Нарешті! Creative Assembly, вдосталь набавившись у Warhammer та спробувавши сили  у дрібних Сагах, повертаються з повноцінними історичними Total War! Ну як “історичним”. Троєцарство ввібрало в себе усе краще з історичних частин серії, а колоритний сетинг дозволив приправити це все зверху ще й цікавинками з фентезійної гілки серії.

Для початку хотілося би зробити невелику преамбулу та коротко розповісти, що ж таке це ваше Троєцарство. Це важлива доба в історії Китаю, яка почалась у 220 році з розпаду імперії Хань. Утім, деякі історики вважають її початком 184 рік через повстання жовтих пов’язок, котре неабияк посприяло цьому процесу. Протягом наступних десятиліть три найбільші держави, що утворилися з уламків імперії — Вей, Ву та Шу — боролися за владу, поки зрештою все не завершилось об’єднанням Піднебесся під династією Цзінь. Та це суха історична версія. Дещо інакше ці події описані в класичному китайському романі “Троєцарство”. Там це все добряче приправлено духом народного епосу з героїчними дуелями та купою пафосу.

Тож перед Creative Assembly стояв доволі непростий вибір: зробити чергову “фентезійну” гру, чи повернутися до відносно історичної основної серії. Цю проблему вирішили вельми просто — нам дали вибір. Для тих, кому не подобалися фентезійні елементи останніх ігор студії є історичний режим, де генерали воюють зі загоном тілоохоронців та все прямо, як у старі-добрі часи. Для решти — ласкаво просимо до романтичного режиму, де сяють герої.

Гра престолів. Східних

Початок гри врізається в пам’ять тим, що постійно щось відбувається. З усіх сторін нас оточують розбійники і дрібні міста-держави, що так і просяться бути завойованими. Проблема лиш у тім, що в них такі ж плани й на нашу молоду державу, тому мало не кожного ходу панель сповіщень буде завалена повідомленнями про війни, перемир’я, союзи та інші дипломатичні перипетії. І найвеселіше те, що у цьому всьому інколи реально важко не загубитися. Численні родичі, та загалом подібні, з точки зору людини західної, імена інколи викликають ще ту плутанину, коли замість оголосити війну з Лю Бу, починаєш воювати з Лю Беєм, котрий до цього був твоїм союзником. Не допомагають в цій ситуації і стяги, котрі до болю одноманітні і різняться в основному ієрогліфами, що позначають правителя фракції. Допомагає в цьому плані хіба лише стратегічна мапа, де можна увімкнути фільтри, котрі дещо полегшують розуміння, кого бити, а з ким торгувати.

А розрізняти фракції дійсно важливо, адже в Total War: Three Kingdoms присутня напевно найкраща система дипломатії в серії. Вплив гранд-стратегій від Paradox Interactive, котрі вже давно роблять за рахунок дипломатичних можливостей прекрасні генератори історій та цікавих ситуацій, тут видно неозброєним оком. Зі збільшенням підвладних територій ростиме і наш титул, що в свою чергу дозволить призначати персонажів на різні посади. І тут починаються веселощі.

Кожен персонаж — особистість, як у Total War: Warhammer. У них є свої вади та чесноти, а також друзі й вороги. Кожен з них вибудовує взаємини зі своїм оточенням згідно зі своїми поглядами та переконаннями. І це грає доволі важливу роль через те, як тут працюють армії. Крім того, родичі не пробачають смерті рідні. От якось я після бою стратив одного генерала Герцогства Ву, оскільки переходити до мене він не мав жодного бажання, а після страти можна було отримати непогану зброю. Як виявилося, він був спадкоємцем престолу і невеличка прикордонна війна перетворилася на м’ясорубку, що тривала декілька років, перемолола цвіт моєї аристократії та перетворила прикордонні області на пекло.

