насилля, та лише у рамках перегонів.

Опанувати керування автомобілем надзвичайно просто, тому що більш казуальної гри годі шукати. Дайте клавіатуру своєму п’ятирічному сину, і через декілька годин він уже буде рвати ворогів на дрантя. Незалежно від ваги або класу, автомобілі поводять себе на трасі майже однаково — різницю між ними починаєш відчувати лише коли з’являється можливість купувати більш потужніші “бляшанки”. Висока швидкість ще й збільшує шанс того, що на треку трапиться щось неочікуване.

Давайте зробимо простіше

Придумати купу нових режимів – це, звісно, круто, але всі траси розробники банально перенесли з попередніх частин. Перегони ж відіграють далеко не вирішальну роль у забавці. Траси відшліфовані до найменших деталей, проте токійські нічні дороги виглядають, наче їх цілу ніч натирали дитячим милом декілька тисяч японців. На вибір є достатня кількість авто, але більшість із них не мають марки виробника. Мабуть, Codemasters подумали, що подібна економія буде вигідною для обох сторін. Всім-бо байдуже, який агрегат розбивати, небагато гравців будуть шукати на трасі бампер з емблемою власного автомобіля.

У Showdown є лише два типи огляду: ззовні та з капоту. Добре деталізувати автомобілі розробники не полінувалися, але клопотатися над салоном кожного авто сил чи бажання забракло.  Простішим стало і меню, що не може не тішити, бо на зміну громіздким пірамідам з Dirt 2 з’явилися хоч і банальні, але зрозумілі пункти меню.

Ні секунди спокою

Для того, аби гравці не відхрестились від гри після першої ж години запуску, Codemasters напхали у забавку багато цікавого. Турне, яке слугує кар’єрним режимом, складається із чотирьох рівнів (від професіонала до легенди). Щоби видертися на новий рівень, потрібно пройти фінальний етап з попереднього. Писати про це доволі просто, а на ділі все дещо складніше. Механіка гри хоч й проста, але змінити хід будь-якого змагання можна ледь не за останні декілька секунд.

Третім слоном, на якому тримається забавка, окрім змагань на виживання та перегонів, є виконання трюків. Робіть різноманітні стрибки, дрифт, кружляйте навколо стовпів тощо, заробляйте якомога більше балів, щоб перемогти супротивників. Коли в основній кампанії подібного вам стане замало, то в головному меню є додаткові завдання «Весела поїздка» подібного типу аж на двох локаціях. Я скептично ставлюся до подібного роду змагань, адже вони є лише купою непотрібних режимів, які, наприклад, в третій частині Dirt лише дратували.

Мережевий режим наповнили додатковими типами гри, щоби по завершенні кампанії вас не знудило від однотипності змагань. Зараз онлайн Showdown фактично мертвий, проте Codemasters й досі робить спеціальні «події», які нікому не вперлися за релізу, тим паче тепер.  Якщо ви вважаєте, що досягли максимального рівня майстерності як у самітній кампанії, так і мультиплеєрі – киньте виклик другові. Надеріть зади всім знайомим та придбайте собі льодяник, бо окрім ачівки вам більше ніхто нічого не дасть. Розробники подбали також про можливість позмагатися з кимось на одному моніторі, головне дотримуйтеся найважливішої умови – потрібно мати реальних друзів.

[soundcloud url=”https://api.soundcloud.com/tracks/48922131″ params=”color=ff5500&auto_play=false&hide_related=false&show_comments=true&show_user=true&show_reposts=false” width=”100%” height=”166″ iframe=”true” /]

Варто незлим тихим словом згадати драйвову музику в грі… Треки звучать не лише в меню, але й під час перегонів, тому атмосферності в забавки хоч відбавляй — це ж симулятор, а карколомні поїзденьки. Також у нас є змога апґрейдити авто, чого в попередніх частинах не було. Додати коней агрегату можна, але, звісно, за додаткові кошти. Найбільшим плюсом Showdown є відсутність прив’язки до Games For Windows Live, за що я готовий низько вклонитися розробникам. GFWL замінили на RaceNet — ігрову систему, яка дозволяє з легкістю користуватися всіма онлайн-перевагами забавок від Codemasters.

Струсити і змішати

Dirt: Showdown – гра, про яку нічого поганого говорити не хочеться, адже вона не спрямована на довготривале протирання штанів біля монітору. Забавку приємно запускати на одну-дві години, щоби просто розслабитися та отримати задоволення від соковитої картинки та трюків. Більшого від неї годі очікувати, та й чи потрібно?

Ніхто не був проти перспективи розтрощити декілька автомобілів суботнього вечора, тому й оцінки Showdown отримала доволі високі. Куй залізо поки гаряче – так подумали розробники, перенісши багато режимів з Dirt 3 до спін-офу, а все завдяки «Джимхані», яка перетворила третю частину серії на чотирьохколісний цирк. Хіба все настільки погано? Ні, але навіщо було псувати Dirt 3 тим, що не має прямого стосунку до професійних перегонів? Детальніше про Dirt 3 Complete Edition, її особливості та огріхи розробників ви дізнаєтесь у заключній частині ретроспективи.

DIRT — Ретроспектива 3/5

DIRT — Ретроспектива 5/5