Щороку всесвітньо відома Зала слави рок-н-ролу в місті Клівленд, штат Огайо, вшановує людей, чиї досягнення в музиці безсумнівні. “Рок-н-рол” — це, власне кажучи, не тільки стиль музики, а ще й стиль життя, тож суворих обмежень за жанром у музею насправді немає.

Це привносить певну ноту несподіваності у щорічні списки номінантів та переможців. І 2023 рік не став винятком.

Номінанти, яким цьогоріч не судилося

Істотну кількість суперечок у соцмережах щодо Зали слави рок-н-ролу завжди викликає список лавреатів відносно списку номінантів — прихильники музикантів і гуртів навперебій проштовхують аргументи, чому ті чи інші номінанти були значно більш достойні Зали, або принаймні варті були потрапити туди раніше. І дійсно, яким чином у Залі слави року досі не було Iron Maiden, Joy Division та/або New Order (різниця між двома гуртами — наявність у першому випадку фронтмена Ієна Кертіса), Сінді Лопер, Soundgarden і The White Stripes? Однак цього року всі вони, як і Воррен Зевон та A Tribe Called Quest, опинилися “в прольоті”.

Насправді, частково це на совісті самих прихильників, бо вплинути на те, кого саме виснуть і нагородять, вони таки можуть: окрім думки експертів, Зала слави прислухається і до інтернет-голосування серед фанів, яке цьогоріч тривало до 28 квітня. Судити ж переможців є справою невдячною, тому краще коротко розглянемо досягнення кожного окремо.

Кейт Буш

Багато про Кейт Буш писати не будемо, бо вже робили це майже рік тому. Легендарна співачка зараз переживає стрибок у популярності завдяки використанню пісні “Running Up that Hill (A Deal With God)” у четвертому сезоні серіалу “Дивні дива” (Stranger Things). Завдяки цьому багато молодих людей, які не застали пік популярності Буш, дізналися про її самобутній доробок далеко не з однієї пісні.

Шеріл Кроу

Ще одна цьогорічна лавреатка Зали слави зажила успіху ув 1994 році після багатьох років спроб і помилок в індустрії. Авторка і виконавиця незвичного хіта “All I Wanna Do” є також лавреаткою дев’ятьох “Греммі”, а її платівки продалися у всьому світі накладом у понад 50 мільйонів.

Міссі Елліотт

Меліссу Елліотт називають також “Misdemeanor” (“Порушницею”) та “Королевою репу”. У Залі слави рок-н-ролу вона є свого роду першопроходицею, адже стала першою хіп-хоп співчакою (співаків було вже багато), яка поповнила його лави. Хтось скаже, що дарма, але переможців не судять — Елліотт вже стала також першою реперкою, внесеною у Зал слави авторів пісень (у 2019 році). Співачка не лише сама пише пісні (і музику, і тексти), а ще й є звукорежисеркою.

Джордж Майкл

Співак і колишний учасник дуету Wham!, на жаль, потрапив до Зали посмертно, адже його не стало 25 грудня 2016 року (сумна іронія, враховуючи хіт “Last Christmas”). Йоргос-Киріакос Панайоту (так насправді звали співака) завжди працював на стику кількох жанрів, змішуючи непоєднувані речі у щось нове й екстраординарне.

Віллі Нельсон

Один із тих музикантів, відсутність якого у Залі слави рок-н-ролу до цього моменту викликала у багатьох подив. Нельсон — “свій” для тих слухає рок, кантрі, реґґі і навіть реп (численні дуети зі Snoop Dogg збрехати не дадуть). Крім того, він актор, активіст, один із найбільших в США прибічників легалізації маріхуани. Досі в строю при віці в 90 років, майже 70 з яких Нельсон присвятив музиці, тож статус легенди є йому звичним, а внесення до Зали — радше формальність.

Rage Against the Machine

Заснований у 1991 році в Лос-Анджелесі гурт досі існує в незмінному складі з вокаліста Зака де ла Роча, гітариста-віртуоза Тома Морелло, басиста та бек-вокаліста Тома Коммерфорда і барабанника Бреда Вілка. Їх жанр описували і як реп-метал, і як панк-рок, однак звучання RATM не вкладається в жодні звичні рамки.

The Spinners

Гурт, заснований у 1953 році, йшов до слави непростими стежинами. Дійсно відомим квінтет став лише у 1970-х, проте одразу зафіксувався в статусі однієї з найбільших груп у жанрі соул.

Нагорода за вплив на музику

Окрім власне внесення до Зали слави, кожен рік тут присуджують спеціальні нагороди, які все одно вважаються присутністю в Залі. Одна з них — за вплив на музику загалом. Цьогоріч її отримали дві людини. DJ Kool Herc (Клайв Кемпбелл) — 68-річний уродженець Ямайки, легендарний діджей та один із без перебільшення засновників хіп-хопу.

Лінк Рей (1929-2005) — теж легенда, вплив якої на рок-музику годі й оцінити. Один із найкращих гітаристів в історії, ще у далекому 1958 році він змінив її хід композицією “Rumble”, яка продемонструвала світові, наскільки багатогранним інструментом може бути електрогітара.

Нагорода за музичну досконалість

Музичну досконалість трьох музикантів Зала слави рок-н-роллу констатувала цьогоріч поза чергою. Співачка Чака Хан зараз на шостому десятку музичної кар’єри, з яких більшу частину її музика випереджала свій час, вплинувши на звучання багатьох сучасних виконавців. Почавши творчий шлях у маловідомому зараз гурті Rufus у 1970-х, Хан була номінована на включення до Зали слави вже чотири рази з 2012 року: тричі самостійно і один раз як учасниця Rufus.

79-річний Ел Купер — майстер на всі руки в музичному світі. Почавши музичний шлях в 14 років як гітарист у складі The Royal Teens, Купер швидко став відомим сесійним музикантом-мультиінструменталістом і грав з такими метрами, як Джимі Гендрікс, Боб Ділан, Бі Бі Кінґ, Еліс Купер, The Rolling Stones та The Who. Крім того, він заснував власний джаз-рок колектив Blood, Sweat & Tears, а починаючи з 1969 став ще й продюсером і звукорежисером музичних альбомів.

Ще одна людина, яка працювала більше з великими виконавцями, ніж самостійно — Берні Топін. Співавтор більшості хітів сера Елтона Джона, цей поет і співак намагався розпочати сольну кар’єру двічі — спершу альбомом у жанрі декламації (власних ранніх віршів) у 1971 році,  а згодом сольним музичним у 1980. Трохи більш відомим став другий альбом Топіна у 1987 році та діяльність в рамках гурту Farm Dogs, однак зрештою Топін наразі залишився в історії радше не як співак, а як мегауспішний автор пісень, і цього вже достатньо.

Нагорода імені Ахмета Ертеґюна

Нагороду, названу ім’ям видатного музичного продюсера який сам був включений до Зали слави рок-н-ролу за видатні досягнення ще в 1987 році), отримав посмертно Дональд Кортез Корнеліус (1936-2012), більше відомий як Дон Корнеліус. Колишній страховий агент витратив власні заощадження у 400$, щоб зафільмувати пілотну програму Soul Train. Шоу протрималося в ефірі 36 років (1970-2006), зробило Корнеліуса зіркою та назавжди змінило музичні вподобання всього США, розширивши традиційні культурні горизонти.