За тиждень після надзвичайно цікавого і сповненого низкою сюрпризів етапу в Барселоні відбувся черговий третій раунд змагань, організований спільнотою КМАМК симрейсинг. Цього разу пілоти змагалися на французькій трасі Поль Рікар, яку через широчезні асфальтовані зони безпеки, що так строкато розмальовані блакитними, червоними та білими лініями на різних ділянках, досить влучно та смішно Артем Хорольський назвав «Ашаном у Франції». Крім звісно змагання як такого, на порядку денному стояли цікаві питання – чи продовжиться серія перемог, здобутих різними водіями, чи нарешті вона перерветься і хтось вперше зможе тріумфувати вдруге в рамках цього чемпіонату. Забігаючи наперед, скажу, що сталися обидві події, але нумо про все по порядку.

Павло Половчук, який провів попередній етап явно гірше власних очікувань, вже під час практики «пішов на Ви», ставши єдиним пілотом, хто зумів виїхати з хвилини і 53 секунд – його заява про наміри виявилася дуже добре зрозумілою. Разом із тим в одній секунді коло прохали 9 спортсменів, тож щільність результатів була не такою шаленою як в Барселоні, але ж і вечір тільки починався!

Під час першої кваліфікації юний тернополянин хоч і не зумів повторити свій найкращий час тренування, але все-одно в одні ворота провів сесію – його чотири кола були найкращими серед усіх й усі вони були швидшими за 1:53.0. Це вже нагадувало перший етап в Мізано, де Павло забрав обидві кваліфікації. Єдиним пілотом, який впритул наблизився до того, щоб розміняти гросмейстерську позначку, став Костянтин Романенко – киянин проїхав коло за 1:53.090 і завдяки цьому кваліфікувався на першому ряді. Лідер чемпіонату Домінік Хорошавін став третім не в останню чергу завдяки дуже злагодженій роботі з напарником по Okuni x 7Drive – Хорошавін з Хорольським напрочуд якісно розганяли один одного на довжелезній прямій Містраль, надаючи один одному такий важливий сліп-стрім. Зрештою Артем кваліфікувався восьмим, ставши останнім з учасників, хто поступився Половчуку менше ніж секундою. Герої ж попереднього етапу – Олександр Княжицин та Єгор Звуздецький – довели що їх успіх в Барселоні аж ніяк не можна називати випадковим. Вінничани кваліфікувалися на першу гонку четвертим і п’ятим відповідно. Таким чином в топ-5 за підсумками кваліфікації були всі четверо переможців попередніх гонок і ризик перервати цікаву серію був як ніколи високим. Місце на третьому ряді старту поруч з Єгором виборов Олександр Бородай – єдиний в чемпіонаті пілот, хто виступає на BMW для якої пряма Містраль ніби й була створена.

Від старту завжди є чимало очікувань: і боротьба як за лідерство, так і за інші позиції, побоювання через можливий завал або навіть і не один. Все як завжди коли мова заходить про перше коло. «Домашнє завдання» на відмінно зумів виконати Костянтин Романенко – він максимально широко пройшов перший поворот опинившись у більш вигідній позиції по відношенню до машини Половчука на вході у другий віраж. Завдяки цьому сміливому й непростому маневру киянин очолив перегони! Позаду ж пристрасті вирували не менш цікаво – якщо Хорошавін зберіг третє місце, то Княжицин відкотився аж на десяте, чим звісно скористалися Звуздецький, Пітцик та Хорольський. Олег, до речі, зумів випередити також і Бородая – Олександр на першому колі поступився не тільки пілоту Team Ballas Ukraine, а й Хорольському та Панченку, але одну позицію відіграв через ще більші проблеми Княжицина.