А вже ближче до кінця забігу нас чекає закономірний, але від цього не менш веселий сюрприз — нас усі ненавидять. Чим ближче ми підбираємося до імператорського престолу, тим гіршими стають відносини з сусідами, а інші претенденти так і взагалі будуть починати війни з будь-якого приводу, або й без.

На останньому етапі кампанії весь хаотичний рух зійде нанівець, адже гра по суті стає війною між двома царствами та їхніми васалами. Це затяжна м’ясорубка на виснаження. Втім, за рахунок того, що ШІ далеко не тупий, це приносить чимало задоволення. Постійні спроби проводити тилові рейди та голодні бунти не дадуть засумувати. А якщо ще й додати до цього те, що ворожі війська доволі непогано взаємодіють між собою, то часто виходить проводити дійсно масштабні сутички.

Не всі китайці на одне обличчя

Одна з небагатьох проблем Троєцарства випливає зі самого сетингу. Китай, роздріблений чи ні, все ж залишається однією державою і це має свої наслідки. По суті, фракції різняться між собою лише декількома різновидами військ та мають по кілька альтернативних будівель на заміну базовим.

Зважаючи на це, ще більшу роль починають відігравати полководці. Почнімо з того, що тепер в кожному війську їх три, і вони ведуть за собою по шість загонів. Кожен з генералів має свою спеціалізацію, яка дає унікальні пасивні та активні вміння та обмежує типи загонів, котрі можуть бути під його командуванням. За рахунок цього дуже важливо знайти баланс та поєднувати різні типи героїв, щоб отримати оптимальний для стилю гри склад армії. В моєму випадку це були Воїн, котрий розвалював воєначальників противника, лякав їхнє військо потужними криками та керував кіннотою, Вартовий — опора центру мого війська на чолі важкої піхоти та Тактик, котрий геть не дуелянт, та й не боєць, проте він може сильно полегшити життя своїми вміннями.

Цікаво й те, що доступні підрозділи відображають реалії тогочасного Китаю. Після численних бунтів та під час громадянської війни дуже дорого утримувати професійне військо. За ціну одного такого загону можна придбати з десяток звичайних. Що ще більше посилює важливість генералів, та змушує активніше зосереджуватися на мікроконтролі. Вчасно активована здібність, як і виграна дуель, може перевернути хід бою.

Щодо самих дуелей, то зроблені вони просто неперевершено. Постановка бою та те, що решта солдат з поваги до воєначальників в нього не втручається, перетворює кожен бій на прекрасну виставу. Додає різноманіття й те, що на результат впливає ще й чимале різноманіття зброї, котрою можна спорядити дуелянтів. Це в свою чергу робить дуже цінними певні області, в котрих проживають різноманітні спеціалісти. Наприклад, поселення ковалів час до часу генеруватиме хорошу зброю, а табунярі постачатимуть відмінних коней.

Не можу не похвалити й чудовий візуальний стиль гри… з одним невеликим винятком. Глобальна мапа просто феноменальна. Від монгольських пустель на півночі і до чайних плантацій півдня вона тішитиме прекрасними пейзажами, серед котрих гордо височіють гори та протікають дві великі річки Китаю. Крутезно виглядає й місцеве дерево технологій, виконане у вигляді гілки, розгалуження котрої починають цвісти по мірі дослідження нових бонусів. Посередньо виглядають лише міста, котрі максимально стандартні та невиразні.

У висновку перед нами якщо не найкращий, то точно один з передових представників серії Total War, неймовірне поєднання кращих елементів історичної та фентезійної частин родини, приправлене цікавим сетингом та дипломатією, котра вже починає наближуватись до рівня стратегій від Paradox Interactive. Додайте до цього ще й видовищні бою неймовірного масштабу — і ми отримаємо гру, яку щосили хочеться порекомендувати як фанам серії, так і тим, хто тільки но хоче в неї зануритися. Ну і цікаво було би в майбутньому поглянути на щось в стилі Total War: Three Kingdoms в сетингу Англії з Королем Артуром і Камелотом.