Привіт! Мене звати Марія, мені 12 років, і це мої думки про дуже класний комікс під назвою «Щоденники Вишеньки: Завмерлий Зоопарк» від французьких авторів Жоріса Шамбалена й Орелі Нейре. Українську версію коміксу видає видавництво “Наша Ідеа” з 2019 року.

Цей комікс розповідає історію про десятирічну дівчинку, що живе з мамою та має двох близьких подруг — Ліну й Еріку. З ними вона будує затишний будиночок на дереві, що стане їм таємним прихистком. І одного разу саме там розпочалась їхня шпигунська історія за незназнайомцем, якому подружки дали прізвисько Пан Загадкін. Впродовж всієї історії ми разом із Вишенькою дізнаємось секрет цього персонажа і допомагаємо йому здійснити незвичайну мрію.

Але спочатку трохи про видання. Хоч це і комікс, обкладинка зроблена як на книгу – твердою, гладенькою і приємною на дотик. Обкладинка намальована теплими кольорами. В центрі обкладинки ми бачимо головну героїню і величавого лева. Виглядає, наче це фото в дуже деталізованій рамці, обвите деревом з квітками. «Фото» глянцеве, а все навколо нього матове. Також на обкладинці в кутку є дві пташки, також глянцеві. Це дуже класна деталь, яка тішить око! Папір коміксу дуже щільний, завдяки чому сторінки більш міцні та їх легко перегортати.

Повернемось до пригод Вишеньки. Як виявилось, пан Загадкін — літній чоловік, що кожні вихідні в один і той самий час проходить повз будиночок у лісі, в якому облаштовують свій побут подружки. Зазвичай чолов’яга носить із собою відра з фарбою, що було доволі незвично і завжди привертало увагу дівчат. Але одного разу, коли Вишенька сама вичікувала появу пана Загадкіна, вона очманіла від побаченого: замість одного з відер дідуган ніс клітку з яскравим папугою! Нащо птах цій людині? Куди вони прямують? Терпіти стало неможливо! Треба шукати відповіді! І ця птаха стала початком нової пригоди Вишеньки, яку вона занотувала в свій щоденник! Разом із героїнею ми поринемо в цікаву, незвичну й зворушливу історію про мрії, дружбу, допомогу іншим і натхнення.

Оповідання вдало комбінує сторінки записника Вишеньки і класичного виду комікс. Ми бачимо, як ця історія розвивалась зі сторони незалежного глядача і водночас від особи самої головної героїні: наче ми чуємо її думки. Сторінки щоденника поміж нотатків містять малюнки дівчинки, фотографії, квиточки, вирізані статті з газет тощо. Мені ця задумка дуже імпонує. Виглядає дуже мило й незвично.

Ілюстрації загальної історії намальовані акварельними фарбами, і я маю сказати, що вони дуже гарні! Картинки, як і обкладинка, виконані в основному в теплих кольорах. І це чудово передає атмосферу осені: вогняне листя, свіжі грибочки, гарні просторі поля навколо міста, красивий золотавий захід сонця, кавовий аромат тощо. У той же час кольорова гама легко змінюється більш блідими відтінками синього й сірого у сумні, холодні, зворушливі моменти.