Видавництво Kilogames має смак на настільні стратегії. Саме ця команда видала українською мега популярні у світі Root та «Тераформування Марса», а восени минулого року вирішила поповнити своє портфоліо іншим відомим євроґеймом — «Цей Дивовижний Світ». Ця гра дуже вдало доповнює їхній доробок, адже на противагу більшим, суттєво часоємнішим проєктам, дає змогу вартісно перевірити свої стратегічні здібності за порівняно малий проміжок часу.

Протистояння імперій

Вибудовуючи історію гри «Цей Дивовижний Світ», Фредерік Жерард фантазував на тему недалекого майбутнього. На зміну країнам прийшли імперії, які радше нагадують мегакорпорації. А от технології поки не встигли стрибнути далеко вперед. Гравцю доведеться очолити одне з таких державних утворень та привести його до успіху. Правила завбачливо містять невеликий перелік оцінок ваших здобутків в залежності від того скільки переможних очок ви заробили. Наприклад якщо вдалося накопичити усього 60, то вас кольнуть мовби ваших навичок якраз вдосталь аби керувати цілим містом. Це зроблено, щоб ви надміру не задирали носа, коли обіграли усіх своїх друзів, заробивши геть трохи очок, і я дуже люблю такі елементи, бо вони допомагають зрозуміти чи вдалося мені зрозуміти гру.

Механічно це євроґейм, де ви драфтом щоходу добиратимете карти проєктів. Опісля відбору вам доведеться оглянути зібране і обрати долю кожної з них: переробити для миттєвої вигоди у вигляді отриманого ресурсу або ж розпочати будівництво. У фінальній фазі кожного раунду (яких усього 4) ви вироблятимете необхідні для побудови ресурси. Саме ця механіка стає фундаментом процесу. Усього у грі 5 типів ресурсів і вони виготовлятимуться почергово, тому якщо на етапі виготовлення ресурсів якісь з ваших проєктів добудуються — ці будівлі одразу ж почнуть виготовляти усі наступні ресурси, які можуть. Довкола цього усе й вертиться: ви драфтово відбираєте якісь карти, уже продумуючи які з них побудуєте ще до завершення раунду, якими для цього пожертвуєте, а які будуть довгограючими проєктами з цінною нагородю наприкінці.

Тренажер для мізків

У «Цей Дивовижний Світ» важливо бути максимально обережним у розрахунках, адже ваші ресурси не накопичуються між раундами. Так, зібравши на карті імперії 5 довільних кубиків ресурсів, ви можете перетворити їх на один ресурс-джокер (кристалій). Але це не те щоб геть легка у реалізації чи оптимальна за співвідношенням втраченого/отриманого дія. Тому під час гри у вашій голові активно будуватимуться й перебудовуватимуться ланцюжки дій на цей раунд і хоча б на один вперед. Адже глобально ресурси не несуть цінності, переможні бали приносять побудовані будівлі та жетони Фінансисток і Генералок. Тому доводиться активно будувати і робити це швидко, прискіпливо розраховуючи ресурси і головне вчасно. Часто будівлю, яку через помилку в обчисленях не вдалося добудувати у цьому раунді, краще не добудовувати узагалі, натомість зосередившись на інших цілях.

Згадані похапцем жетони Фінансистів і Генералок це ніби додаткові ресурси, які зрідка використовуються для побудови особливо дороговартісних будівель, але частіше просто накопичуються і наприкінці приносять переможні бали. Їх можна отримати як бонус від будівництва будівель, або ж активно конкуруючи з суперниками. Адже щоразу при виробництві ресурсів, визначається найуспішніший правитель у кожній з категорій і от за них ви також отримуєте жетони.

«Цей дивовижний світ» вміє добряче помасажувати вам мізки за доволі короткий проміжок часу, усього 45 хвилин (а з досвідченими гравцями у настілки й того менше). Це дуже приємна особливість, адже більшість знайомих мені настільних стратегій набагато триваліші, тож рідко вдається скомбінувати кілька у один вечір з друзями, хоч і хочеться. Особливо дається взнаки те, що повсюди комендантська година, тому час з моменту завершення робочого дня і до моменту коли уже напевне треба бігти додому доволі малий. Втім, приємна тривалість має свою ціну.