Згодом перша п’ятірка поступово, але напрочуд упевнено нарощувала відрив від BMW Бородая, який вів неймовірно видовищну боротьбу з Хорольським – друзі-суперники вже не вперше в нашому чемпіонаті опиняються поруч і влаштовують незабутні автомобільні дуелі! Що ж до питання про переможця та розподілу місць на подіумі, то тут дуже влучно вже по завершенню гонки в інтерв’ю сказав Романенко: «Якщо проводити паралель з перегонами Мото ГП, то цього разу топ-5 їхала впритул один за одним, розраховуючи, насамперед на помилки опонентів». Додам, що психологічно вони тиснули один на одного, спонукаючи до помилок, але до пори до часу mental games не працювали. Першим помилився головний окунь українського симрейсингу – Домінік, розуміючи, що не може нормально проїхати зв’язку перших двох поворотів, зрізав цю ділянку траси, але повернувся на трасу, пропустивши Здуздецького з Пітциком. Склалося враження, що ця подія стала сигналом для решти гонщиків з групи лідерів про те, що пора переходити до більш активних дій. Спочатку Половчук спробував повернути собі втрачене на старті лідерство, але вже за кілька поворотів Павло безуспішно захищався проти Єгора, який на початку 8 кола став другим і майже одразу спробував і собі позмагатися з Романенком за лідерство. Зрештою вінничанин змушений був відступити. Водночас позаду пілота GiveMeRace розпочалася епічна боротьба напарників по Team Ballas Ukraine – це Пітцик, тонко розуміючи, що Половчук не в найкращому стані тут і зараз, намагався обігнати Павла. І все це в ситуації, коли найменшою їх помилкою готовий був скористатися Хорошавін! Трохи згодом Домінік таки зловив Олега на дрібній помилці в Courbe de Signes, якої, тим не менше, йому вистачило, щоб просунутися вперед й опинитися поміж двох McLaren.

За хмарної та сухої теплої погоди залишалося ще одне вкрай важливе питання – чи витримають шини півгодинний спринт за такої інтенсивної боротьби? Сумнівів було чимало, особливо зважаючи на те, як на трасі себе поводили Lamborghini – складалося враження, що італійські «бики» найгірше себе почували на гарячому французькому асфальті, а Porsche навпаки – їхала мов швидкісний експрес рейками.

Знову активізувався Половчук, який на 11 колі обігнав Звуздецького, повернувшись на друге місце, і майже одразу тернополянин почав тиснути на лідера, але Романенко тримав голову холодною та не піддавався на тиск. А от Єгора одразу ж намагався пройти Хорошавін, та вінничанин цю атаку відбив, але колом пізніше наполегливість Домініка далася взнаки і машина №30 повернулася на свою стартову позицію. Як виявилося, не надовго – Звуздецький відмінним маневром повернувся на третє місце. Одразу після цього Єгор з Домініком одночасно поїхали в бокси на обов’язковий піт-стоп, де вінничанин перевищив швидкість, отримав чималий штраф і вибув з подальшої боротьби не тільки за місце на подіумі, а й за очки в гонці, доїхавши до картатого прапора лише на 22-й позиції.

Розв’язка в боротьбі за перемогу відбулася достроково і напрочуд несподівано – Романенко продовжував утримувати лідерство, а Половчук тиснути на Костянтина допоки вони не наздогнали Олександра Гнирю, що відстав на коло. В українському симрейсингу ні для кого не секрет про «прокляття колових», яке час від часу знищує гонки для Романенка, але цього разу все відбулося зовсім інакше – Костянтин без проблем випередив Aston Martin №54, але не Павло – crash, boom, bang! Повз Половчука проїхали Пітцик та Бородай, який хоч і не їхав в групі лідерів, але знаходився досить близько до неї.

Романенко, залишившись без головних суперників, спокійно довів справу до свого заслуженого тріумфу, ставши п’ятим переможцем у п’яти гонках! Серію таки було продовжено. Олег Пітцик, як і першій гонці тиждень тому, сповна скористався проблемами своїх суперників та фінішував другим, а останнє місце на подіумі забрав Домінік Хорошавін, зміцнивши таким чином свій відрив у чемпіонаті. Половчук попри драму з коловим завершив непрості для себе перегони четвертим – очевидно, що не на такий результат сподівався поул-сіттер. Водночас це ще більше завело та збадьорило тернополянина на реванш у другій частині етапу. Першу десятку доповнили Бородай (це був очікуваний від Олександра результат), Хорольський, Абрамов, Панченко, Безуглов й Артеменко. Топ-десятка без пілотів на Ferrari або Porsche виглядала дивно, але це симрейсинг, буває і не таке!

Антон Орленко став найкращим гонщиком за кількістю виграних позицій у першій гонці, піднявшись на 10 позицій порівняно зі стартом. Його McLaren №12 дістався картатого прапора на 24-му місці, при старті з 34-го. Очок киянину це не принесло, але напевно що гонка запам’яталася боротьбою та обгонами конкурентів!

Друга кваліфікація ще більше викликала ремінісценцію стосовно етапу в Мізано. Ні, дощ на Поль Рікар не пішов, погода залишалася такою ж як і в першій частині, просто Половчук знову промчав коло немов вихор так добре, що більшість часу навіть не виникало питань щодо переможця другої кваліфікації. В останній момент справжній виклик Павлові зумів кинути Олександр Княжицин – вінничанин став другим і останнім симрейсером, хто зумів проїхати коло швидше за хвилину і 53 секунди. Більше того, він поступився Половчуку лише 0,038 секундами – до ще однієї кваліфікаційної сенсації залишалося геть небагато! Певною мірою ця ситуація виникла тому, що тернополянин перейшов у режим командного гравця і допоміг Пітцику зі сліп-стрімом. Пілоти Team Ballas Ukraine були надзвичайно близькими до того, щоб забрати собі перший ряд стартового поля, але Княжицин був проти, тож Пітцик стартував третім. Позаду розташувалися Звуздецький – Єгор точно розраховував відігратися через власну помилку, яка так дорого йому коштувала у першій гонці, Хорошавін та Панченко кваліфікувалися на третьому ряді, Бородай і Хорольський – на четвертому, Ворона та Безуглов – на п’ятому. Що ж до переможця першої гонки вечора, то Романенко кваліфікацію відверто провалив, опинившись лише 11-м.

Не знаю, чи є якесь зрозуміле пояснення, але після трьох етапів чітко простежується така тенденція – перша гонка дарує багато інтриги, боротьби за перемогу та подіум, море захвату й позитивних емоцій, а друга стає набагато більш сухою, прагматичною, дещо пріснуватою. Не можу сказати, що передбачуваною, але і не без того.

Старт другої гонки Половчук не міг собі дозволили програти і зробив правильні висновки з того, що відбулося на початку перших перегонів, упевнено зберігши лідерство з яким не прощався аж до самісінького фінішу!

Олександр Княжицин звісно спробував повторити маневр Романенка, яким Костянтин вийшов у лідери на старті першої гонки, але невдало, а трохи пізніше – ще на першому колі – його обігнав Пітцик і «Балласи» захопили лідерство обома машинами. Щоправда вже на другому колі стало помітно, що Олег не може їхати в темпі напарника і згодом ця тенденція тільки підтверджувалася. Перші 4 кола топ-10 проїхала в цілому швидко та стабільно, без інцидентів та непотрібних маневрів. На 5-му ж колі спочатку через проблеми зі зв’язком зійшов Романенко – це дуже потужний удар по амбіціях і Костянтина, який явно прагне поборотися за перемогу в особистому заліку, і команди КМАМК, адже втрачаючи очки в боротьбі з Team Ballas Ukraine та Okuni x 7Drive наздогнати їх потім буде вкрай непросто, якщо взагалі можливо…

На тому ж таки 5-му колі сталася ще одна важлива подія – Звуздецький в боротьбі за третє місце так активно тис на Княжицина, що в повороті Double Droite De Beausset трохи перестарався і в’їхав в Lamborghini свого земляка. Те, що вдалося відвернути в Барселоні, наздогнало вінничан в Поль Рікар цього разу. І хоча контакт не був сильним, цього сповна вистачило, щоб Олександр опинився на узбіччі, повернувшись на трасу лише десятим. Навіть якщо судді в підсумковому протоколі Єгора «нагородять» штрафними секундами, Княжицину це не поверне втрачене.