Міцна основа без зайвих нашарувань

Грі бракує площин для стратегічного планування. Усе що ми маємо — будівлі створюють ресурси з яких ми будуємо нові будівлі, які, можливо, даватимуть переможні очки, але можуть давати й просто більше ресурсів. Якщо у вас погано виходить у активне продумування цього конвеєру з прийманням швидких, часом неприємних, рішень на ходу та високою ймовірністю допустити хибу — вам гайки. Це не та гра, де ви можете натомість спробувати виграти, зігравши хитрістю чи набудувавши противникам пасток. Та й просто висаджувати тайли лісистих зон задля душевного спокою теж не вийде. Усього цього тут просто немає.

Мало й взаємодії з противниками. Механіка драфту для відбору вирівнює ваші шанси отримати необхідні карти зі здачі, але крім неї ви майже ніяк не впливаєте на перебіг гри свого опонента. Хіба виграєте за кількістю створюваних ресурсів та заберете один додатковий жетон Фінансиста або Генералки. Можливості підловити й придушити досвідченішого у грі чи більш вдачливого колегу мало, через банальний брак інструментів. Як прихильник елементів взаємодії між гравцями, я засмучуюся від таких форматів. Втім, у них є свій шарм.

Я те й діло ловив себе на думці, що ігрова основа крута, вона кидає виклик, гармонійно збудована, відточена у деталях і від того шалено добре працює. Але навіть у межах 45 хв мені починало хотітися ще чогось, аби якось врізноманітнити процес. Благо, якраз таки через порівняну короткість партії, ми з друзями завжди встигали опісля зіграти ще у щось.

Підійде навіть новачкам

На моє щире здивування, «Цей дивовижний світ» однаково добре підходить до знайомства досвідченим гравцям стратегічного жанру й новачкам. Правил мало, вони швидко пояснюються і після завершення першого раунду зазвичай усі уже все розуміють. І попри моє очікування що необхідність точного планування відлякуватиме новачків, далі усе йде як по маслу. Хіба подекуди лунають обурливі вигуки, що хтось знову випустив з поля зору саме той так гостро необхідний у цей момент ресурс.

«Цей дивовижний світ», як це зараз популярно, має режими для одного та двох гравців. Режим для двох працює добре і мало різниться від основної гри, а ось самітній формат зроблений у форматі «шахматних задач». Інструкція пропонує вам набір з кількох завчасно продуманих сценаріїв, де вам за найменшу кількість ходів потрібно збудувати визначений набір проєктів. На противагу шаховим, у цих загадках значну роль грає випадок, адже для будівництва доведеться добирати карти, але загалом ідея класна. Такий формат мені до вподоби більше, ніж гра з тупеньким псевдо-ШІ (колодою попердньо визначених подій), яку частіше задіюють задля присутності у грі самітнього режиму.

Помітна на поличці

Коробка у гри чимала. Вона тільки трохи менша, ніж коробки «Дюни» чи «Тераформування Марса», але компонентів усередині не геть багато і вони зручно розміщені у сяк-так організованому картонними перегородками внутрішньому просторі. Потреби в придбанні органайзера я не відчув, гра порівняно швидко розбирається й збирається. Роздратування викликає хіба вазюкання з малими зіп-пакетами, з якими у мене постійно якісь пригоди. Увесь вміст якісно виконаний: надрукований, вилитий з пластику, вирізаний тощо. Нарікати не вийде, а тутешні ресурси виконані у вигляді барвистих кубиків і вибір кольорів мені ну дуже подобається.

«Цей дивовижний світ» це гра, що немов проситься трішки вийти за дозволені рамки, але не має належного інструментарію. Натомість завдяки фокусу на малому наборі добре пропрацьованих механік вона дає розуму гравця достойний виклик за порівняно короткий проміжок часу. Тому вдало підходить під ситуації, коли хочеться зіграти стратегію, але на все про все буквально година, тож зіграти «Дюну» чи «Тераформування Марса» не вийде. «Цей дивовижний світ» це вдала багаторазова колективна головоломка, яка, попри механіку драфту, надто індивідуальна у своєму вирішенні, тож майже повністю позбавлена взаємодії між гравцями. Цей проєкт вартий шансу, адже може легко закохати у себе і навіть якщо йому це не вдасться, пропрацьованість усіх складових і їхня відточена взаємодія у рамках одного механізму не дадуть вам заскучати у процесі знайомства.

Придбати настільну гру «Цей Дивовижний Світ» можна за цим посиланням.