Ненадовго пристрасті в голові пелотону вщухли, проте надзвичайно цікавими були боротьба Бородая з «окунями» поміж яких він їхав, намагаючись тиснути на Хорошавіна й водночас стежити в дзеркалах за діями Хорольського. Звуздецький перейшов у режим атаки і швидко почав пресингувати Пітцика. За тим, що було видно під час трансляції стало зрозуміло, що Олег має якісь проблеми – можливо киянин змінив якісь налаштування машини на другу гонку і не вгадав, можливо щось інше, але це йому точно заважало їхати швидко. Зрештою тиск Єгора дався взнаки і його Porsche таки опинилася попереду McLaren Пітцика, якого миттєво спробували пройти Хорошавін з Бородаєм, які паралельно вели боротьбу один з одним. Та спочатку порядок залишився без змін: Половчук – Звуздецький – Пітцик – Хорошавін – Бородай. Незабаром Домінік підібрав ключі до захисту Олега й випередив його, піднявшись на третю позицію – все як і обіцяв під час інтерв’ю після першої гонки, а саме повернутися на інтерв’ю і після другої. На той момент для Хорошавіна все йшло згідно з його планом.

Що ж до Пітцика, то він неймовірно захищався в боротьбі з Бородаєм. Причому кілька разів, особливо на прямій Містраль, здавалося, що шансів уже немає, що BMW завдяки своїй максимальній швидкості таки обжене McLaren, але Олег тримався напрочуд гідно. Пітцик збудував справжню захисну стіну, «пробити» яку Олександр зміг тільки тоді, коли «приїхав» у задній лівий кут машини свого опонента. McLaren, звісно, розвернуло, а Бородай зупинився, щоб дочекатися повернення Олега на трасу, чудово розуміючи, що це зіткнення повністю його вина. Поки Пітцик повернувся повз них спокійно проїхали Хорольський, Панченко та Княжицин, а наприкінці того кола Олександр поїхав на піт-стоп.

В подальшій боротьбі за місця на подіумі нічого суттєвого не відбулося: Половчук їхав швидше і потроху нарощував свій відрив від Звуздецього, якого відчайдушно намагався наздогнати Хорошавін, але темп киянина був лише на кілька десятих з кола кращим, тож для короткої спринтерської гонки цього було не достатньо. Тактика піт-стопів також нічого не змінила, тим паче, що Єгор з Домініком поїхали в бокси одночасно. Та що набагато важливіше – цього разу вінничанин швидкість не перевищив, залишився попереду Lamborghini лідера чемпіонату. Так тріо лідерів і фінішували. Павло Половчук здобув перемогу, домінуючи на трасі, й став першим пілотом, який зумів виграти другу гонку – серія завершилася на позначці 5 гонок. Що ж, непогано. Побачимо, що нас чекатиме в майбутньому.

Якщо приз глядацьких симпатій практично одноголосно дістався Олегу Пітцику за його надзвичайно акуратну, жорстку та чисту оборону протягом всієї гонки, то не можу не написати кілька слів про ще одного гонщика, який опинився в тіні, але час вийти з неї. Юрій Кіт відверто невдало кваліфікувався і стартував лише з 28-ї позиції, але це не завадило симрейсеру команди PRPL Rain Bitlook придумати відмінний план як заїхати в очки. Юрій вже наприкінці першого кола поїхав на обов’язковий піт-стоп. Відпустивши весь пелотон й опинившись хоч і останнім в гонці, але на вільній трасі, він в подальшому зумів напрочуд ефективно скористатися з цієї ситуації, фінішувавши 13-м! П’ятнадцять позицій відіграв порівняно зі стартовою – чудовий результат і непогані очки.

Етап в Поль Рікар показав, що над їздою в щільному трафіку багатьом вітчизняним симрейсерам ще треба добряче попрацювати, водночас набагато менше було «невимушених помилок», відвертого бруду й інших незрозумілих маневрів. І це не може не тішити. Та розслаблятися зарано – наступний етап відбудеться 19 липня на німецькій трасі Нюрбургринг, яку поливатиме дощ. Точно буде на що подивитися!

Як завше, залишаємо запис етапу! Приємного перегляду!

Автор: В’ячеслав Кобржицький